Додати новий коментар

Щоби наші діти знали українські традиції, ужгородський Пласт, з-поміж іншого, проводить щороку Андріївські вечорниці, на які вчора, під час зустрічі в Ужгороді, запросила усіх бажаючих очільник ужгородського осередку Національної скаутської організації України Софія Будник.

У неділю, 12 грудня, о 17.00 пластуни запрошують усіх бажаючих у Будинок „Просвіти" (вул. Гренджі-Донського, 3 (3-ій поверх, актовий зал)) , аби повеселитися й пограти традиційних українських ігор на Андрія.

"Ми спробуємо відтворити давні Андріївські вечорниці: будуть ворожіння, будуть спільні ігри і забави і буде цікаве кусання калити", – розповіла Софія Будник, пообіцявши усім гостям частування варениками, пампушками, балабушками та узваром, які діти самі готуватимуть зі своїми виховниками та мамами. Звичайно, відтворити можна не все з багатого набору українських андріївських святкувань -- не буде посипання попелом доріжок від будинку хлопця до обійстя коханої дівчини, не зніматимуться ворота, але подивитися буде що, обіцяють організатори. І не лише подивитися. а й самим узяти участь у забавах.

Крім того пані Софія наголосила на дрес-коді, обов'язковому на вечорницях: це вишиванка чи, принаймні, якийсь елемент українського строю. Плата за все символічна -- 10 грн.

ДЕЯКІ ДРІБНИЦІ ПРО ВЕЧОРНИЦІ

Святий Андрію,
Маю на Тебе надію:
Дай, щоб вишня зацвіла,
А мою долю на поріг привела.

Колись в Україні, особливо в селі, осінньо-зимовими вечорами дівчата й хлопці на вечорниці збиралися в самотньої господині. Вона лад в усьому давала: за молоддю наглядала та дівчатам вечерю готувати допомагала. Дівчата приносили з дому продукти. Наперед домовлялися, хто що принести має: одна - масло, інша - сметану, третя -сиру та борошна на вареники. А хлопці для дівчат за їх старання приносили ласощі: цукерок купували, горішки, яблука заздалегідь для вечорниць припасали.

Колись вечорниці були дуже поширені. На них молодь ближче знайомилася, окремі риси пізнавали і там собі пару вибирали. Було так заведено, що кожне село і, навіть вулиця мала „свою" хату для вечорниць. Молодь платила господині борошном, печеним хлібом, полотном... Цікаво й те, що на ті самі вечорниці рідним братам і сестрам не дозволялось ходити - була повага до старших: молодші слухалися своїх старших братів чи сестер, чого б варто повчитись молоді нині.

Та Андріївські вечорниці були особливими. Хлопці з дівчатами встигали порозважатися і їм збитки зробити для годиться. У цей вечір, щоб хлопці не зробили, то їм все прощали, бо така традиція існує, що на Андрія кожен хлопець „пустує".

Чого тільки хлопці не вигадують, щоб тільки дівчатам збитки зробити: біля хати ниткою снують вулицю, по якій з вечорниць дівчата додому повертаються; ставлять опудала (середину гарбуза вичищають, „очі" й „рот" прорізують і в гарбуз свічку засвічену вставляють). Ворота знімають, але неподалік залишають, щоб бать¬ки швидко вранці знайшли, бо дівчата пізно додому повертаються і пізно прокидаються. Хлопці шибки у вікнах малювали або папером вікна затуляли, - і це було найсмішніше. В хаті темно, всі сплять, бо думають, що ще ніч.

Андріївські вечорниці - це веселе і колоритне дійство, жарти і сміх, який охоплює не тільки молодь, а й усіх. Збитки - жарти, пустощі, здебільшого хлопців, які дозволялись тільки в Андріївську ніч.