ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Новости и события в Закарпатье ! Ужгород окно в Европу !

Додати новий коментар

    25 квітня 2024 четвер

    Мистецькі громи ужгородського художника Олександра Громового

    72 переглядів
    Ужгородський художник Олександр Громовий

    Величезна кімната на другому поверсі, високі стелі, через численні вікна ллється багато світла у приміщення, яке й так переповнене світлим змістом монологу господаря цієї диво – кімнати. Це творча майстерня, неординарного, зі своїм стилем письма картин, художника Олександра Громового.

    Він возсідає в старовинному кріслі, великий, крупний чоловік і під стать, і думки не менші. Уважно слухаю знаменитого оповідальника, історика –археолога за фахом, і професійного художника за станом душі. Монолог плавно перетікає в діалог, потім у тріалог, мова ведеться виключно на гуманітарну тематику, а найбільше – про малярство українське взагалі, та про закарпатське зокрема. Третій учасник «змови гуманітаріїв», автор прекрасних «Котигорошкових світанків».
    Глибоке знання як світової, так і української історії, в тому числі, рідного Карпатського краю, може й непомітно, але не могло не відобразитися в картинах Громового. Чіпким взором намагаюся охопити і загальний контекст окремих робіт, і проникнути в саму невидиму суть зображеного. Захоплює і широка манера письма широким мазком, і соковитість, і насиченість кольорів у пейзажах, та зачаровують оригінальні із елементами від великих французів – кубістів, і таким собі ніжним сумом від голландців, натюрморти Громового.
    В процесі споглядання і осмислення творчих робіт автора, саме по собі вмикається асоціативне мислення. Зокрема, при розгляді «Жовтих квітів в інтер’єрі», здається, ти уже потрапив у ту кімнату, жовті квіти у вазі на столі, старовинне крісло, відчинені двері, сіруватий присмерк( І.Ратушинська колись написала « Серый – цвет надежды»), і переповнюєшся світлою печаллю. Вчуваються чудові звуки неземної музики, чи то Шопена, чи то Вівальді…? А може, то притишені враження від малярських громів Громового…? Запала у пам'ять і картина «Проводи літа», зроблю припущення, що ці проводи відбувалися ще за сивих часів давнини, славної Київської Русі. Могутні велети-дерева, біла дорога, що веде в безконечність, і дівчина-Літо, що ніби робить спробу відлетіти у вирій, до наступного щедрого на тепло літа.
    Магнетичний вплив мають натюрморти митця. На них наче застигли, і наче в русі – білі і жовті тюльпани, груші, вази, сині казково-феєричні квіти, зібгані білі скатертини, до яких можна доторкнутися, настільки живо і реалістично вони зображені. Важко не згадати міські пейзажі південних країв України, картини випромінюють теплий, добрий дух Причорномор’я і жовте світло крізь шибки будиночків, теж доброзичливе.
    Непересічний митець крокуючи своїм шляхом, мав чимало і персональних виставок, і приймав участь у колективних, в Україні, Росії, Словаччині, Угорщині. Його картини знаходяться в різних музеях і приватних збірках багатьох країн.
    І хочеться побажати, щоб гриміли добрі, талановиті, мистецькі громи Громового – від Ужгорода до Києва, від Києва до Нью-Йорка, та по усіх усюдах.
    Андрій Будкевич


    Громовий Олександр Григорович народився 6 січня 1958 року в с Краснопілля Березанського району Миколаївської області.
    Живописець. У 1987 році закінчив Ужгородський державний університет, у 1993 році — художньо-графічний факультет Одеського педагогічного інституту ім. К. Д. Ушинського. Викладачі з фаху: Борисюк 3. Д., Уреньов В. П.
    Член Національної Спілки художників України з 1995 року. Учасник обласних, всеукраїнських та закордонних художніх виставок — з 1986 року. Твори закуплені Міністерством культури і мистецтв України, Сумським художнім музеєм.
    Персональні виставки: 1994 р. — м. Ужгород, 1998 р. — м. Ужгород, м. Москва (Росія), 1999 р. — м. Тісауйварош (Угорщина), 2000 р. — м. Мішкольц (Угорщина).
    Проживає: 88000, м. Ужгород, вул. Фединця, 40/7. Тел.: (03122) 3-73-46.

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору