Додати новий коментар

Не так давно ужгородский юнак, Пимін Гудмунсан дебютував книгою оповідань та декількома фото виставками. В творчості митця чітко виділилась абстрактність та меланхолійний настрій. Фотороботи зі складним сюжетом, а книга читається важко. Проте, автор легко відповідав на запитання.

- Після презентації книги, твоє життя якось помінялось ?
- Звичайно. Процес пішов: шифровка відправилась на вивчення.
- Чому "шифровка" ?
- В моїх оповіданнях, багато сюжетних ліній. Одна - подібна одягу, наступна - показує руки швеї, третя - покупець. В такому порядку речей, дрібниці важливіші за головних героїв. Саме тому - \"шифровка\" чи розбита на копійки, купюра.
- Яких принципів дотримуєшся в фотомистецтві?
- Завжди цікавлять деталі та несподівані кольорові гами (мов пришестя Ісуса). Саме кольором я передаю всю атмосферу картинки. А ще, вважаю, що фото потрібно бачити, а не базікати про нього.
- Над чим зараз працюєш ?
- Закінчив запис платівки. Обережно готую її \"на вихід\" у світ. На даний момент вся моя діяльність повязана з цим.
- Нещодавно одне зі столичних видань опублікувало статтю "Казуси мистецтва", в якій згадувався "смертельно хворий Пимін". Можеш прокоментувати ?
- На мою думку, криза - це момент коли потрібно обдумати свої дії та напрями подальшого спрямування. Це момент, коли потрібно починати щось з чистого листа, використовувати нову тактику. Я зустрів свою "драму", але це не перешкода. Це тема моєї майбутньої виставки.

Ірина Яценюк, Ужгород