Додати новий коментар

Місто над Ужем бере свій історичний початок, за угорською хронікою Аноніма (друга половина ХІІ ст.), з кінця ІХ століття: у той час, коли угорські племена вдерлися на територію Закарпатської Русі. Уже тоді вони знайшли в Ужгороді високий, міцно укріплений замок.

Прибувши до «новонародженого» міста «угорські загарбники» розбили війська князя Лаборця та оселилися на його родючих і зелених володіннях.

Возможно, формат этой картинки не поддерживается браузером. Близько другої половини ХІІ століття в мальовничому Ужгороді розпочалося «світське» життя та неабияке володарювання. Тут угорські королі створили Ужанську жупу (комітат) з центром в місті над Ужем. Але через міжусобні війни та феодальні роздроблення Ужгород часто переходив у власність різних феодалів. Наприклад, у 1290 році «зеленою столицею» заволодів палатин В. Амодей, а вже з 1322 році ним, майже 350 років, правили вихідці з Італії — Другети. Зазначимо, що у 1635 році Ужгород одержав право на користування печаттю, на якій було написано: «Печать міста Ужгорода, р. 1635», а в середині герба, що був на печатці, зображався виноградний кущ з рясними гронами.

Сьогодні столиця Закарпаття є важливим осередком культури, освіти, науки та мистецтва області. Славиться Ужгород і своєю мальовничою красою: старовинними архітектурними пам’ятниками та зеленими набережними. Найбільш відомою не тільки в обласному центрі, але й далеко за його межами, є набережна Незалежності. Адже саме тут знаходиться найдовша в Європі липова алея. Не менш привабливими є й інші чотири набережні міста — Православна, на якій росте сафорова та новонасаджена сакурова алеї, Київська, що славиться своїми ширококронними каштанами, Студентська, на якій гордо стоїть Палац дітей та юнацтва (ПАДІЮН) та продовжується «зелена стрічка» липової алеї, Слов’янська, що відома серед любителів спорту — тут проводяться змагання з велоспорту та ранішні і вечірні суперництва між «ужгородськими бігунами».

Возможно, формат этой картинки не поддерживается браузером. Возможно, формат этой картинки не поддерживается браузером. Однак усією цією красою не тільки туристам, гостям міста, але й, власне, мешканцям Ужгорода, на превеликий жаль, не завжди вдається насолодитися. Уся справа в тому, що на Київській набережній, з якої можна споглядати красу липової алеї та милуватися синьооким Ужем, на сьогодні знаходяться тільки «вісім з половиною» лавиць. У погожу годину і у тихі вечори усі «стільці» набережної зайняті, бо «крута» ужгородська молодь проводить свої «тусовки» на них. Через що досить часто люди похилого віку та матері з маленькими дітьми не можуть посидіти на свіжому повітрі біля річки, поспілкуватися між собою та послухати тихеньку мелодію хвиль Ужа. А якщо ж старенький дідусь чи бабуся, або ж мама з дитиною у візочку, ввічливо попросять молодих представників ХХІ століття уступити їм місце для відпочинку на лавиці, то нерідко почують у відповідь подібні слова: «Пішов би ти, дідуля, на піч відігріватися і потихеньку задок своєї бабці погладжувати…», «Пішла ти, маманя, із своїм «щенком» на х… «бабочек» ловити…», «Мать, отвали, мы сегодня не в настроении… Если не хочеш, чтоб тебя в хирургии слаживали, то по быстричку линяй отсюда…».

Після таких почутих слів, зникає настрій та бажання на будь-який відпочинок чи дружню бесіду на ужгородських набережних.

На нашу думку, владі міста варто задуматися над тим, щоб покласти достатню кількість гарних нових лавиць для гостей та мешканців Ужгорода як на Київській, так і на інших набережних міста над Ужем.

Напевно, вже давно настав час для того, щоб «голови Ужгорода» не тільки балакали та хвалилися чистотою та благоустроєм Ужгорода, але й реалізували якомога більше своїх балочок в реальне життя. Окрім цього варто б «подбати» і про поведінку нашої «крутої» молоді. Все ж таки старше покоління і матері з маленькими дітьми не заслуговують від юних продовжувачів нашого роду на «високопарні» базарні жаргони.

Т. Горянка, В. Попович, фото авторів