Додати новий коментар

На сьогодні усім нам відомо яке основне завдання повинен виконувати такий важливий в нашій державі орган, як Держспоживстандарт. Це можна побачити на рекламних носіях на вулиці, по телевізору або в інтернеті на сайті самого ж Держспоживстандарту.

І завдання це не просте – захист нашого споживача від недоброякісних товарів, робіт та послуг. А ще – розробка та затвердження нормативних документів, що мають на меті унеможливити саме випуск та реалізацію недоброякісних товарів.

Так, мета висока та вкрай необхідна для нашого суспільства. Але, як доводиться спостерігати, ця висока мета не має нічого спільного з теперішнім керівництвом Держстандарту та його «дахом» в особі Народного Депутата України Кармазина Юрія Анатолійовича. Я не помилився. Дійсно, під «дахом» цього шановного «правозахисника та правдолюбця» Юрія Кармазина. Але ж тільки лінивий не знає, що Головою Державного Комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики (повна назва Держспоживстандарту) є його заступниця по «партії захисників вітчизни», бойова подруга та давня коханка Лосюк Лариса Володимирівна.

Та це не важливо. Важливо інше – чи насправді ці «захисники вітчизни» бажають нас захищати та виконувати доручення Уряду та Президента України щодо підвищення якості життя. Як з’ясувалося – бажають, але підвищувати якість свого життя та втілювати свої схеми власного збагачення. З деякими я Вас зараз ознайомлю.

Як професійний шахрай Юрій Анатолійович розумів, що перебування на великій державній посаді його улюблениці це справа часу, і залежить вона від його особистих відносин з Прем’єр-міністром та Президентом України – тобто часу дуже мало, враховуючи те, що шановний Народний Депутат, м’яко кажучи, не зовсім послідовний в своїх відносинах з іншими політиками та послідовність взагалі відсутня в розумінні що таке є честь, гідність, порядність, правда та справедливість. Мета захоплення Держспоживстандарту звелась до банальності – заробити як найбільше і не важливо яким чином. А створюються власні кошти ось як:

1. Продавати державне майно – це дуже вигідна справа. Особливо в Одесі, де пан Кармазін неодноразово був обраний до Верховної Ради та обіймав посаду прокурора. Тому, другим першим заступником Генерального директора було призначено свою людину, 1973 року народження, який створив новий відділ сертифікації (чим старий заважав?) поза межами державного підприємства – орендував зайве приміщення в місті за державні кошти, а приміщення в центрі Одеси, яке належить Держстандарту вже звільняє за відсутності потреби та готує до продажу. Як Ви гадаєте, чи можна стати мільйонером, продавши цілий будинок в Одесі, який належить Державі? Гадаю, що так!

2. В другому питанні отримання надприбутків підхід прямо-таки скажемо - прокурорський. Щоб вирішити якусь проблему за дуже великі кошти – необхідно цю проблему створити. На сьогодні ця проблема – це сертифікація товарів. Окремими Наказами Голови Держспоживстандарту скорочена втричі чисельність центрів стандартизації, які мають право видавати сертифікати відповідності на окремі товари. А тим, що залишились – не давати повноцінно працювати – постійно перевіряти їх діяльність у сфері сертифікації Управлінням державного нагляду (цікаво, а державний нагляд в нашій країни стосується якості товарів чи використовується як важіль впливу на директорів державних підприємств?) Таким чином створено велику проблему –сертифікувати товари нікому, тобто попит на сертифікацію є а пропозиція відсутня. Відповідно й тіньові ціни на сертифікат відповідності підскочили до небес (в даному випадку ціна хабара за сертифікацію одного автомобіля складає вже тисячу доларів США. А надходить їх зараз до України тисячі на місяць, а розмитнитись без сертифіката не можуть. От і порахуйте.). Ось тут і стали у пригоді Заступник Голови Держспоживстандарту Олійник Д.І. та новопризначений другий перший заступник Генерального Директора ДП «Одесастандартметрологія». Одна – як координатор фінансових потоків, інший – через кого ці фінанси в готівкою і йдуть.

3. Ну а третій підхід – це вже підхід «Хазяїна», який продає місця в своїй хаті - Держстандарті. І не з політичних мотивів, а так, банально, за гроші. І це не тільки в центральному апараті Держспоживстандарту, де 70 відсотків робітників вже звільнено і набрано нових. Ц стосується і регіональних установ. А саме – місця Директорів ДП «Одесастандартметрологія», «Київоблстандартметрологія», «Хмельницькстандартметрологія», «Запоріжжястандартметрологія» та начальників Головних Управлінь у справах захисту прав споживачів міста Києва та Полтавської області вже продано. В деяких зазначених областях вже призначено нових керівників, попри всіх судових рішень щодо незаконності цих призначень, та керівників цих зобов’язано сплачувати щомісячну данину - тобто поставлено на «лічильник». І тут нашому «шановному» Народному обранцю Юрію Кармазину став в нагоді його знайомий, колишній співробітник СБУ та виходець з банківської середи Надра – Банку – радник Голови Держспоживстандарту Мосендз та його старий приятель – наразі начальник відділу кадрів Держстандарту – Литвиненко (до речі, пан Мосендз до сьогодні ще користується мобільним телефоном, за який сплачує Надра-Банк).

Ось такі сьогодні «поважні особи» стоять за нашим з Вами благополуччям та якістю нашого життя. Тільки становиться дуже цікаво – як ми з Вами ще не повмирали від такого «захисту»? Бо про високоякісні продукти харчування наші споживачі вже давно забули. І перспективи в цьому питанні поки не вбачається – прийняття та впровадження нових стандартів на ту ж ковбасу, пельмені, бензин і т.д. ще досі відкладається, а інспекції (захист прав споживачів та державний нагляд) займаються тільки набиванням гаманців.

І друге питання - кому це вигідно? Прем’єр - міністру України? Президенту? Нашій Україні або Західно - Європейському Союзу? Росії чи Партії Регіонів? Це ще потрібно з’ясувати!!!