Різдвяні свята – важлива, прекрасна та чудова пора. Адже у цей час кожен з нас намагається зрозуміти мету свого життя, проаналізувати свої вчинки та дії: скільки зроблено добра чи зла, зробити щось хороше.

І, звичайно, не зважаючи нінащо, усі ми віримо в казку, чудо, яке може статися в період Різдвяних свят. Тому саме у цей час, час перед народженням Ісуса Христа, проходить міжнародна акція передачі Вифлеємського Вогню Миру – вогню миру, любові, світла та добра.
Поширюють цей святий вогник на Україні пластуни, які 23 грудня відвідали Ужгород та поділились освяченим Вогнем із закарпатськими журналістами. Пройшла акція в прес-службі «Закарпаття», куди були запрошені всі бажаючі представники ЗМІ. Для кожного з присутніх були підготовлені свічечки, аби гості могли забрати з собою частинку Христової любові, миру та добра.
Принесли Вифлеємський Вогонь Миру до обласного центру Закарпаття пластунка, учасник офіційної делегації Вифлеємського Вогню Миру Юля Воротняк та співорганізатор всеукраїнської акції Вифлеємський Вогонь Миру Андрій Ребрик.
Зазначимо, що до Європи Вогонь з Вифлеєму у кінці листопада привозять літаком у спеціальному контейнері австрійські скаути, а вже від Відня він мандрує з рук у руки, так званою «скаутською естафетою», цілою Європою. Від Австрії, через Словаччину та Польщу, у середині грудня, Вогонь потрапляє і в Україну, де ним опікується найбільша скаутська організація України — Пласт.
Як розповів Андрій Ребрик, офіційно українська делегація вже третій рік приймає цей вогонь від австрійських скаутів. До Києва Вогонь Миру привезе у кінці місяця організатор цієї міжнародної акції та головний скаут Австрії. Тому ця естафета є важливою і на міжнародному рівні, адже об’єднує народи світу, не дивлячись на різноманітність менталітетів та звичаїв усіх національностей.
Після отримання Вогню українські пластуни передають його українським громадам інших країн. Цьогоріч, українська делегація пластунів поїхала до Мюнхена, країн Прибалтики, Білорусії, Росії.
«Важливість цієї акції не в тому, щоб приїхати в країну, зустрітися з українцями, а в тому, аби наші громадяни, не зважаючи на всі проблеми, зрозуміли, що про них хочуть дбати. Ця естафета є своєрідним взаємопримиренням», – говорить Андрій Ребрик.
І думку про єдність усіх народів підтримують. Так, під час передачі Вогню Миру українським громадам в Латвії до акції долучилися і латвійська організація дівчат – «гайди».
Не потрібно боятися, якщо вам не вдалося донести додому запалену свічку. Як говорять священнослужителі, навіть якщо вона згасне, то все одно залишиться освяченою тим Божественним вогнем. Найважливіше, щоб ми зуміли зберегти отой «вогонь миру» в наших душах та серцях.
Ще одним зерном істини, яке австрійці заклали в акцію Вифлеємсього Вогню Миру – об’єднання та примирення усіх християнських конфесій.
Символічним є і те, що Вогонь передає та запалює дитина, котра виховується у неповній чи проблемній сім’ї, або ж має певні фізичні вади тощо. Це робиться для того, щоб показати: кожне дитя може мати нормальне, хороше життя, отримувати любов та турботу. Порозуміння того, що всі ми є люди й однаково можемо робити добро – це є найважливішим.

Довідка

Цю прекрасну передріздвяну традицію – розповсюджувати Вифлеємський вогонь миру – започаткувала у 1986 році австрійська телерадіокомпанія ORF з міста Лінц. Із самого початку акція планувалася з метою підтримки неповносправних дітей та усіх, хто потребує допомоги та уваги в передріздвяний час. І одразу ж цю благородну справу взяли в свої руки скаути.
Щороку представники ORF та австрійські скаути беруть Вогонь на місці народження Ісуса Христа у Вифлеємі, а далі транспортують його літаком до Австрії. Після урочистостей у Віденському Кафедральному соборі естафета передається до сусідніх країн. Саме із рук в руки, від одного скаутського осередку до іншого, Вифлеємський Вогонь долає безліч кордонів і потрапляє до всіх, хто чекає на світло тепла, миру, злагоди і сподівання, яке мандрує із заходу на схід, долаючи кордони і єднаючи християн у переддень Різдва Христового.
По Україні Вифлеємський Вогонь поширюють члени Пласту - Національної скаутської організації України. Цього року пластуни дванадцятий рік поспіль переберуть Вифлеємський Вогонь Миру від польських скаутів і передадуть його українській громаді, церквам, занесуть до дитячих притулків, лікарень, щоб ті, хто перебувають далеко від своїх родин, могли відчути тепло Вифлеємської зірки.
У скаутському поясненні – палаючий вогник символізує очікування в період посту, повну жертовність. Світло є символом тепла, миру та злагоди, а також душевного спокою, любові до людей і до світу. Рівночасно цей промінчик - це солідарність зі всіма, хто є далеко, солідарність з убогими, поєднання з Христом, котрий народився в убогості. Ще у XII столітті один учасник христових походів привіз це світло з Вифлеєму, як дар для своєї родини і близьких, як символ найбільшого Добра.
Ідея Вогню і його проста символіка сприйнялися українською громадою і впродовж останніх років для багатьох з нас Вогонь став доповненням під час святкування Різдва Христового. Тому Вогнем з Вифлеєму люди запалюють свічки на Святу Вечерю. Традиційно Вогонь зберігається в церкві до Йордану – до 19 січня. Потім його можна погасити. Люди можуть брати Вогонь на кожну Святу Вечерю.
У попередні роки акцію передачі священного сяйва благословили Українська Греко-Католицька Церква, Українська Православна Церква Київського Патріархату, Українська Автокефальна Православна Церква та Римо-Католицька Церква в Україні.
Вперше Вогонь до України потрапляє ще 1992 року, але як приватна ініціатива окремих пластунів. Офіційно відлік ведеться від 1998 року, коли Вогонь передали в Україну на митному переході.
Відтоді на україно-польському митному переході Рава-Руська-Гребенне представники керівництва Союзу Польських Харцерів (ZHP) передають Вогонь керівникам Пласту. Після того, стоячи разом у традиційному скаутському колі, пластуни та харцери співають колядки й скаутські пісні. За піснями настає черга обміну привітаннями, дарунками та спільним фотографуванням.
У грудні 2005 року вперше, після традиційних обмінів дарунками та фото, делегація ZHP у складі 50 осіб перетнула україно-польський кордон та поїхала до Львова, щоб разом з пластунами запалити Вифлеємський Вогнем лампадку у Соборі святого Юра.
На відзначення 20-ї річниці із часу заснування акції, група з 16 пластунів та представників Громадської організації К-2 24 грудня 2006 року разом з Вифлеємським Вогнем Миру піднялися на найвищу вершину України — гору Говерла. На вершині пластуни прикріпили до хреста, встановленого на Говерлі, лампадку з Вифлеємським Вогнем та пояснювальну табличку. Цю акцію було повторено і наступного, 2007 року. Тоді до пластунів приєдналися друзі та львівські журналісти — завдяки цьому група налічувала вже 23 особи.
З 20 по 23 грудня тривав веломарафон із Вифлеємським вогнем миру. Шестеро пластунів, переважно тернополяни на чолі з Назаром Зелінкою, везли Вогонь від україно-польського кордону до Києва. За чотири дні вони побували у Львові, Тернополі, Хмельницьку та Житомирі, подолавши близько 600 км. Дорогою до Києва пластунів зупиняли мешканці містечок та сіл, через які вони проїжджали, та водії авто — завдяки мас-медіа багато хто знав про велоестафету та бажав запалити свічку чи лампадку від Вогню. На під'їзді до Києва, за 15 км, пластунів зустріли ентузіасти із сайту velokiev.com. Чисельно збільшена таким чином колона у супроводі ДАІ без перешкод довезла Вогонь на Володимирську гірку, де відбулася його урочиста передача у регіони.
23 грудня 2007 року вперше відбулася передача Вогню на україно-молдовському кордоні — українські пластуни запалили лампадки молдавським скаутам на митному переході у Чернівецькій області. Така передача почала відбуватися постійно і у подальші роки.
У грудні 2009 року делегація Пласту привезла Вогонь українським громадам Литви, Латвії та Естонії. Передача Вогню відбуалася в українських церквах Вільнюсу, Єлгави та Талліну.
Пластуни передають Вифлеємський Вогонь Миру у всі свої осередки, таким чином він потрапляє щороку в усі області України — від Закарпатської до Донецької.

Т. Горянка,
В. Попович