Додати новий коментар

Минулий лютий приніс кілька подій, які здатні вплинути на майбутнє не тільки України, а й усього регіону. Йдеться, зокрема, про певні політичні кроки Румунії.

Так, 4 лютого на засіданні Вищої ради оборони Румунії було ухвалене рішення
щодо приєднання до системи ПРО США. "Рішення вкрай важливе для підвищення
рівня безпеки Румунії і для зміцнення нашого партнерства із США", - зазначив
румунський президент Траян Бесеску, зауваживши при цьому, що "нова система не
спрямована проти Росії". За його словами, була від Барака Обами офіційна
пропозиція щодо розміщення елементів системи ПРО, яку привезла в Бухарест
заступник держсекретаря США Елен Таушер.

Заява президента Румунії сприйнялася негативно Росією, яка, щоправда, не
відмовилася від своїх пропозицій Бухаресту взяти участь у проекті "Південний
потік". Про це 19 лютого на прес-конференції, присвяченій підсумкам візиту до
Бухареста делегації "Газпрому", заявив міністр економіки і торгівлі Румунії
Адріан Відяну. Таким чином, маючи претензії до політики Румунії, росіяни
вирішили не пов'язувати їх з економічними інтересами.

Зауваживши, що розміщення ПРО і приєднання Бухареста до російського
газотранспортного проекту дозволить Румунії значно покращити свій фінансовий
стан. І тоді пожвавляться румунські проекти, частина з яких з теоретичної
площини перейдуть в практичну.

Про це, зокрема, свідчить вже хоча б той факт, що Молдова і Румунія
приступили до виконання зобов'язань у межах міжурядового діалогу. Бухарест
затвердив рішення про виділення Кишиневу гранту в розмірі 100 млн євро. Перші
25 млн євро Молдова отримає вже нинішнього року. Кишинів тим часом прибирає
колючий дріт на кордоні, бо 31 березня набуде чинності угода з Румунією щодо
малого трафіку в прикордонній зоні. Політологи вважають це першим кроком до
реалізації уніоністського проекту.

Спікер парламенту, виконувач обов'язків президента Республіки Молдова Міхай
Гімпу вже висунув відповідні ініціативи. Зокрема, Комісія зі зміни
Конституції пропонує виключити назву державної мови Республіки Молдова (нині
це молдавська мова) з Основного закону країни. Голова комісії Віктор Попа
пояснив журналістам, що такої мови, як молдавська, не існує, "тому є два
варіанти вирішення проблеми: або почати називати мову румунською, або зовсім
вилучити поняття державної мови з тексту Конституції із закріпленням цього
кроку органічним законом". Інші пропозиції, які обговорювалися на засіданні
комісії, стосувалися адміністративно-територіальної реформи. Зокрема, йшлося
про відмову від поділу території на "село, район, місто" і повернення до
"споконвічного, повітового поділу", а також про надання громадянам виборчого
права не з 18, а з 16 років. Дехто з фракції Партії комуністів РМ передбачає,
що запропоновані Конституційні зміни обов'язково призведуть до об'єднання
Молдавії з Румунією.

Про те, що ситуація є досить серйозною, свідчить і позиція Венеціанської
комісії, яка виступила проти внесення запропонованих змін до Конституції
Молдови. Її голова Джанні Букіккіо радить з цим зачекати.

Але це лише та частка молдовсько-румунської інтеграції, яку видно
"неозброєним" оком. Нині вже вводиться до навчального курсу шкіл і вузів
"Історію Румунії", де Молдова розглядається як Бессарабія і невід'ємна
частина румунської території. А Румунія збільшила з 4 до 5 тис. місць квоту
для вступу громадян Молдови у свої вузи, 700 з них на безкоштовній основі.
Віднедавна для них також введена полегшена процедура отримання румунського
громадянства. У Молдові відкрилися два румунські телеканали - Jurnal TV і
Publika TV.

Немає сумнівів, що успіхи Бухареста в питанні реінтеграції Молдови
обов'язково призведуть не тільки до серйозних змін у внутрішній політиці
країни, коли дедалі голосніше звучатимуть голоси представників радикального
політичного крила, а й у зовнішній. Наскільки це торкатиметься інтересів
України?

Звичайно, тут не йдеться про якесь протистояння чи суперечки: у
дестабілізації своїх східних кордонів категорично не зацікавлений
Європейський Союз. Однак це не означає, що можна не зважати на цю ситуацію.
Треба бути готовим до сепаратистських проявів біля своїх південно-західних
кордонів.

Вітчизняні експерти стверджують: сьогодні про цю проблему в Україні не
згадують. Але, згадаймо, що в березні минулого року з України були вислані
військовий аташе і секретар генерального консульства Румунії в Чернівцях.
Через "заохочення сепаратизму і пропаганди антиукраїнських ідей".

Наприкінці минулого року парламент Румунії затвердив поправки до закону про
громадянство, що спрощують порядок надання громадянства жителям сусідньої
Молдови. У новій редакції закон дозволяє надавати громадянство всім, хто
проживав на території Молдови до 1940 року, коли ця республіка входила до
складу Румунії. Крім того, румунське громадянство можуть отримати їхні
нащадки до третього коліна, якими є більшість молдавського населення. При
цьому допускається збереження іншого іноземного громадянства і постійне
проживання за межами Румунії. Крім того, для отримання громадянства Румунії
відтепер не потрібно проходити обов'язкову досі співбесіду щодо знання мови,
а це дає змогу отримувати румунські паспорти і російськомовним громадянам.

"Йдеться про колишніх румунських громадян, - пояснили в парламенті Румунії. -
Очевидно, що вони володіють румунською мовою і мають уявлення про елементарні
поняття румунської культури і цивілізації, що є достатнім для їхньої
інтеграції в наше суспільство згідно з чинним законодавством". Судячи з
усього, ця інтеграція тепер буде прискорюватися. Так, кількість членів
комісії дирекції видачі громадянства, які розглядають заявки на отримання
румунського паспорта, з цього року буде збільшена з восьми до п'ятнадцяти.
Для цього ж будуть відкриті і додаткові філії дирекції у східних районах
Румунії. Кошти на це вже закладені в бюджет.

Утім той, хто бажає отримати румунське громадянство за спрощеною схемою, може
реалізувати свою мрію не тільки у такий спосіб. І не тільки в Молдові. Ще в
березні 2004 (!) року тижневик "Дзеркало тижня" писав про те, що тисячі
мешканців Чернівецької області отримали "перепустки" до Шенгенської зони без
допомоги офіційного Києва. Ним став паспорт сусідньої Румунії. При тому, що
бум на румунське громадянство Північна Буковина пережила ще 2002 року,
Pasaport Romanesc користується серед місцевого населення не меншою
популярністю й досі. Мотивація українських шукачів румунського громадянства
більш ніж зрозуміла: з румунським паспортом у кишені відпадає потреба
вистоювати чергу біля консульства Італії, Португалії чи Греції - улюблених
маршрутів українського трудового мігранта.

Скільки чернівчан уже мають ці документи - не скажуть у жодному відомстві:
новоспечені "румуни" досконало оволоділи технікою паспортної безпеки. А це
потрібно, адже румунське громадянство вони додали до українського, а
законодавство України подвійне громадянство виключає. Зовсім інше передбачає
законодавство Румунії. Стаття 37 її закону про громадянство дозволяє
біпатризм, у ній зазначається: "Іноземні громадяни та особи без громадянства,
які були позбавлені румунського громадянства до 22 грудня 1939 року з різних,
незалежних від них причин, а також їхні нащадки, мають право на повернення
громадянства Румунії" . По суті, йдеться про те, що на румунське громадянство
мають право всі мешканці Чернівецької області (до Дністра), чиї батьки чи
предки до 28 червня 1940 володіли паспортом громадянина Румунії. Особливо
доводити цей факт у Бухаресті потреби немає: власники румунського паспорта
розповідають, що в тамтешньому міністерстві юстиції є спеціальна база даних,
яка містить прізвища всіх "потенційних румунів". Достатньо надати стандартний
набір документів. Та ще, згідно з новими правилами, особисто відвезти їх до
румунського мін'юсту або його представництва на місцях.

Компетентні джерела стверджують, що значно важливішим для Бухареста є власне
факт наявності румунського громадянства в жителів Північної Буковини -
багаторічного каменя спотикання у двосторонніх відносинах. Мету політики, що
проводиться нашим південно-західним сусідом у Чернівецькій області, експерти,
які знайомі з тонкощами румунської дипломатії, пояснюють просто: "роздати"
таку кількість паспортів, яка б дозволила прихильникам Великої Румунії
заявити про перегляд статусу Північної Буковини.

Директор регіональної філії Національного інституту стратегічних досліджень в
Ужгороді Світлана Мітряєва вважає, що подвійне громадянство становить загрозу
для національної безпеки України і не відповідає її національним інтересам.
"У даний час зовнішньополітичне напруження щодо стратегічного вибору країни і
загострення внутрішньополітичної ситуації заважають державі ефективно
реагувати на виклики і загрози, - розповідає пані Мітряєва, - а подвійне
громадянство, - це саме те, що вимагає вжиття невідкладних заходів у сфері
забезпечення національної безпеки на відповідних напрямах". За її словами,
окрім експертів мало хто звертає увагу на ці процеси, оскільки в державі нині
є інші пріоритети. А тим часом відбувається безпрецедентна роздача російських
паспортів у Криму, румунських - у Чернівецькій області, русинських - у
Закарпатській.

Головний висновок фахівців: для того, щоб ефективно запобігати проблемі,
необхідно терміново змінювати національне законодавство. І ось чому.

По-перше, в нас немає чітко прописаної відповідальності за факт отримання
паспорта іншої держави ні в Кримінальному кодексі, ні в Адміністративному
(тоді як загроза насадження в регіонах України біпатризму надходить від
різних країн: як відомо, наприклад, чітко простежується з боку Росії). "Єдина
санкція, яку Україна може застосувати до такого порушника - це позбавлення
громадянства України, - говорить юрист Микола Яцков. - Але ця процедура
досить складна. Принаймні співробітники МВС, СБУ і МЗС повинні довести факт
отримання громадянином громадянства іншої країни. Це дуже непросто. Адже між
країнами немає міжнародних угод щодо обміну такою інформацією. Але навіть
якби й були, то в цілому вони порушували б право на приватність особи, що
захищається міжнародними договорами про права людини".

По-друге, Україна де-факто вважає людину своїм громадянином навіть тоді, коли
... вона отримує інше громадянство. Стаття 2 Закону України "Про
громадянство", зокрема, трактує: "Якщо громадянин України набув громадянство
(підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною
він визнається лише громадянином України". Тобто, якщо ви навіть набули інше
громадянство, але не відмовилися від українського, ви залишаєтесь українським
громадянином. Стаття 18 цього ж закону говорить, що "Вихід з громадянства
України допускається, якщо особа набула громадянство іншої держави (...)". Ця
стаття також "розмита", оскільки ключове слово щодо позбавлення громадянства
- "допускається", а не є обов'язковим. Юристи кажуть, що теоретично людину
можна позбавити громадянства України через те, що вона має громадянство іншої
країни, виключно за рішенням суду. Широкому загалу про такі прецеденти на
практиці чути не доводилося. За винятком, хіба що спроби позбавлення
громадянства конкретних політичних діячів через конкретне політичне
замовлення. Тобто поки що українське законодавство не дозволяє бути
громадянином одночасно двох держав, проте не передбачає чіткої
відповідальності за це.

Варто відзначити ще один момент, пов'язаний з рішенням Бухареста приєднатися
до ПРО, який безпосередньо пов'язаний з ідеєю побудови "Великої Румунії". Річ
у тому, що рішення Румунії щодо участі у створенні американської системи
протиракетної оборони надає Бухаресту додаткову стратегічну вагу і наближає
до центру ухвалення рішень. Про це 6 лютого в інтерв'ю виданню "Evenimentul
zilei" заявив румунський політолог Юліан Кіфу. "Це рішення змінило парадигму.
Румунія більше не перебуває на периферії", - зазначив Кіфу.

Утім не все так складно, оскільки є й об'єктивні стримуючі фактори, які не
залежать від України. Щойно на офіційному рівні Румунією будуть чітко
сформульовані територіальні претензії до Молдавії і України, негайно
прозвучать "відповідні сумніви" вже на її адресу стосовно кордону Румунії з
Угорщиною (Трансильванія) і Болгарією (Південна Добруджа). Питання тільки в
тому, чи вдасться румунській владі нейтралізувати ці загрози.

Леонід АЛЕКСАНДРОВ

експерт Аналітичного консорціуму