Додати новий коментар

Про те, що невидимий світ справді існує, останнє десятиліття всерйоз заговорили вчені. У 60-х роках американці відкрили випромінювання. Вони зафіксували через радіотелескопи “шуми” із космосу. Спочатку думали, що в цьому винні військові радари. Але ні, виявилося, що “шум” іде таки зі Всесвіту.

Отже, це середовище не є вакуумом, як вважалося раніше, воно заповнене якоюсь загадковою матерією, яка наразі не дає себе пізнати.

МИ МУСИМО ЯКОСЬ СПІВІСНУВАТИ З ЧОРНОЮ МАТЕРІЄЮ

Кандидат фізико-математичних наук Віталій Єпишев розповідає, що до цього часу існувала модель космосу, який розширюється. Колишній радянський вчений Георгій Гамов ще в кінці 40-х провів розрахунки на основі законів астрофізики і показав, що Всесвіт спочатку був надзвичайно гарячим. Але внаслідок того, що Всесвіт розширювався, він поступово охолоджувався. Початкова його температура ¬ сотні мільйонів градусів по Кельвіну, а за міліарди років він охолов до температури 3 градуси по Кельвіну.
Тож ці американські радіоастрономи у вигляді “шумів” зафіксували випромінювання, яке відповідає 2,7 градуса по Кельвіну.
Гіпотеза Гамова справдилася. До речі, цей геніальний вчений, великий любитель жінок і завзятий картяр, так і не отримав Нобелівської премії за ряд приголомшуючих відкриттів. Справа в тому, що, на свою біду, він був ще й великим витівником. І за чаркою якось склав епіграму на голову Нобелівського комітету. Той не міг йому відпустити образи і Гамов залишився без премії. А тим часом навіть перечіна людина знає про альфа-, бета- та гамапромені, які були названі не першими літерати латинського алфавіту. Це жартівник Гамов назвав їх так за кухлем пива ¬ на честь тих, хто їх відкрив.
Але повернемось до космосу. У 90-х було зроблене відкриття, що Всесвіт розширюється з прискоренням. Із космічних станцій стали отримувати фотографії мільйонів галактик. І навчилися дуже точно вимірювати до них відстані. Було виявлене сенсаційну річ, що Галактики розбігаючись рухаються не з гальмуванням, як це вважалося раніше, а з прискоренням.
Значить, є сила, яка сильніша від гравітації. Гравітація для землян ¬ настільки важлива річ, що без неї здається немислим саме наше існування. Без сили гравітації ми б повипадали з нашої улюблної планети як сірники. Отже, що це за сила? Вчені почали говорити про існування іншого світу, який складається з чорної матерії, котру ми не реєструємо. Тобто, деколи щось звідти до нас проривається, крізь певні “вікна”, коли вони відчиняються. Але розуміти цього ми поки не навчилися. Проте мусимо з цією чорною матерією якось співіснувати.
І, що цікаво, в цьому світі є елементарні частинки, тільки це античастинки. Отож, йдеться про антисвіт. Приблизно так, ніби в дзеркалі ми бачимо себе, речі, але у зворотньому порядку. Пригадуєте Алісу із “Задзеркалля”: “Твоя ручка права, а моя ¬ ліва”,- каже вона відображенню.
Останні п’ять років вчені, особливо молоді, кинулися розгадувати цю чорну матерію. Спочатку вважали, що це вакууум. Але якщо б наш простір був замкнутим, тоді він мав би заповнитися і загинути. А якщо він розімкнтуий, в ньому постійно йде якийсь коловорот: щось народжується, щось гине.

А МОЖЕ МИ ЖИВЕМО ВСЕРЕДИНІ БУЛЬБАШКИ?
Існує гіпотеза про те, що весь безмежний Всесвіт існує у вигляді своєрідної піни. І наш Всесвіт є однією з таких “бульбашок”. А навколо нас міліарди інших. Захоплює, чи не так?
Але при вивченні космосу з’ясувалася ще одна дивна річ. Галактики створені так, як бджолині соти. Тобто це не хаос, а організована структура.
Вчений Козирєв, який років 20 відсидів на Соловках, стверджує, що час - це енергія! Він може розповсюджуватися миттєво, а не зі швидкістю світла. Про ці свої ідеї він розповідав і в Ужгороді. За його теорією можна передбачати виверження вулканів на Місяці, Марсі. І дещо справджувалося. Але повірити йому не поспішали. Це ж не вкладається в голові, час ¬ енергія?
Тоді виникає питання: а що таке душа? Це енергетичний згусток, який і справді має свою певну активність на 9 чи 40 день після смерті людини. Адже біофізики довели, що ми виділяємо енергію.
Віталій Єпішев навіть порівнює людей з радіоприймачами, які вмикаються, живуть, говорять і... вимикаються, коли немає живлення. А радіохвиля ще якийсь час буде продовжувати йти в заданому напрямку.
Люди також можуть мати подібні “хвилі”, тому й близькі відчувають це, отримують певні сигнали щастя, тривоги, любові, страху... Видно, природа так влаштувала.
Люди випромінююють енергію, яка не слабша від наших мобілок, посилають певні “дзвінки” у Всесвіт, одне одному і отримують їх від інших. Звісно, існує багато розробок впливу на психіку, зомбування і т.д. Але людина ¬ настільки складний механізм, що перейматися цим аж занадто не варто.

Найбільше треба намагатися бути в злагоді зі світом. Адже, як не крути, ми справді “діти Галактики”, діти Сонця. Поки ми в резонансі зі всім, що нас оточує, до тих пір ми здорові і відчуваємо ейфорію, яку і вважаємо звичайним людським щастям.
Марина СТЕЦЬ.