Додати новий коментар

Сільський магазин, або сільмаг для жителів гірської глибинки Закарапття – це не просто торгова точка, а й місце, де можна зустрітись із родичем, знайомим, кумом і сватом, що проживають десь на окраїні чи в присілку, почути новину.

І хоч у селах появилися різноманітні „бутіки” , бари і т.д., сільмаг продовжує залишатися таким же важливим у житті сільчан. А люди, які працюють у ньому, користуються повагою. Адже вони знають, які товари першої необхідності, повсякденного вжитку потрібні жителям села і прагнуть задовольнити їх попит. Отже, сільська споживча кооперація не втратила свою роль, вона залишається важливою і необхідною у житті глибинки. Про це свідчать і численні звернення жителів, зокрема, гірських районів, у різні інстанції, зокрема, до голови облради Михайла Кічковського.
Особливо багато таких звернень – усних і письмових на його ім’я надійшло від жителів Воловецького району. Ось, одне з них від депутатів райради за підписом голови постійної депутатської комісії М.Дербаля. Суть така: „Заслухавши доповідь голови правління Воловецького РайСТ п.Кожедуба В.П., можна сказати, що правлінням РайСТ проводиться певна робота. Разом із тим детальний аналіз роботи райспоживтовариства за останні місяці вказує на те, що правлінням не вживаються заходи щодо задоволення потреб населення району на товари першої необхідності, у т.ч. віддалених сіл і присілків. .Діяльність споживчої кооперації повинна бути спрямована на сприяння соціальному і культурному розвитку села. Практично відсутнє громадське харчування, не вивчається попит людей.
Заслухавши та обговоривши інформацію голови правління Воловецького райспоживтовариства Кожедуба В.П., райрада вирішила визнати роботу райспоживспілки незадовільною”.
Як бачимо, люди хочуть, щоб у їх населеному пункті сільмаг діяв повноцінно, аби в ньому був належний асортимент товарів – якісних і різноманітних. Так, що село поки що не може обійтися без свого сільмагу, тобто, без послуг споживчої кооперації. Ось тут збігаються завдання місцевої влади і працівників споживчої кооперації району, які необхідно вирішувати спільно. Адже територіальна громада у них - одна.
Минулої середи Михайло Кічковський побував у робочій поїздці на Воловеччині, запросивши із собою голову правління облспоживспілки Василя Цапа. Вирішили спершу побачити реальну ситуацію на місцях, а вже потому повести конкретну розмову із керівниками органів місцевого самоврядування, виконавчої влади та районного споживчого товариства. Перша зупинка у селі Жденієві. Магазин „промислові товари” , яким завідує Ольга Райчинець. За її словами , на полицях товарів близько 250 найменувань. Як для Жденієва, це малувато. Та і завітати у магазин, очевидно, люди не поспішають, бо приміщення - бажає бути кращим. У таких же умовах працює і завідуюча кафе Руслана Тидір. Цим точкам РайСТ важко витримати конкуренцію із магазином, власником якого є місцевий підприємець Василь Яртим. На такій же ж площі, як і у „Промислових товарах” він розмістив товару більше, як на тисячу найменувань, від дитячих іграшок до дверей польського виробництва.
А яка ж ситуація у віддалених селах? Виявилося, що жителі с. Пашківці, змушені за щоденною буханкою хліба йти в Жденієво, бо магазин райспоживспілки біля автобусної зупинки не працює вже 10 років. У с.Буковці, де мешкає приблизно 500 осіб, в магазин споживспілки хліб доставляє підприємець із Волівця щодня. І в інших десяти точках, які відвідав Михайло Кічковський разом із Василем Цапом та Володимиром Кожедубом, ситуація – аналогічна. Торгові точки РайСТу не в кращому стані, а приватні активно діють, де товар різноманітний і зайти приємно. Це у віддалених селах.
У Верхніх Воротах, де мешкає близько 3 тисячі осіб райспоживспілка також втрачає позиції. Двоповерхова будівля колишнього шикарного торгового центру „Верховина” не насичена торговими площами, як і колись популярний за межами району ресторан „Бескид”. Але неспроста кажуть, прекрасне місце пустим не буває. Ось і тут поруч виросла триповерхова сучасна будівля майбутнього ресторану. І кого тоді привабить „Бескид”?
Чому так сталося? Чи є вихід із цього становища? Адже є приміщення, є фахівці, які вміють і можуть працювати. Що потрібно для того, аби колись добре налагоджений механізм Воловецької райспоживспілки запрацював як слід у нових умовах? Бо ж в торговельних точках, що у районному центрі, ситуація значно краща, навіть, оптимістична.

Вихід є. Він у резервах, які треба використати по-господарськи

Така відповідь прозвучала на робочій нараді членів правління райспоживспілки, яку того дня провів Василь Цап з участю голови облради М.Кічковського та керівників району - голови райради Мирослава Щербея та голови РДА Михайла Ребляна.
Першим свої враження про побачене поділився Василь Цап. Він відмітив, що, на жаль, за позитивними показниками роботи райспоживспілки, які утішили, заспокоїли, виплила картина досить невтішна: район не може похвалитися ні виробництвом, ні заготівлею. Система споживчої кооперації району явно недопрацьовує .От в Іршавському, Виноградівському, Тячівському та Рахівському районах, де робота відповідає вимогам сьогодення. А досвід Мукачівської чи Іршавської споживчих кооперацій можна вивчати як показовий. Їх керівництво та працівники будують партнерські стосунки з місцевою владою і вважають своїм обов’язком охопити всі населені пункти району, особливо віддалені села, де людям похилого віку до міста дістатися важко, а підприємці не відкривають торгові точки, бо невигідно. Тому пекарня, скажімо, Іршавського товариства розвозить хліб щодня у 47 населених пунктів, і туди, де купують 30 буханців, і де заберуть – 1000. Налагоджено і зворотній зв’''язок: товариство закуповує від людей м’'ясо, овочі фрукти - на 2 млн грн.. Крім того, тут підвищують культуру торгівлі, умови роботи, модернізують та переоснащують підприємства, словом – розвиваються.
Ясна річ, ми працюємо в умовах подвійних стандартів обліку, – далі мовив Василь Васильович, - і нам змагатися з приватним сектором важко, навіть не логічно. Платимо ПДВ, інші податки, гірські. За 9 місяців цього року Воловецька райспоживспілка заплатила 100 тис.грн ПДВ, 200 тис.грн. – єдиного податку і т.д. Плюс гірські. Ці кошти могли б піти на розвиток. Та ми повинні, незважаючи ні на що, дбати про перспективу. Для цього треба предметно працювати щодо розвитку власного виробництва, розширення мережі побутових послуг, заготівлі сільськогосподарської продукції, сировини( м''''ясної, лікарської), їх переробки. Не йдеться про спорудження міні- молокозаводу. Але ж з закуповувати від людей м''''ясо, овочі, фрукти – це реально. Як і звернути увагу на громадське харчування. У Н.Воротах - ні грама власного продукту. І це при тому, що облспоживспілка має кондитерський цех і цех з виробництва ковбаси, хлібопекарню – то ж працюйте. Та й матеріально - технічна база в районі могла б бути іншою. І це - також факт. Є різні форми співпраці з людьми і їх потрібно взяти на озброєння, – підсумував Василь Васильович.
Голова райспоживспілки Володимиру Кожедубу очевидно нелегко було спростувати критику. Тому він був не багатослівним - визнав недоліки у роботі та пообіцяв їх виправити в короткі терміни.

Вболіваючи за долю села

Михайло Кічковський був досить відвертим і прямолінійним. Він зазначив, що спільчанство існувало в усі часи і віки. Ще наші діди спрягалися кіньми, возами, допомагали один одному будувати оселі, сінокосити. Тобто, для наших людей кооперація - це провірений спосіб життя. Вона покликана задовольняти не тільки матеріальні потреби людей, а й духовні, служити джерелом економічного поступу громади. Що ж сьогодні маємо? Село занепадає, люди не поспішають виробляти сільгосппродукцію, бо її нема де збути. А перекупщики з інших областей беруть за півціни і в результаті від важкої праці селянин має лише мозолі. Тому сьогодні вже мало визнавати помилки, необхідно перейти реально від слів до діла, змінити свій менталітет, засукати рукави і працювати. Маємо для цього набутий досвід, фахівців. Куди рухатися – знаємо – на розв’язання найпекучіших проблем, пов’язаних з майном, безробіттям, поліпшення життя жителів села. Торговельні заклади кооперації мусять визначитися у сучасних економічних і суспільних умовах. Адже за законами ринкової економіки люди йдуть туди, де краще, де їх привітно зустрінуть, порадять, підкажуть, ввічливо обслужать та ще й запросять прийти знову. Оце і повинно стати для працівників споживчої кооперації краю – важливою місією чи то програмою до дій.
У пошуках відповідей на виклики часу, – підкреслив Михайло Михайлович, – люди об’єднуються у спілки, в кооперативи, в організації, бо тільки спільними зусиллями можна вийти на рівну дорогу та сподіватися на кращий завтрашній день. Простір – безмежний, перспективи – багатообіцяючі, потенційні можливості – невичерпні. Починаючи від побутових послуг – зачіски, пошиття костюмів, проведення комп’ютерних лікнепів до традиційних продажів від хліба до дорогих товарів через їх реалізацію в кредит. Але треба працювати ініціативно, з відповідальністю, а не скаржитись на недосконале законодавство, податки і т.д. Бо як працюють споживчі кооперації з владою, з громадою сьогодні в населених пунктах краю, так судять люди про владу, її дієздатність і державну політику у цілому.
Михайло Реблян висловився також чітко: керівник райспоживспілки на засіданні сесії райради не зміг дати відповідь на поставлені депутатами запитання. Не виконані рішення райради і від 26 вересня 2006 р., в яких йшлося про нагальну необхідність вжиття конкретних заходів стосовно економічного зміцнення системи. На сьогодні Воловецька РайСТ має 2-3 свої магазини, інші здано в оренду підприємцям, які не вкладають гроші в об’єкти, оскільки договори оренди підписуються з ними лише на рік. А більшість об’єктів потребує капітальних ремонтів, заміни вікон, дверей і т.д. Щоб вийти із ситуації, необхідно переглянути строки оренди і надати можливість людям працювати щонайменше 3-5 років, інакше справа не зрушить із місця.
Це дійсно так. Приватні підприємці заслуговують похвали за те, що зуміли ефективно використати пустуючи нішу. У їх торгових закладах і затишно, і людно, та й товару різноманітного вдосталь.
Висловились, оперуючи цифрами і фактами, голова райради Мирослав Щербей, його заступник Василь Лакатош та ін. На їхню думку, необхідно приділити серйозну увагу відновленню втрачених позицій у виробничій діяльності, гуртовій торгівлі, заготівлі сільгосппродукції, дбаючи в першу чергу про людей, яким і так у гірських районах живеться надто нелегко.
Зійшлись на тому, щоб надати можливість керівнику РайСТ виправити ситуацію в короткі терміни і доповісти як депутатам райради, так і керівництву облспоживспілки про зроблене.
Підсумовуючи розмову на нараді, М.Кічковський наголосив, що життя у гірських районах, присілках, хуторах – особливо непросте: з турботами людина лягає, з ними і встає. А це здебільшого люди похилого віку, які потребують особливої уваги. Як бути? Відповідь однозначна - треба бути хазяїном, і , звісно, господарювати так, щоб заробляти не тільки на зарплату працівників, а й на розвиток підприємства. Діяти спільно з владою усіх рівнів, депутатським активом. Щоб заслужити шану та вдячність у майбутнього покоління .
Голова облради запропонував голові правління облспоживтовариства провести у грудні виїзне засідання координаційної ради з питань місцевого самоврядування при голові облради на базі однієї з показових районних споживчих кооперацій з тим, аби керівники інших районних рад та кооперацій мали змогу предметно вивчити питання організації роботи на місцях, визначили спільні завдання місцевої влади і кооперації. Тим більше, що зараз для розгляду на сесії облради готуються матеріали проекту програми економічного і соціального розвитку віддалених гірських сіл і присілків. Думки і пропозиції учасників зазначеної наради щодо виправлення ситуації в споживспілці будуть слушні.
Сьогодні така взаємодія вкрай важлива. Селяни не хочуть втрачати свій сільмаг. І їм у цьому треба допомогти.

Василь Чорногор та Анна Паук, Закарпатська обласна рада