Додати новий коментар

Завжди приємно спостерігати, коли відбувається спілкування між представниками різних поколінь. Одним зараз 12-16 років, і вони навчаються у мирний час, і слово «війна» радше відоме з підручників історії, інші на початку 40-х років ХХ століття були змушені швидко подорослішати і розпочати не просто доросле життя, а вступити у щоденний бій із ворогом: хто в окопі на передовій, хто в тилу, працюючи по 12 годин на заводі чи фабриці.

Багато років поспіль у КП ЖРЕР №8 є гарна традиція вшановувати ветеранів Великої Вітчизняної війни разом з Ужгородською гімназією, що розташована на території мікрорайону.

Як повідомили кореспонденту UA-Reporter.com організатори свята, от і цього року, з нагоди відзначення 65 річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні, у п’ятницю, 7 травня, ветерани завітали до Гімназії, де на них чекало чимало приємних сюрпризів.

При вході у Гімназію на ветеранів чекав живий коридор гімназистів які вітали стареньких та дарували їм квіти. Група учнів була одягнена у стилізовану військову форму, часів Великої Вітчизняної війни, що приємно вразило гостей Гімназії. Також ветерани мали нагоду ознайомитися з виставкою дитячого малюнку «Війна і Перемога очима дітей».

Директор Гімназії Сергій Роман відзначив, що дані заходи стали приємною традицією для колективу та учнів навчального закладу, а на 65-річницю, прагнули зорганізувати щось оригінальне, і зважаючи на посмішки ветеранів, їм це вдалося.

Під час урочистого зібрання до ветеранів з вітальними словами звернувся Директор КП ЖРЕР №8 Іван Зелінський, який відзначив величезний внесок ветеранів у наше сьогодення, подякував за їх старання та самовідданість справі миру та спокою на Землі.
Варто відзначити, що на території КП ЖРЕР №8 є група ветеранів що займаються активною співпрацею з громадськістю та комунальними службами, не зважаючи на свій вік. Керівництво ЖРЕР також всіляко намагається допомагати їм у їх роботі, і не лише на свята, а завжди, коли до них звертаються по допомогу.

На святі були присутні 70 ветеранів, кожний з яких отримав від учнів гімназії символічну медаль, на спомин про 65-річницю Великої Перемоги. Готуючись до зустрічі з ветеранами учні самі виготовили ці символи відзнаки, що певним чином і символізує наступність поколінь: коли робиш щось своїми руками, то у тебе в пам’яті на довго відбивається цю праця та причини, що до неї спонукали. Тож, можемо бути впевнені, що учні гімназії пам’ятатимуть про Перемогу, і зможуть передати і своїм нащадкам цю історію про вшанування переможців, що віддали найкращі роки свого життя заради нашого спокою та вільного існування.

Жодне свято в наш час не може відбуватися без участі меценатів. Від їх імені ветеранів привітала керівник Закарпатського відділення «А-Банку» Інна Конар. Вона підкреслила, що важко переоцінити внесок ветеранів у справу миру та спокою на Землі. Представники молодого покоління низько вклоняються тим, хто подарував їм це свято і переконані, що пам’ять про їх звитягу та подвиги не буде ніколи забута, оскільки вже й наймолодше покоління українців, на прикладі учнів Гімназії, показує своїми вчинками, що слово «Перемога» для них не є пустим звуком, а причиною їх успішного та вільного розвитку.

У мікрорайоні КП ЖРЕР №8 є ще 35 ветерані та інвалідів війни, які не змогли прийти самотужки на свято, оскільки стан здоров’я не дозволяє цього зробити. Піні Інна повідомила, що до кожного з них прийдуть представники ЖРЕРу та передадуть подарунки.

Для ветеранів лунали до болі знайомі мелодії та пісні у виконанні Хору ветеранів та представників художнього самодіяльного колективу ГУ МНС України в Закарпатській області Сергія Дахно та Олени Антарес.

Організатори свята висловили окрему подяку ТОВ «Закарпатенергокомплект», в особі директора Святослава Мисіва, кафе-автомийці «Шторм», кафе «Фантазія», кафе «Арагві», магазинам «Золота осінь» та «Глобус», за допомогою яких і вдалося провести таке гарне свято.

Підтвердженням цьому стали посмішки на обличчях ветеранів, оточених увагою та спілкуванням з молоддю. Це для обох сторін є неоцінені враження. Однак були і сльози: для багатьох з них такі зустрічі дарують чи не єдину можливість зібратися в тісному колі, згадати ті роки, бойові баталії, роботи на заводах та фабриках по 12-14 годин на добу, заради допомоги фронту, згадати тих хто не дожив до нашого сьогодення.