Додати новий коментар

"По них завжди їздитимуть люди, і їх, відповідно, треба буде постійно утримувати в порядку. Тому наша робота - вічна. Хоч і дуже нелегка". Ці слова директора ДП "Закарпатський облавтодор" Михайла Поповича - свіжий струмінь здорового оптимізму у нинішній атмосфері загального розчарування і нарікань.

Інтерв'ю з Михайлом Михайловичем пропонуємо увазі читачів. Він розповів про тонкощі роботи дорожників у нелегкому регіоні з 24-ма перевалами й чотирма кордонами з Євросоюзом. І відкрив деякі секрети успішної діяльності підприємства, для котрого прибуткова звітність за підсумками року вже стала тенденцією.

І цього року бачимо себе прибутковими

– Михайле Михайловичу, за загальними показниками діяльності минулого року Закарпатський облавтодор визнано одним із кращих в Україні. Як підприємству вдалося досягти таких результатів?

– Насамперед завдяки злагодженій співпраці колективу. Відповідальне ставлення до роботи завжди дає хороші результати. А мої підлеглі чітко знають, що від обсягу і якості виконаних робіт залежить їх матеріальна винагорода. Тому намагаються працювати без втрат, примножуючи здобутки підприємства.

Справді, 2008 року обсяг реалізації робіт і послуг у нас збільшився на 17,8 %, проти 2007 року і досяг 133 млн грн. На 89 мільйонів нас забезпечив роботою головний замовник – Служба автодоріг у Закарпатській області. Решту заробили, виконуючи послуги для інших замовників. У підсумку результат нашої роботи 2008 року – це 565 тис. грн прибутку від фінансово-господарської діяльності.

– Як оціните нинішній рік?

– Він, звичайно, непростий. Але, якщо брати комплексно, то оцінив би роботу позитивно. Підприємство не має заборгованості із заробітної плати, регулярно сплачує кошти до держбюджету, вчасно і в повному обсязі виконує виробничі плани, не має проблем із замовниками. Якщо 2006-го року загальний обсяг наших робіт дорівнював 92 мільйонам гривень, 2008-го – 133, то за 9 місяців цього року – 113 мільйонам. І нині, незважаючи на всі складнощі, бачимо себе прибутковими.

– Наша область доволі специфічна, гірська. Важко працювати в таких умовах?

– Непросто, хоч у нас і порівняно невелика протяжність доріг. Зате завважте наявність чотирьох перевалів до сусідніх областей та більше 20-х у межах краю, велику кількість штучних споруд, мостів, труб, підпірних стінок. Не кажу вже про високу ймовірність стихійних лих, повеней, зсувів, селевих виносів тощо. Все це вимагає від наших працівників високої професійності, повної самовіддачі, колосальних трудових і матеріальних витрат.

– А криза, напевно, ще більше ускладнює роботу?..

– Нас рятує те, що маємо власні два кар’єри, тож забезпечені продукцією для ремонту доріг на сто відсотків, незалежно від того, чи є чим сьогодні заплатити за будівельні матеріали. Це дуже великий плюс для виробництва. В інших регіонах України багато кар’єрів приватизували. У нас свого часу також були покупці, але ми переконали київське керівництво, що треба зберегти ці об’єкти у структурі облавтодору, і, як бачимо, вчинили правильно.

Звикли до екстремальних умов

– Наші виробничі потужності дозволяють набагато більше, ніж ми робимо тепер, – продовжує розмову Михайло Михайлович. – Та що вдієш, криза. Маємо два кар’єри, 9 асфальтно-бетонних заводів, можемо й масштабні ремонти виконувати, і реконструювати, і капітальне будівництво доріг вести. Але за останні роки Київ не дає нам коштів на виконання таких значних обсягів.

Що там казати: не вистачає грошей, аби просто підтримувати дороги в належному стані, як того вимагає безпека руху. У державі катастрофічно бракує грошей на догляд за транспортними артеріями. Але намагаємося якось виходити з цієї скрутної ситуації, зберігати колективи, не звільняти людей.

– Як це зробити в умовах постійного недофінансування з Києва?

– Шукаємо роботу самі, все більше працюємо за прямими угодами. Тобто не для Служби автомобільних доріг, а для інших замовників – комунальних, приватних структур. Прямі угоди – це вся та робота, яку виконуємо не на основній мережі шляхів, що перебуває на балансі Служби автомобільних доріг. Наприклад, 2006 року для інших замовників ми виконали робіт на 17,9 млн грн, 2007-го на 24,2 мільйона. Торік прямі угоди дали нам 23,3 % загального обсягу робіт. Вважаю це нашим найбільшим досягненням. Завдяки цьому вдалося зберегти трудові колективи, збільшити середньомісячну заробітну плату на 31 %, тобто з 1253 грн у 2007 році до нинішніх 1641 грн.

– Кілька слів, будь ласка, про минулорічну повінь і ліквідацію її наслідків. Як працювали в екстремальних умовах? Чи вдалося завершити відновлювальні роботи?

– За останні роки ми вже звикли до екстремальних умов і гідно виходимо з найрізноманітніших ситуацій. Торік після липневої повені напружено працювали на відновленні автодоріг і мостів. Часу мали небагато, бо були встановлені стислі строки, розроблені і затверджені графіки ліквідації руйнувань. Тоді, до речі, наші колективи показали, на що вони здатні. У Рахівському районі працівники облавтодору трудилися вахтовим методом. На певний час ми залучали перечинський і великоберезнянський райавтодори до роботи на Міжгірщині та Воловеччині. Люди працювали дуже відповідально.

Що стосується результатів… Завдяки спільній злагодженій і чіткій співпраці керівника Служби автомобільних доріг у Закарпатський області Василя Марковича, керівних працівників облавтодору та філій, відновлювальні роботи пройшли успішно. Ми виконали всі поставлені перед нами завдання у встановлені терміни. Загалом при відновленні шляхів і мостів області облавтодор виконав робіт на 13,5 мільйона гривень.

Із Закарпаття брали приклад інші регіони

– З вашої розмови, пане Михайле, відчувається, що тісно співпрацюєте з обласною Службою автомобільних доріг...

– Так, маємо повне порозуміння, однаково бачимо проблемні питання і спільно їх вирішуємо. Додам, що розвитку таких стосунків сприяє і обласна влада. До речі, наша облрада першою в Україні прийняла рішення про визначення Служби автодоріг замовником робіт із будівництва, ремонту та експлуатації комунальних шляхів регіону, що суттєво розширює можливості нашого підприємства стати виконавцем.

– Поясніть, будь ласка, що мається на увазі?

– Раніше дороги місцевого значення утримувалися частково за рахунок державного бюджету, а частково – за рахунок податків з власників транспортних засобів. До нинішнього року 50 % податку йшло на рахунок Служби автомобільних доріг, а половина залишалася в скарбницях органів місцевого самоврядування. З 2009-го року змінили законодавство, і тепер весь податок залишається на місцях. Аби ці гроші не розпорошувалися, ми разом із Василем Марковичем звернулися до ОДА й запропонували залишити 50 % надходжень від податку на рахунку Служби автомобільних доріг, щоб можна було організовано і вчасно утримувати в порядку місцеві шляхи.

– Як відреагували на таку пропозицію в обласній адміністрації?

– З розумінням. На самому початку року, ще в січні, рішенням сесії обласної ради замовником робіт із будівництва, реконструкції, ремонту і утримання автомобільних шляхів, що належать до комунальної власності, визначено Службу автомобільних доріг у Закарпатській області. Органам самоврядування рекомендували для виконання цих робіт залучати спеціалізовані дорожно-будівельні організації, які мають відповідні ліцензії, тобто підрозділи нашого облавтодору. Так, спільними зусиллями влади, Служби автодоріг та облавтодору цього року підтримувалася й зберігалася мережа шляхів у краї.

До речі, згодом інші регіони України взяли з нас приклад, але їхні дорожники не змогли використати ці кошти. А ми встигли їх освоїти, і це дуже великий плюс. Загалом цього року ми відремонтували доріг місцевого значення на 13 мільйонів гривень. Якби обласна влада не підтримала нас, то закарпатці не мали б нормальних шляхів, а наше підприємство – додаткових фінансових ресурсів у кризовий час.

Маємо 40 династій дорожників

– Михайле Михайловичу, закарпатський облавтодор можна назвати кузнею кадрів. Кажуть, у вас працюють цілі династії дорожників?

– Так, це правда. Діти працівників навчаються або закінчили вищі навчальні заклади за профілем батьків і працюють тепер разом із ними. Таких у нас на підприємстві 39 осіб. Професіонали зі стажем охоче передають свій досвід молодим. Взагалі, у нас більшість працівників мають стаж роботи в дорожній галузі понад 15 років, а 70 % інженерно-технічних кадрів – понад 25 років. Керівники філій піднімаються до своїх посад від найнижчої сходинки лінійного персоналу. Зокрема і я, після закінчення КАДІ, починав майстром у Рахівському ДЕУ. Керівників зі сторони ми майже не призначаємо.

– Як стимулюєте своїх працівників?

– Аби уникнути плинності кадрів, на підприємстві колективним договором прийнято програму соціальних пільг, які надаються працівникам. Зокрема, торік такі виплати становили 180 тис. грн. Окрім цього, більш ніж на півтора мільйона гривень було надано матеріальної допомоги на оздоровлення під час відпустки. Ще майже 5 мільйонів гривень виділили на премії. Така мотивація надихає працівників на ефективнішу працю.

– Наостанок – про зиму. Ви готові до сюрпризів погоди?

– До нас зима зненацька ніколи не приходить, – посміхається пан Михайло. – Готуємося до неї заздалегідь. Коли недавно випав сніг на перевалах, ми були готові: давно мали протиожеледні матеріали, тому швидко спрацювали. Хай які сюрпризи підносила б погода, на закарпатських шляхах проблем не буде.

P. S. До Дня автомобіліста і дорожника, який відзначали нещодавно, керівника ДП "Закарпатський облавтодор" Президент нагородив орденом "За заслуги" ІІІ ступеня. Редакція приєднується до привітань колег та друзів Михайла Поповича.

Ярослав Світлик, "Старий Замок "Паланок"