ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Новости и события в Закарпатье ! Ужгород окно в Европу !

Додати новий коментар

    28 березня 2024 четвер

    Закарпатець Іван Мигович про національні тупикові моменти свободи совісті

    60 переглядів
    Іван Мигович, "Свобода совісті: українські реалії"

    Чудово розкрив національні тупикові моменти свободи совісті у своїй новій книзі ("Свобода совісті: українські реалії". К., 2009. — 160 с.) доктор філософських наук, професор, академік Української академії політичних наук, народний депутат України ІІІ-ІV скликань Іван Мигович.

    Що таке свобода? Чи існує в нашій країні свобода совісті? Якою є конфесійна палітра України? Чого шукають співвітчизники у релігійній вірі? Чому можновладці і політики заграють з духовенством? Чи актуальні сьогодні оцінки релігії К.Марксом? Яка позиція сучасної Компартії України з світоглядних проблем? На всі ці та інші суперечливі питання доступно і принципово, з науково-матеріалістичних позицій, пропонуються відповіді у названій праці, що вийшла у серії актуальних видань Всеукраїнського громадського об’єднання «Інтелігенція України за соціалізм».
    Одним із епіграфів змістовної роботи досвідченого науковця і політичного діяча є слова російського класика Антона Чехова: «Чим вище людина за рівнем розумового і морального розвитку, тим вона вільніша, тим більше задоволення приносить їй життя.»
    На жаль, в Україні про задоволення від життя стосовно більшості громадян говорити годі. Виникла така ситуація через ті самі тупикові моменти, які моделюються недосконалим корумпованим суспільним устроєм на кожному кроці. Найгірше молодим людям, які хотіли б чітких орієнтирів на зорі самостійного шляху, щоб швидше стати на ноги й самовдосконалюватися. Та за реставрації капіталізму прикметною ознакою буття стало поширення націоналізму, релігії, містики та інших форм ідеології. Відповідної трансформації за таких умов зазнають погляди, настрої, поведінка і частини середнього покоління та людей похилого віку. За останні десятиліття, як зазначив перший секретар ЦК Компартії України Петро Симоненко, «в українському суспільстві на тлі поглиблення соціально-політичної, економічної та духовної кризи відбулося різке загострення міжконфесійних стосунків. Церква і духівництво виявилися утягненими у політичну боротьбу, внаслідок чого її невільними учасниками стали мільйони віруючих. Лінія релігійного протистояння пролягла не лише між конфесіями; нерідко вона розділяє село, сусідів, родичів, а іноді — і родини.»
    Іван Мигович лаконічно й промовисто говорить про анатомію плачевної ситуації на Україні з питаннями духу на загалом… бездуховній царині: «Після руйнації соціалістичних засад в Україні посилилася стихійність суспільного розвитку. Ця тенденція стала визначальною на загальноукраїнському, територіальному, класовому, груповому, родинному, індивідуальному рівнях. Особливо виразно проявляється вона в радикальних змінах соціальної структури, системі цінностей, мотивах людської поведінки. В процесі капіталізації життя будь-якого українця залежить від зовнішніх умов, особисто від нього мало що залежить. Більшість людей утратили колишній соціальний статус, у важких муках набувають інший, не завжди бажаний, вимушені оволодівати новими ролями, знаннями, вміннями. Доля кожного — скоробагатька і зубожілого — залежить не тільки і не стільки від його зусиль, як від загальної кон’юнктури в країні, впливу пануючих в ній кланів, нав’язаних «зверху» законів, влади, умовних правил поведінки.»
    Ліпше не скажеш. Через призму такого підходу і аналізуються непрості особливості свободи совісті в Україні. Висновок книги закономірно випливає зі змісту роботи Івана Миговича: «Сумні реалії капіталістичної дійсності, особливо згубні наслідки глобальної фінансової кризи, наочно переконують в тому, що потреби людини може оптимально задовольнити тільки соціалістичне суспільство. Саме життя переконує людей найманої праці в тому, що гідне майбутнє — за соціалізмом. Керівник Центру суспільних наук Московського університету ім. Ломоносова академік Юрій Осипов стверджує: «Соціалізм живий і як ідея, і як реальність. Це феномен не тільки минулого, а й сьогодення, і майбутнього. Соціалізм — …велике очікування людства. Капіталізм звертається до порочної природи людини, соціалізм — до її ідеальної природи» («Комуніст» за 27 березня 2009 р.).» Отже й науковий атеїзм, якщо іти за автором своєчасного видання, «дієва сила творення суспільства на гуманних, справедливих соціалістичних засадах.»
    Василь ВОЛИНСЬКИЙ

    В УжНУ презентована книга Івана Миговича "Закарпатський соціум: виклики і випробування"

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору