Додати новий коментар

Приваблива, чарівна, енергійна, доброзичлива — все це про неї. І хоча посада, яку вона нині обіймає, не під силу кожному чоловіку: адже керувати усім Ужгородським відділом міського управління ГУ МВС України в Закарпатській області — це справа не з легких, але підполковнику міліції Катерині Юліївній Кийович виконувати свої професійні обов’язки вдається «на всі сто».

А почалось усе з 90-тих років. Тоді в області стрімко закривались заводи та фабрики. Не став винятком і «Ужгородприлад», у якому на той час працювала Катерина Юліївна. Завод спеціалізувався на виготовлені продукції для космосу й газопроводу «Уренгой-Помари-Ужгород». Тому новина про закриття «Ужгородприладу» стала неприємним сюрпризом для пані Катерини, бо втратити цікаву та престижну роботу — не було одним із кращим на той час. Адже тоді вона разом із чоловіком Юлієм Юлієвичем, з яким, до речі, разом навчалися в школі, уже виховували двох дітей Русланку та Віталіка.
Спочатку Катерина Кийович працювала на вільнонайманій посаді в обласній паспортно-візовій службі. Через рік вона отримала погони та була переведена на офіцерську посаду до паспортно-візової служби Ужгородського міськвідділу міліції.

Ішов 1996 рік. На Закарпатті було популярним заробітчанство. Дехто із наших краян на чужині почали скоювати злочини. Кримінальні справи, порушені проти них, Генеральна прокуратура направляла до закарпатської міліції. А через те, що вони були написані на іноземній мові, до впровадження слідчі їх прийняти не могли. Вихід із цього становища тодішній начальник закарпатської міліції підполковник Геннадій Москаль знайшов, створивши при слідчому управління УМВС групу перекладачів із числа вже діючих офіцерів.

До них ввійшла і пані Катерина. Перші справи, як пригадує Катерина Юліївна, вдавалися їй досить важко. Адже знати юридичну справу, якою вщент насичені кримінальні справи, — зовсім інша річ, аніж володіти, так би мовити кухонною мовою. Тому довелося по ходу не тільки вдосконалювати знання іноземних мов, а й вивчати основи юриспруденції.

А в 38 років Катерина Юліївна дізналася, що в неї буде третя дитина. Син Анатолій народився в листопаді 98-го року, а в травні наступного року пані Катерина вже вийшла на роботу. Доглядати за дитиною зголосилася мати чоловіка Юлія Іванівна. Неоціненну допомогу у важкі для пані Катерини дні надали також її чоловік, мати Ельвіра Павлівна та дорослі діти.

А через рік ще один сюрприз: посади перекладачів, які фінансувалися з місцевого бюджету, потрапили під скорочення. Тоді Катерині Кийович було запропоновано перейти працювати в ЦГЗ (центр зв’язків з громадськістю) УМВС. Спершу на випробний період. Перевірку ділових та професійних якостей пані Катерина пройшла успішно і зрештою пропрацювала там 9 років.

Як колись говорив Заслужений журналіст України Ярослав Ядловський, який у той час активно співробітничав із газетою «Відомості міліції»: «Із новою, зовсім незвичною для себе роботою Катерина Юліївна справилася. Взнаки давалися її заповзятість. До того ж пані Катерина має дуже рідкісну на сьогодні рису характеру: якщо чогось не знає — обов’язково навчиться, якщо за щось береться — доводить до кінця і роботу виконує на 150%».

А сама пані Катерина розповідає, їй просто поталанило із наставниками. Тому що саме Ярославу Ядловському, тодішньому керівнику ЦГЗ і редактору газети «Відомості міліції» полковнику міліції у відставці Заслуженому журналісту України Олександру Маківчуку та старшому інспектору з особливих доручень ЦГЗ, а нині підполковнику міліції у відставці Віталію Пумпинцю вона завдячує своїм творчим зростанням.

Найбільша ж радість та гордість Катерини Юліївни — це її велика та дружня родина. Так, чоловік Юлій Юлійович відслужив 25 років у чині підполковника Служби безпеки України пішов у відставку. Разом вони вже 32 роки. Як говорить Катерина Юліївна, вона впевнена, що свою другу половинку в житті знайшла. До того ж отримала ще й найкращого у світі друга та порадника. Однак найбільше тішать пані Катерину її діти. Донька Руслана й зять Ігор, економісти за фахом, — сьогодні успішні підприємці. Порадували вже внучком Михайликом, який є великою її радість, адже дуже схожий на неї. Старший же син Віталій стопами батьків-правоохоронців не пішов. Політолог за освітою, працює в Закарпатській ОДА. Теж одружився. Невістка Аліна працює бухгалтером в одній із ужгородських шкіл. Молодший син Анатолій, хоч і вніс деяке замішання в родину своєю появою, однак наповнив новим змістом життя всіх домочадців. Тонька, як називають його рідні, учиться на відмінно. Найкраще йому вдається англійська мова. До того ж, будучи вихованцем клубу спортивного танцю «Грація» (тренери Олександра та Володимир Мишки), разом зі своєю партнеркою Анастасією Гундою став чемпіоном області зі спортивного танцю у своїй віковій категорії. А ще Анатолій відвідує художню студію, бо дуже гарно малює. Його ж мама Катерина Кийович впевнена, що батьки повинні посприяти дитині у розширені її власного кругозору та допомогти вибрати ту стежину майбутнього життя, яка найкраще вдається та найбільше до вподоби їхньому чаду.


За матеріалами видань підготували
Тетяна Горянка,
Вікторія Попович