Додати новий коментар

Історичний досвід показує, що третейські суди набувають свого розвитку лише у країнах, де економічна ситуація - стабільна, торговельні зв’язки та звичаї є сталими, бізнес здійснюється у цивілізованих формах, а суб’єкти підприємницької діяльності мають високий рівень правосвідомості та правової культури.

Усі ці ознаки потрохи стають реальністю для України, що зумовило прийняття 11 травня 2004 року Закону України «Про третейські суди», що повинно сприяти використанню третейського суду як одного з дієвих інструментів розв’язання правових конфліктів.
Основними перевагами третейського розгляду є:
- конфіденційність третейського розгляду;
- право сторін обрати третейських суддів для розгляду спору, а також визначати місце проведення спору, а також визначати місце проведення засідань суду та мову третейського провадження;
- оперативність та швидкість третейського розгляду;
- остаточність рішення третейського суду та можливість його оскарження лише з процесуальних підстав, передбачених Законом “Про третейські суди”;
- негайне набрання чинності рішенням третейського суду;
- можливість примусового виконання рішень цього суду.
Третейське судочинство з його можливостями обрання суддів за компромісною згодою сторін може бути у деяких випадках найбільш прийнятним способом виходу із патової ситуації при зіткненні підприємницьких інтересів. У ст. 15 Закону зазначається, що склад третейського суду визначається відповідно до третейської угоди; сторони для вирішення конкретного спору на свій розсуд можуть домовитись про кількісний та персональний склад третейських суддів, а у постійно діючому третейському суді кількісний та персональний склад третейського суду визначається за правилами, встановленими регламентом третейського суду. Саме тому, як свідчить практика країн, які широко масштабно запроваджують систему третейського судочинства, процедура примусового виконання рішень третейських судів зустрічається досить рідко і скоріше є винятком із загальної тенденції.

Третейські суди можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком:
1) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів;
2) справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб;
3) справ, пов'язаних з державною таємницею;
4) справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів);
5) справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом;
6) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство;
7) справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки;
8) справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення;
9) справ у спорах, що виникають з трудових відносин;
10) справ, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цих товариств;
11) інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України;
12) справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України;
13) справ, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб'єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Юридичні та/ або фізичні особи мають право передавати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім вищезазначених випадків. Спір може бути переданий на розгляд тртейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, вимоги до якої встановлені розділом ІІ Закону України «Про третейські суди».
В Україні можуть утворюватися та діяти постійно діючі третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору (суди ad hoc).
Постійно діючий третейський суд підлягає державній реєстрації.
Державна реєстрація постійно діючого третейського суду здійснюється Міністерством юстиції України, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласними, Київським, Севастопольським міськими управліннями юстиції. Всього на території області зареєстровано шість постійно діючих третейських судів.
Постійно діючі третейські суди можуть утворюватись та діяти при зареєстрованих згідно з чинним законодавством України : всеукраїнських громадських організаціях; всеукраїнських організаціях роботодавців; фондових і товарних біржах, саморегулівних організаціях професійних учасників ринку цінних паперів; торгово-промислових палатах; всеукраїнських асоціаціях кредитних спілок, Центральній спілці споживчих товариств України; об’єднаннях, асоціаціях суб’єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб, у тому числі банків. Постійно діючі третейські суди не можуть утворюватись та діяти при органах державної виконавчої влади та органах місцевого самоврядування.
Порядок та правила розгляду справ у постійно діючих третейських судах встановлюються Законом “Про третейські суди” та регламентом третейського суду.
Хочеться сподіватися, що завдяки професійності третейських судів виявиться життєздатною поруч із судами загальної юрисдикції та забезпечить громадянам більший доступ до правосуддя.

Маріанна Готра,
завідувач сектору легалізації об'єднань громадян Головного управління юстиції у Закарпатській області