Додати новий коментар

На офіційному, загальнодержавному рівні цей день відзначається, згідно з Указом Президента України, з 1991 року щорічно 22 січня.

Саме цього дня, рівно через рік з дня утворення Української Народної Республіки, а саме 22 січня 1919 року, на Софіївському майдані Києва було проголошено Акт возз’єднання Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки. Відтак, століттями розмежований народ, визволившись з неволі – Лівобережна Україна вийшла зі складу Російської, а Правобережна – Австро-Угорської імперій – і возз’єднався територіально на своїх історичних землях в єдину Українську державу.

Процес об’єднання готувався майже рік. Одразу після проголошення Західно-Української Народної Республіки (у листопаді 1918 року), зазбручанська Українська національна рада надіслала до Києва свою делегацію для переговорів з гетьманом Павлом Скоропадським. Після зміни влади на Східній Україні переговори тривали з Директорією. 1 грудня 1918 року у Фастові був укладений «передвступний договір» про «злуку обох українських держав в одну державну одиницю». А 21 січня 1919 року у Хусті Всенародні збори ухвалили приєднати до Української Народної Республіки Закарпаття. В остаточному документі, підписаному у Києві, говорилося:

«Віднині зливаються в одно віками відділені одна від одної частини України – Галичина, Буковина, Закарпаття і придніпрянська Україна – в одну Велику Україну. Сповнилися відвічні мрії, для яких жили й за які вмирали найкращі сини України. Віднині є тільки одна незалежна Українська Народна Республіка. Віднині український народ, звільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної незалежної Української Держави на добро і щастя українського народу».

Акт возз’єднання, злуки двох Україн був швидше, символічним знаком прагнення єдності, бо у керівництві країни спільності тоді не було та й більшовицькі війська Муравйова знаходилися вже на порозі Києва. «Безпорадність проводу впливала на загальний настрій, - писала сучасниця тих подій, історик Наталя Полянська-Василенко. – Україна, затиснута між двома потужними силами – Антантою з півдня і більшовизмом з півночі – не мала сил для боротьби. Військо розбігалося, ширилося безладдя. У таких умовах пройшла майже непоміченою подія, яка мала велике ідейне значення: свято Соборності України. 22 січня 1919 року на Софіївській площі проголошено злуку УНР і ЗУНР… Але під тиском невідрадних подій свято пройшло сухо, тихо».

І тим не менше, 22 січня 1919 року, навіки лишатиметься у пам’яті поколінь як день, що вперше підтвердив і скріпив всенародне прагнення бачити Україну єдиною, ніким і нічим не ділимою, як нагадування деяким сьогоднішнім вітчизняним горе-політикам, що мають необережність жонглювати такими поняттями, як «федералізм», «мова», «нація», «народ».

Народ дійсно народ, коли він єдиний. Тоді й мета в нього одна, і труднощі він долає, плекаючи державу, у котрій живе, землю, на якій твердо стоїть.

Як повідомляє кореспондент UA-Reporter.com, у п'ятницю, 22 січня, о 12.30 на площі Народній в Ужгороді розпочнуться урочистості з нагоди 91-ї річниці проголошення Акта злуки Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки та 64-ї річниці утворення Закарпатської області.
Потім керівники області, установ і організацій, ветеранських, громадських об'єднань покладуть корзини квітів до пам'ятника Тарасу Шевченку.
Заходи, приурочені до Дня Соборності України та річниці утворення Закарпатської області, відбудуться в усіх містах і районах краю.