Додати новий коментар

За останні роки Закарпаття, незважаючи на те, що перебуває, так би мовити, на околиці країни, за найрізноманітнішими показниками (економічними, соціальними, іншими) посідає, згідно зі статистики, перші місця чи, принаймні, перебуває у верхній половині серед областей країни, випереджаючи регіони, котрі, нібито, потенційно мають значно більше ресурсів для того, щоб домінувати.

Як повідомляє кореспондент UA-Reporter.com, область лідирує у сфері туризму, несподівано для багатьох випередивши цього року навіть Крим. Тримаємо пристойні показники в освітній сфері, щороку відкриваючи нові школи та дитсадки. Будуються нові ФАПи, лікарні... Список можна продовжувати. Ще одним досягненням, безумовно, є активні темпи газифікації на Закарпатті. Нові й нові села підключаються до блакитного палива, люди отримують можливість грітися довгими зимовими вечорами без того, аби бігати за дровами й підкидувати їх у вогонь. І найголовніше: менше лісу згорає в грубках.
Красномовнішими за будь-які слова є сухі цифри. За 4 останніх роки протяжність газових мереж зросла на 1257 кілометрів, газифіковано 52430 будинків та квартир. Зараз газом мають можливість користуватися 65,52 відсотка закарпатців. Порівняно з сусідніми західноукраїнськими областями, де рівень газифікації становить заледве більше 20%, ці цифри вагомі. Причому газифікація Закарпаття розпочалася років на 20 пізніше – в 50-х роках. До прикладу, львів'яни та франківчани вперше переваги природного палива відчули ще в 30-тих.
Закарпаття знаходиться у першій п'ятірці в Україні по газифікації сіл. Гріх було не використати те, що через нашу територію проходить газотранспортна система Уренгой – Ужгород, яка фактично забезпечує газом Центральну Європу. Як результат, якщо в 2004 році газом були забезпечені 183 тисячі 444 квартири й будинки, то нині – 251 тисяча 337-ім. Чотири райони – Іршавський, Виноградівський, Ужгородський та Берегівський – газом забезпечені повністю.
Однак пріоритети в державі змінилися. Це одразу ж відчули чимало закарпатців. В області близько 50 тисяч людей, які проживають в 11 тисячах будинків і квартирах, повірили обіцянкам уряду, що цього року до їхніх населених пунктів підведуть газ і за власні кошти встановили внутрішньобудинкові, вуличні газомережі. Кабмін видав доручення НАК “Нафтогазу” профінансувати (за планом – 17 мільйонів гривень) цього року підведення частин газопроводу, яких не вистачає.
Однак віз і нині там. Людей, як це не грубо звучить, урядовці банально кинули. Уже минуло кілька місяців нічого не рухається. “Нафтогаз” затягує цей процес, перекручує факти, не бере на себе відповідальність, говорячи, що якщо вони не профінансують об'єкт повністю, то інші витрати на себе повинна взяти місцева адміністрація чи ще хтось інший. Так чи інакше, виглядає, що держава таки відмовиться від фінансування газифікації за рахунок коштів державного бюджету.
Газифікація, яка вже давно кульгає на обидві ноги, наступного року може припинитися остаточно. Ціна газу зростає постійно. Тому люди змушені шукати інші джерела теплозабезпечення. Власне, таке ж відбувається і у Західній Європі. Якщо газ в майбутньому буде коштувати, скажімо, 400 доларів за тисячу кубометрів, то людям хоч-не-хоч доведеться переходити на тирсу, мазут, брикети. Та й зрозуміло, що запаси газу в надрах не безмежні. Є дослідження, що його вистачить на кілька десятків років. Тому, звісно, треба впроваджувати нові системи, використовувати енергію сонця, термальних вод, тощо. Нові можливості шукаємо і в Закарпатті, зокрема в малій гідроенергетиці.
Те, що без газу обійтися таки можливо, підтверджують наші гірські райони, в яких через важку доступність газопровід провести дуже дорого. Насамперед це стосується Рахівщини, де газу немає в жодному населеному пункті. Днями в Рахові запрацює один із двох нових котлів, які дадуть можливість опалювати тамтешні багатоквартирні будинки відходами деревообробки, тобто тріскою, тирсою, чи брикетами. Це дає змогу відмовитися від дорогого мазуту та опалюватися за рахунок промислових відходів. Приклад Рахова наочно свідчить: тепло в закарпатських оселях буде за будь-яких умов. Чи з природним газом, чи й навіть без нього.