Додати новий коментар

На Закарпатті "заговорили" світлофори. Відтепер люди з проблемами зору зможуть безпечно пересуватися перехрестями та вулицями міст.

Останнім часом світлофори на перехрестях та переходах Ужгорода... "заговорили". Жіночий голос періодично оголошує, що "Перехід дозволено" чи "Перехід заборонено", і люди слухняно підкоряються йому. Нововведення мешканцям міста сподобалося, проте мало хто з них знає, що ініціатива озвучення світлофорів належить голові міської організації інвалідів із зору "Дивосвіт" Оксані Богданець, і що метою проекту під назвою "Доступне Закарпаття" стало забезпечення вільного пересування вулицями закарпатських міст незрячих та людей з послабленим зором.

Життя без бар'єрів

Проблеми інвалідів з вадами зору для цієї жінки близькі й зрозумілі, адже сама вона, до певного часу цілком благополучна і здорова жінка, кілька років тому несподівано почала втрачати зір. Причину лікарям так і не вдалося встановити, і Оксана зрозуміла, що з цим треба жити. Жити, але не змирятися, і спробувати зробити життя людей з проблемами зору простішим і кращим.

- У суспільстві склалася неадекватна думка про інвалідів зору, як про цілком безпомічних людей з ціпком у руці та чорних окулярах, котрі не здатні пересуватися без сторонньої допомоги, - розповідає Оксана Богданець. - Але на дворі ХХІ століття, і новітні технології дають можливість розширити можливості незрячих та людей зі слабким зором. Саме тому ми, група активістів, які мають проблеми із зором, прийняли рішення створити громадську організацію "Дивосвіт", аби захищати права та інтереси цієї категорії людей, а також сприяти їх соціальній підтримці та реабілітації.

Почали з найактуальнішого - проблеми пересування та орієнтації у просторі людей з проблемами зору. Оксана наводить положення Конвенції Генеральної асамблеї ООН "Про права інвалідів", в якій зокрема йдеться про наявність різноманітних бар'єрів, що заважають інвалідам повноцінно й активно брати участь у житті суспільства нарівні з іншими. Одним з таких бар'єрів є складність у пересуванні вулицями міст, яке нерідко пов'язане із загрозою життю не тільки незрячих людей, а й людей з ослабленим зором.

Для вивчення цього питання було створено моніторингову групу, яка їздила областю і вивчала, що практично робиться для інвалідів із зору. Результати моніторингу були невтішні. Якщо для інвалідів з порушеннями опорного апарату ще були здійснені якісь заходи, то ті, хто має проблеми із зором, залишалися зі своїми бідами сам на сам.

Так сталося, що влітку 2009 року Фонд "Східна Європа" оголосив конкурс на кращий проект, який стосувався допомоги інвалідам із зору.

- Я просто вхопилася за цю можливість реалізувати свої плани та наміри, що стосувалися конкретно програми забезпечення доступності вільного пересування для незрячих, зокрема, за допомогою звукових сигналізаторів, - розповідає Оксана. - Написала проект і виграла конкурс. Усього переможцями стали чотири організації - три з Івано-Франківська і наша. У серпні та вересні минулого року тривали переговори, а з 15 жовтня проект почали впроваджувати. Ми опитали понад 150 осіб, не лише інвалідів, а й ветеранів, людей похилого віку і просто тих, хто має якісь проблеми із зором чи просто погано бачить без окулярів. Було складено рейтинг об'єктів, які становлять найбільшу складність для таких людей. Почали з обласного центру, Ужгорода.

Доступне Закарпаття починається з Ужгорода

Як голова правління Ужгородської міської організації інвалідів із зору "Дивосвіт" Оксана Богданець звернулася по допомогу до Управління праці та соціального захисту населення, Державного підприємства МВС України "Закарпаття-Світлофор" та адміністрації залізничного вокзалу "Ужгород". Треба сказати, що жоден з керівників не відмовив жінці, всі пообіцяли всіляко сприяти.

З метою з'ясування місць розташування звукових світлофорів та "маячків" провели ще один моніторинг. Визначили, що пристрої звукової орієнтації мають встановлюватися не лише на вже діючих світлофорах, а й на основних об'єктах інфраструктур як міста, так і області. Зокрема, йдеться про залізничні вокзали, автостанції. На сьогодні "маячки" вже встановлено на залізничних вокзалах і автостанціях Ужгорода, Чопа, Мукачева та Хуста.

Таким чином громадська організація "Дивосвіт" зі своїм проектом вийшла за рамки суто міської і почала працювати на всю область.

Оксана Богданець каже, що встановлення таких пристроїв не є чимось незвичайним. Це передбачено у Постанові Кабміну України від 29 липня 2009 року "Про затвердження плану заходів щодо створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення на 2009-2015 роки "Безбар'єрна Україна".

- Тож є постанова Кабміну, яку треба виконувати, але по суті саме наша ініціатива допомогла місцевим адміністраціям почати виконувати цю програму, - говорить жінка. - Ужгород уже стає доступним. Якщо по Україні в обласних центрах сьогодні обладнано десь 1-2 згаданих пристрої, то у нас лише на Ужгород закуплено обладнання на сім звукових світлофорів.

Та на цьому енергійна і оптимістична Оксана Богданець не зупинилася. Другий проект, який їй вдалося запустити з 1 лютого цього року, - відкриття інформаційно-реабілітаційного центру для дітей та молоді з вадами зору та членів їхніх сімей, також під назвою "Дивосвіт".

Голосові світлофори дисциплінують і зрячих

Окремо слід сказати про голосові сигнальні пристрої. До цього в "Дивосвіті" підійшли дуже серйозно. Провели тендер, вибрали постачальника, якість продукції якого найбільше відповідала б вимогам міста. Пристрої зручні, надійні, розроблені таким чином, аби не заважати городянам, котрі мешкають чи працюють поблизу. Вони автоматично відключаються на ніч, їхню гучність можна регулювати.

- Ми вже стільки знаємо про голосові світлофори та "маячки", що можемо надавати цілком кваліфіковану допомогу іншим організаціям в їх установленні, - усміхається Оксана Богданець. - До речі, завдяки цим пристроям значно зменшилася кількість порушень на перехрестях з світлофорами. Відіграє роль психологічний фактор: коли тобі кажуть, що переходити не можна, якось незручно бігти на червоне світло. Це дисциплінує навіть зрячих людей.

Ну а про тих, хто має будь-які проблеми зору, звукові сигнали - це, за великим рахунком, збереження їхнього життя. Проект допоможе незрячим і матиме продовження, впевнена Оксана Богданець. Закарпаття - область специфічна, туристично-рекреаційна, а люди з проблемами зору, незрячі й ті, що слабо бачать, теж хочуть подорожувати. Тож якщо знатимуть, що на Закарпатті створені для них умови безпечного пересування, будуть їхати сюди.

Словом, планів у "Дивосвіту" та його очільника багато. Коли проводився моніторинг щодо встановлення голосових сигналів для незрячих, були побажання й щодо обладнання "маячків" в супермаркетах. Саме про це та інше говоритимуть на круглому столі, який організовує "Дивосвіт".

- Все лише починається, - каже Оксана Богданець. - Але хотілося б, аби всі ці питання були справою не лише громадських організацій. Чомусь все, що у пострадянському періоді робиться для людей з обмеженими можливостями, лобіюється і виконується ними самими. Не навчені в нас опікуватися тими, хто потребує допомоги, ні чиновники, ні благодійники.

До цього варто лише додати: так складається в нашому суспільстві, що надії люди з особливими потребами сьогодні покладають не на байдужих чиновників і навіть не на благодійників. А передусім на людей з таким потенціалом та енергією, як Оксана Богданець та її колеги. Зараз вони працюють над реалізацією чергового проекту, що передбачає покращення життя тих, хто має проблеми із зором. А Оксана вже думає про наступний, який безсумнівно теж здійснить.

Людмила ОРТУТАЙ