Додати новий коментар

Вчора, 2 листопада, виповнився 71 рік з дня, коли частину Карпатської України разом з містами Мукачево та Берегово було передано Угорщині на підставі Віденського арбітражу, організованого нацистською Німеччиною. За договором Угорщині поверталися території втрачені у 1920 році.

Оцінюючи історію Європи, у багатьох випадках бачимо, що Україна стає важливою картою у геополітичних та військових іграх держав, які у тому чи іншому випадку вважають себе хижаками та вершителями доль, і країн, що стають здобиччю та підкореним.

Хотілося б сказати, «біда з такою долею», бо опиняючись у цих іграх, Україна етап за етапом розривалася на частини та спустошувалася військовими пожежами. Але, з іншого боку, чи не стає безкінечне випробування історією таким собі уроком міцності та витривалості для держави та нації?

Європейське поле битви

У 1938 році на долю частини українського народу випала чергова перевірка. Вона стала подією загальноєвропейського значення, бо доводила невідворотність війни, яка насувалася. Подія, що вкотре поховала надії на незалежну державу.

Йдеться про передачу (читай - захоплення) великої південно-західної частини Карпатської України Угорщині на підставі Віденського арбітражу, організованого нацистською Німеччиною. З цього часу можна сказати, що і почалася поступова окупація Карпатської України, що перед цим (8 жовтня 1938 року) утворила повноправну автономію з власним урядом у складі Чехословаччини на території Закарпаття. Втрата значних територій підкосила активну роботу уряду автономії та патріотично налаштованих кіл, направлену на здобуття цілковитої незалежності, що проводилася у автономії. Це ж саме вимусило перенести столицю Карпатської України з Мукачевого до Хусту (тепер Закарпатська область).

Хижацька політика з боку Угорщини з часом переросла у відкриті військові дії. 15 березня 1939 року Карпатська Україна все ж таки проголосила незалежність, чому сприяло те, що на виборах у Сейм Карпатської України беззаперечну перемогу отримали представники Українського Національного Об`єднання, близького до ОУН. Національною армією Карпатської України стала Карпатська Січ – організація утворена на Закарпатті в 1938—1939 роках, що займалася вишколом молоді та виконувала міліцейські функції. В організацію входила патріотична молодь, причому керівництво її складали не тільки закарпатці, але й вихідці з Галичини.

Але радість від утворення незалежної держави, що цілковито підтримувалося населенням, була вщент розвіяна. Адже 14 березня Угорщина почала активні бойові дії проти Карпатської України. Звісно, оборонці новоутвореної держави – бійці Карпатської Січі - не могли чинити тривалого опору в десятки разів переважаючим силам противника, якого ще й своєю військовою міццю підтримувала Нацистська Німеччина. Всю організацію оборони Карпатської України та командування взяв на себе Іван Роман, колишній молодший офіцер чехословацької армії.

16 березня, після запеклого бою, Угорські війська захопили Хуст – столицю Карпатської України. У наступні кілька днів вся територія новоутвореної держави була окупована.

Частина січовиків Карпатської Січі після боїв потрапила у полон. За різними джерелами мова йде про 400 або й 1000 осіб. 17 березня їх передали польській прикордонній службі. За кілька днів після наказу вищого керівництва їх майже всіх розстріляли на Верецькому перевалі, де зараз знаходиться кордон між Львівською та Закарпатською областями.

Значне та не помічене

Значення цих подій, що протягом кількох місяців вирішували долю Європи, важко переоцінити. Варто тільки поглянути на мапу та прослідкувати подальший розвиток ситуації, а саме початок Другої Світової Війни. Не важко зрозуміти, що захоплення Карпатської України, робило повністю безпорадною Чехословаччину перед небезпекою Німеччини та її союзників. Крім цього, відкривався ще один плацдарм для майбутнього наступу на Польщу з боку Румунії. Вже після Другої світової війни ці події березня 1939 року саме і стали однією з підстав приєднання Закарпаття до Радянської України у 1946 році.

Але ж це загальноєвропейський контекст. Якими були наслідки для Української державності? Які висновки можна зробити? Нетривале існування незалежної держави Карпатська Україна дало величезний поштовх ідеям державотворення в українців, у черговий раз дало розуміння того, що у незалежній, самостійній державі та тільки у ній можливе збереження як національної ідентичності, так і власного устрою, що не вимагав би прилаштовуватися до «хазяїв» у можливих автономіях. Крім цього, українці знову довели як європейським народам, так і самі собі, що вони готові зі зброєю в руках боронити власну Батьківщину, тим більше, коли мають власну державу як ідеологічний стрижень, на який спираються переконання та об’єднання нації у боротьбі.

При цьому, звісно, варто говорити, проводячи паралелі із сучасністю. Адже невелике територіально та за населенням державне утворення Карпатська Україна виникло саме як Україна, держава українців, що мала потяг до створення незалежної держави на всій етнічній українській землі. Зважаючи на те, що через десятиріччя незалежна Україна все ж таки була створена, слід розуміти, що бажання та дії меншості (у даному випадку лише невеличкої частини України), які побудовані на переконаннях та патріотизмі, можуть з часом викликати відлуння у серцях та призвести до більш масштабних звершень, ніж навіть очікувалося.
NGO-Донецьк