ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Додати новий коментар

    24 листопада 2020 вівторок

    Людмила Букрєєва: «Школа – для дитини, а держава – для людини»

    Людмила Олександрівна Букрєєва — не із слабких !

    Її ім’я відоме серед освітянського кола Ужгорода, та й всієї області, адже свого часу, декілька років тому, вона заснувала у місті перший навчально-виховний комплекс «Прогімназія», в 1992 рік, а з 2000 року НВК «Гранд». Людмила Олександрівна Букрєєва — не із слабких і вважає, що держава повинна насамперед турбуватися та піклуватися про дітей, позаяк це її майбутнє.

    Сьогодні її погляди здаються для декого із наших чиновників не ординарними, адже вони йдуть «в ногу» із розвиненими Західними країнами. Однак, спілкуючись із нею, заряджаєшся її думками, адже, дивлячись на її захват, запал та енергію, думаєш, що цій людині під силу втілити свої ідеї в життя. Напередодні Дня знань засновник НВК «Гранд» Людмила Букрєєва поділилася із своїми думками про освітянське становище Ужгорода, своє дитя НВК «Гранд» та проблеми, які наразі владі міста потрібно негайно вирішувати.
    – Пані Людмило, які справжні причини закриття НВК «Гранд»?
    – Насправді, причин для закриття не було. Адже в НВК «Гранд» нараховувалося близько 450 дітей і тут було створено хороші умови для навчання та виховання дітей та учнів, та й результати учнів були одними із кращих в Ужгороді.
    Я вважаю, що для того, щоб керувати такими закладами як НВК «Гранд», потрібно мати і творчий потенціал, і відповідний інтелектуальний рівень як директора, так і всього педагогічного колективу закладу. Такі школи як НВК «Гранд», який функціонував на змішаній формі фінансування, давно вже існують у високо розвинутих Західних країнах. На жаль, як я сказала свого часу заступнику управління освіту Киштулинцю Б. М., що вони не готові управляти такими школами. Тому такі школи їм і не потрібні. Це і є причиною ліквідації «Гранда» і його поділу на два навчально-виховні комплекси – «Веселка» (дошкільний заклад і школа І ступеня) та «Ерудит» (школа ІІ-ІІІ ступеня).
    – Що потрібно, на Вашу думку, змінити в ужгородській освіті?
    – Мені відомо, що Закарпаття цьогоріч посіло одне з останніх місць за результатами складання незалежного тестування. Однак, зазначу, що в Ужгороді багато сильних навчальних закладів із розумними, мудрими та талановитими вчителями та викладачами. Відповідь на ваше запитання у мене одна: освітою повинні займатися творчі люди, з високими моральними якостями. Теперішнє управління освіти Ужгорода, на мою думку, не відповідає вищезазначеним вимогам, тому і такі результати.
    – Ви думаєте, що мер Ужгорода працює, не беручи до уваги думку мешканців міста?
    – Ви розумієте: скільки нитці не витися, кінець все одно настане. Ніщо ніколи не є вічним. І тому потрібно думати про те, що буде завтра. Необхідно будувати свою професійну кар’єру і усвідомлювати те, що ти робиш…
    – Людмило Олександрівно, як Ви вважаєте, яким чином потрібно діяти і на що звертати увагу людині, яка йде у владу?

    – Іти у владу – це велика відповідальність. Для порядної людини, яка йде в політику, лозунг «Школа – для дитини, а держава – для людини» повинне бути кредом його життя. Тільки тоді, коли громадянина в нашій країні поставлять понад усе, в нас дійсно запанує порядок. А поки що – в Україні все починається «з верхів». Спочатку – все те, що потрібно чиновникам, а потім – все, що залишається, віддають народу.
    – Отож, наразі, виходячи з Ваших слів, у нашому місті є корупція?
    – Не лише у нашому місті… Це може побачити не озброєним оком кожний громадянин нашої держави: порівнявши стан майна, яке належить державі, комунальній власності, і стан майна, яке належить приватній особі.
    Відповідно, напрошується запитання: куди йдуть наші податки?..
    – Яка, на Ваш погляд, основна причина того, що цього року немає шкільних ярмарок на набережній Незалежності, площі Театральній тощо?

    – Дуже прикро, що у цьому році такої ярмарки не було… Організацією усіх цих речей потрібно займатися. Тому, коли висуваєшся на посаду мера, губернатора чи президента, ти повинен усвідомлювати, що працювати потрібно для людей, народу, громадян. Тоді і мешканці будуть вдячні тобі за це.
    – А що Ви думаєте про нещодавнє недоїдання дітей у дитсадочках? Адже С. Ратушняк знав про ситуацію, яка склалася у місті щодо дитячого харчування.
    – Я вважаю, що причиною цієї проблеми є нераціональне використання бюджетних коштів.
    – Пані Людмило, на Ваш розсуд, чи готові ужгородські школи до 1 вересня?
    - Школи завжди будуть готові! Тому що ними керують кваліфіковані директори, які разом з педагогічними колективами та небайдужими батьками своїх учнів зроблять усе, щоб створити 1 вересня для своїх вихованців Святом знань. Я б кожному директору школи, який працює протягом останніх років, у часі безгрошів’я і практично виживає разом із своїми колективами й учнями, дала б звання «Герой України».
    – Що б Ви побажали викладачам і вчителям, учням і їхнім батькам у новому навчальному році?

    – Я хотіла б побажати усім вчителям та викладачам, у тому числі і всім своїм колишнім колегам, міцного здоров’я, творчих успіхів, натхнення, здійснення їхніх задумів та бажань. А найголовніше – щоб вони завжди залишалися людьми. Адже бути порядною людиною з високими моральними якостями, «не розмінюватися» на дрібниці, любити дітей і свою професію – це великий дар від Бога.
    Хочу також привітати усіх учнів та їх батьків з новим навчальним роком «Заповітом» Редьярда Кіплінга:

    Як вистоїш, коли всі проти тебе –
    Упали духом і тебе кленуть,
    Як всупереч усім ти віриш в себе,
    А з їх невіри також візьмеш суть;
    Якщо чекати зможеш ти невтомно,
    Оббріханий – мовчати і пройти
    Під поглядом ненависті, притому
    Не грати цноти, ані доброти;

    Як зможеш мріять – в мрійництво не впасти,
    І думать – не творити думки культ,
    Якщо Тріумф, зарівно як нещастя,
    Сприймеш як дим і вітер на віку;
    Якщо стерпиш, як з правди твого слова
    Пройдисвіт ставить пастку на простих,
    Якщо впаде все, чим ти жив, і знову
    Зумієш все почати – і звести;

    Якщо ти зможеш в пориві одному
    Поставить все на карту – і програть,
    А потім – все спочатку, і нікому
    Про втрати й слова навіть не сказать;
    Якщо ти змусиш Серце, Нерви, Жили
    Служити ще, коли уже в тобі
    Усе згоріло, вигасло – лишилась
    Одна лиш Воля – встоять в боротьбі;

    Як зможеш гідно річ вести з юрбою
    І з Королем не втратиш простоти,
    Якщо усі рахуються з тобою –
    На відстані, яку відміриш ти;
    Якщо ущерть наповниш біг хвилини
    Снагою дум, енергією дій,
    Тоді весь світ тобі належить, сину,
    І більше: ти Людина, сину мій.
    Т. Горянка,
    В. Попович

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Рейтинг: 

    Пунктів: 0

    Письмо редактору