Додати новий коментар

«Розкажу тобі казку, вкриту мороком ночі…», – йдеться на одному з сайтів готів. Інтернет-світ вже звик до маси субкультур, що роками популяризувалися, вдосконалювалися й існують сьогодні, допомагаючи молоді демонструвати загалу своє «Я».

Проте ще й досі більшість тих, хто бачить у місті людину в чорному одязі зі срібними чи металевими аксесуарами, одразу зараховує її до категорії сатаністів і задля власної безпеки переходить на інший бік вулиці. Бо не розуміють, що перед ними не сатаніст, вампір чи ворожка, а гот – цілком мирна людина, яка від пересічних громадян відрізняється лише своїм світоглядом.

Готи – представники однієї з неформальних субкультур, натхненні естетикою готичного стилю у мистецтві. Вони вирізняються депресивністю, театральністю, здатністю знаходити позитив у моторошному й гнітючому; називають себе дітьми темряви, ночі. Течія набула популярності наприкінці 70-их років минулого століття під впливом постпанківських бажань внести більше романтики й спокою у власне життя.

Іншими словами, готи – прибічники світогляду панків, але показують вони це в більш освіченій і менш руйнівній формі. Вони почали додавати у панк-музику елементи гри на органі, розкішний жіночий вокал у поєднанні з таємничим шепотом, звуки церковних дзвонів, тексти їхніх пісень ставали епатажно-романтичними, з таємним філософським змістом (Lacrimosa, Theatre of Tragedy, Anathema, Paradise Lost, My Dying Bride). В Україні готично грають групи «Холодне сонце», «Кому вниз», «Мертвий півень», «Вій», «ДНК», «Флер».

Зовні готи виглядають як персонажі фільмів про вампірів чи відьом: бліде обличчя, надто темні очі, екстраординарні зачіски (довге пряме волосся яскравих кольорів чи виголені скроні й потилиці), виразні аксесуари («анх» – єгипетський символ життя, кажани, хрести, слов’янські символи), чорний одяг з елементами середньовічного стилю, черевики зі шнурівкою. «Діти ночі» носять лише срібло, таким чином демонструючи відразу до золота, яке століттями було причиною вбивств, чвар і війн. Проте наявність цих предметів зовнішнього вираження – лише формальність, бажання привернути увагу до готів, до їхньої ідеології та проблем. «Ця субкультура робить мене особливою, хай як банально це звучить, – розповідає одна з ужгородських готок Людмила. – Я знаю, що відрізняюся від інших, що живу за правилами, які сама ж собі й установлюю. Це допомагає почуватися вільною, сприяє моральному розвитку».

Світ готів, на перший погляд, виглядає доволі індивідуалістичним, проте в цьому й полягає особливість напряму: пізнавати красу життя через речі, які пересічному громадянину здаються дивними й моторошними. Вікові обмеження в цій субкультурі встановити важко, адже готика – це не данина швидкоплинній моді, а світогляд. Якщо не на все життя, то на чималий його проміжок. «Дітей ночі» об’єднує інтерес до сфери мистецтва й обізнаність у ньому, вони прагнуть розвиватися естетично й інтелектуально, ця субкультура є однією з найбільш творчих й цілісних, об’єднуючи в собі майже всі види мистецтва.

Прихильниця готської культури Людмила додає, що багато де можна почути, мовляв, для них існують певні канони. Дівчина стверджує, що це не так – кожен із готів встановлює для себе власні закони, правила, відповідно до них і живе, розвивається та творить.

Існує ряд міфів, пов’язаних із субкультурою готів: мовляв, усі вони сатаністи чи атеїсти, і навіть п’ють кров та ночують на кладовищах. Ці стереотипи настільки глибоко вкоренилися у свідомості людей, що довести зворотне складно. Поняття «гот» і «сатаніст», пояснює Людмила, аж ніяк не тотожні, адже серед представників субкультури багато побожних людей. Атеїзм зовсім не обов’язковий для готів. Кроволиття також не входить до списку особливостей готичної субкультури.

В обласному центрі Закарпаття місті Ужгороді людей, що відносять себе до цієї субкультури, досить мало. Цих неформалів легко впізнати серед сіро-різнобарвної маси перехожих. Усі вони зазвичай полюбляють на дозвіллі сидіти у міських скверах.

Коли гот бачить на вулиці собі подібного, але незнайомого, то особливих ритуалів вітання немає. Хіба що в обох виникає усвідомлення: хтось дивиться в тому ж напрямі.

Сьогодні, коли українська культура виглядає досить попсово й масово-кічово, субкультури, що орієнтовані на справжнє мистецтво і які вбирають в себе найкраще з нього, мають право на існування. Готи, хай які б у багатьох були стереотипи, до таких належать.

Катя Брижань, "Старий Замок "Паланок"