Додати новий коментар

А їй лікували гнійну ангіну... «Хоч я й не злопам’ятна, але не забуду прізвища тих лікарів довіку…» Так розповідає мати Мар’янки Надія (імена з етичних міркувань змінені. - Пр. авт. Г.С.) про ті жахи, які сталися трохи більше місяця тому.

«Це сталося одразу після Дня незалежності, який відзначали у понеділок. У вівторок дочка поїла винограду зі шкіркою і, мабуть, це й спровокувало напад. У ніч з вівторка на середу у неї сильно заболів правий бік, підвищилася температура. Ми негайно викликали «швидку», - розповідає мама дівчинки. Каже, лікарі «швидкої» нічого підозрілого не побачили, традиційно вкололи болезаспокійливе й порадили зранку звернутися до лікаря. Сказали, швидше за все, - ангіна, таке тепер часто в дітей буває, мовляв, вірус якийсь «ходить»…

Зранку Надія разом з Мар’янкою одразу пішла до дільничного терапевта. «Свого» лікаря не було, її заміняла інша, вона також нічого страшного не побачила, поставила діагноз – ангіна, але, тим не менше, рекомендувала звернутися до ЛОРа. ЛОР поставила діагноз… «гнійна ангіна»! «Я, коли почула це, питаю в спеціаліста: якщо ангіна, то чого ж у дитини живіт болить? - Ну, може, така реакція організму, висока температура може давати такі побічні ефекти, але я вам виписую антибіотики». Проте мене така відповідь не заспокоїла, і ми разом з дочкою подалися до гастроентеролога.

Лікарка також оглянула пацієнтку і фактично підтвердила висновок ЛОРа, мовляв, мамочко, чого прискіпуєтеся? Так, висока температура може давати і болі в животі, і ще бозна-де, і взагалі, попийте «Ріабал», усе саме пройде!

З «Ріабалом» (заспокійливе. - Пр. авт. Г.С.) та антибіотиками дитині трохи полегшало. Матір у всій цій ситуації найбільше насторожувало те, що Мар’янка постійно говорила, що горло в неї анітрішки не болить!

«Ще кілька днів на всіх цих ліках ми протрималися, але на вихідних знову різко піднялася температура. У понеділок знову пішли до дільничної, цього разу вже вийшла з відпустки «наша» дільнична, саме вона, щастя від Бога, одразу запідозрила недобре. Веліла нам терміново везти дитину в лікарню і припинити давати знеболююче, бо воно «змазує» всю клінічну картину.

…У дитячій хірургії Мар’янці видалили апендикс, а ще більше 3 годин (!) вимивали всю черевну порожнину. Я сама бачила матір дівчинки того дня, вона була біла, як стіна, від хвилювання та переляку. «Ми тоді не їли, не спали, навіть не дихали. Я лише переживала, чому так довго операція триває?

Перед тим мені хтось розказував, що півтори години йшла надзвичайно складна операція, також з видалення апендиксу, ніби були ускладнення. Мені в голову вже зовсім страшне приходило, коли дивилася на годинник і розуміла, що то вже двічі по півтори години. Які в моєї дочки можуть бути ускладнення тоді?» - розповідає Надія.

Дитині, як потім з’ясувалося, лікарі тричі перемивали всі нутрощі!!! «Тричі виходив лікар до чоловіка зі списком ліків, які необхідно було придбати. Ми купували, заносили, і операція продовжувалася, - пригадує мати. - Після операції вийшов хірург, який здійснював втручання, і буквально накинувся на нас: «Мамочко! Ви що, зовсім з глузду з’їхали? Як ви могли дитину до такого стану довести?» Я йому в сльозах знову розказала про всі наші лікування гнійної ангіни, причому я ніби не злопам’ятна, але прізвища всіх тих лікарів, котрі дочку оглядали, добре запам’ятала.

Та й перед операцією я все хірургові розказала, він просто не звернув уваги на слова, а потім, як повторила, навіть сам був шокований. Каже, такого в своїй практиці не пригадує, одразу ж почав телефонувати різним лікарям, спеціалістам… Потім до нас усі лікарі з відділення в палату ходили, оглядали Мар’янку, переживали разом з нами.

Були ще й певні ускладнення після операції, але, на щастя, все минулося, і зараз дочка вже навіть до школи пішла…»

Мар’янка на всі слова матері киває головою, каже, ще добре пам’ятає, як її прив’язували до операційного столу, як готували все необхідне (яка ж це травма має бути для дитини?). Це вона зараз маленький герой, але й має на це право, бо пережила таке, чого мало хто з дорослих переживає.

Мати ж розказує, що після певного реабілітаційного періоду, мабуть, доведеться з дочкою звернутися до невропатолога: вона стала надзвичайно дратівливою, погано спить. «Може, наркоз дав такі ускладнення?» - запитує молода жінка.

А ще Надія розповідає, що довго думали з чоловіком, чи варто судитися з лікарями. Каже, вже якось судилися зі страховою компанією – вистачило мороки на півроку, а результату так і не було. «Зараз витратитися на адвокатів, час марнувати – та що це дасть? Ви бачили, щоб у нас в державі бодай одного лікаря засудили?» - задає Надія риторичне питання.

У нашій країні краще не хворіти

У принципі, жінка має рацію: з системою боротися – марна справа. Я її певною мірою розумію, хоча не знаю, як би вчинила сама в такій ситуації? Швидше за все, зопалу наламала б багато дров, у тому числі судових. Але на хвилі цієї розповіді у мене виникла ще одна життєва проблема, яка у свою чергу породила дуже багато запитань і змусила мене шукати на них відповіді.

Практично через тиждень після згаданого випадку, в неділю зателефонував рідний кум і питає: «Чи не знаєш, де би можна на вихідних зробити термінові аналізи й УЗО дитині (дівчинці 3 рочки), бо у нас погана підозра на апендицит. Маленька постійно скаржиться на болі в животі. Ми вже лякані апендицитом у старшої дитини, коли за півгодини ледь не розвився перитоніт, тому тепер не хотіли б проґавити проблему і в молодшої».

Кум додав, що в п’ятницю перед тим вони вже зверталися з дочкою в дитячу хірургію, там їм сказали, що апендициту немає. Але ж живіт знизу якраз і справа болить! Що батькам робити? В лікарню вже не хочуть йти, бо звідти їх відправили додому, але ж щось робити треба! Батькам порекомендували зробити УЗО, мовляв, може, так вдасться поставити діагноз.

Я буквально «підняла на вуха» пів-Ужгорода. Усім знайомим зателефонувала. Мене переконували, що тільки лікар може діагностувати апендицит, але маючи приклад Мар’янки, я цьому вже не вірила.

Одне слово, я так і не довідалася, де можна зробити обстеження, зрештою, після кількагодинних пошуків та перепитувань, знайома порекомендувала звернутися в дитячу лікарню в Ужгороді. Мовляв, там усе вирішать. Так і виявилося…

Проте на всій цій хвилі болячок-пошуків-проблем я таки вирішила написати статтю – куди ж звертатися батькам з хворим малюком саме на вихідних?

До речі, шукаючи відповіді в мережі Інтернет (знаю, всі лікарі при цьому сказали б – вірити павутинню не можна!!!) я наштовхнулася на таку рекомендацію при підозрі на апендицит: «Категорично забороняється застосовувати проносне, клізми та болезаспокійливі засоби». Отже, той факт, що Мар’янці призначали як заспокійливе «Ріабал» - справді порушення всіх медичних рекомендацій.

Але зараз, після всього пройденого та почутого, просто рекомендую батькам виписати собі чи зазубрити наведені нижче рекомендації, куди, коли і для чого звертатися.

Куди звертатися на вихідних, якщо дитина захворіла

Заступник головного лікаря Ужгородської МДКЛ по поліклінічній роботі Єлизавета Лях розповіла, що про дітей дбають, піклуються, і звертатися можна цілодобово у спеціалізовані заклади. Власне, біда в тім, що батьки не знають, куди саме. Тому, зважаючи на актуальність теми, подаємо графік і особливості роботи всіх чергових лікарів, поліклінік тощо саме на вихідних.

Найперше й найголовніше – пункт невідкладної допомоги працює в Ужгородській міській дитячій поліклініці щодня з 8.00 до 19.00. Двоє лікарів і медсестра (працюють за графіком) приймуть дітей і нададуть невідкладну допомогу. Для цього вони забезпечені всіма необхідними медикаментами і транспортом. Щодо власне останнього, то треба сказати, що «швидка» з поліклініки виїжджає на ті виклики, коли виникають невідкладні стани (педіатрична бригада зі станції швидкої медичної допомоги може пізніше доїхати, бо виїжджає також в порядку черговості, тому про стан дитини по телефону треба повідомляти детально).

Власне в суботу та неділю пункт невідкладної допомоги працює за скороченим графіком. Але: в суботу до 12.00 приймаються виклики і весь цей час, а також до 16.00 бригада лікарів виїде до вашої дитинки. В неділю виклики також приймаються до 12.00, але спеціалісти виїжджають тільки до 13.00. Також щосуботи працює черговий адміністратор, який спрямує батьків, підкаже, відповість на всі запитання. Телефони реєстратури – 3-31-82, 3-71-51, 45-00-39.

Крім того, у поліклініці також чергує педіатр, до якого можна під’їхати з малюком.

Зрештою, що робити після того, коли всі ці бригади припинять роботу, тобто після обіду чи вночі. Якщо, не дай Боже, ваш малюк захворів чи з ним сталося якесь лихо, то треба телефонувати за номером «103» і викликати «швидку». Обов’язково розкажіть, в якому стані дитина! Якщо виникне необхідність, малюка транспортують (чи ви самі це можете зробити) до Ужгородської міської дитячої клінічної лікарні по вул. Ракоці, 3.

Саме там черговий педіатр визначить, яка саме дитині потрібна допомога. Якщо він же вирішить, що потрібні якісь спеціалісти (ЛОР, кардіолог тощо), то викличе цього лікаря. Так само, якщо необхідні інструментальні дослідження, то черговий педіатр викличе чергового лікаря-рентгенолога чи спеціаліста з УЗО, які зроблять усе необхідне. Так само в лікарні працює експрес-лабораторія, в якій одразу зроблять необхідні аналізи.

Галина СОЛОДКА, «НЕДІЛЯ»