Додати новий коментар

На початку цього року побачила світ книга-фотоальбом «Мукачево – місто відкритих сердець». Це видання без перебільшення можна назвати чудовою можливістю здійснити захопливу мандрівку старовинним містом.

Фотоальбом-книга «Мукачево – місто відкритих сердець» дозволяє побачити Мукачево таким, яким воно є зараз: старовинним і водночас надзвичайно модерним європейськм містечком.
Мукачево. Це коротке слово, за яким стоїть тисячолітня історія. Вчені й мистецтвознавці ретельно вивчають кожну сторінку його літопису. Але є ще одна категорія дослідників - художники й фотографи. Саме вони зберігають для нас живі кольори, неповторну атмосферу міста, щирі посмішки городян. Міські пейзажі, вулиці, площі, люди, церкви, скульптури, свята, видовища, парки та багато іншого. Гортаючи альбом, вам раптом може здатися, що ви відчуваєте пахощі магнолії впереміш з ароматом міцної закарпатської кави – на таке диво здатна лише професійна фотографія. Фото та розповіді по кожному розділу альбому є своєрідною захоплюючою екскурсією в минуле й сучасне Мукачева. Видання містить близько 500 прекрасних фотографій, цікаві тексти, поезію та висловлювання самих мукачівців про їхнє місто.

Слово редактора книги О.Головчук:

… «Навіщо нашому місту фотоальбом?

«Час біжить, все змінюється…», - хтось скаже у відповідь.

Отже, для пам’яті? Для нас, котрі через двадцять років забудуть, якими були колись наші мукачівські будні і свята? Якими кольорами горіли ліхтарі; якими квітами буяли клумби; які історії шептали міські фасади..?

Ні. Хіба таке забувається? Кожен пам’ятає те, що вразило, що любив, що відклалось у пам’яті яскравим спогадом.

Тоді навіщо?

Щоб ВОНИ побачили, якими були ми. Щоб наші діти змогли торкнутись наших душ, наших мрій, нашої правди – усього, що єднає нас в нашому теперішньому домі, у Мукачеві.

Це одна з наших цілей. Стати ближче до майбутнього, зберігши все краще, чим радує сьогодення, яке з кожною секундою перетворюється на минуле.

Але це ще не все.

Фотографування наділене дивовижною властивістю.

Найкраще про це сказала Сьюзан Зонтаг, нью-йоркська письменниця:

«Реальність стає дедалі більше схожа на фотографії…»

Пройдіться Мукачевом разом із автором цих фоторобіт. Він, вже не настільки молодий, щоб керуватись амбіціями, й ще не настільки немолодий, щоб розкидуватись емоціями. Він шукав образи. І він їх знаходив. Це, часом, зовсім незвичайні образи звичайних вулиць, будинків і облич… І раптом бачиш, що все справді так, як на фотографії! Ніби й не ходив цією брущаткою мільйон разів… Нехай ми й не зрозуміємо до кінця, що ж змушує його ганятись за віддзеркаленням столітніх веж у калюжах і вузелками вітіюватих решіток на воротах золотоверхих храмів... У кожного фотографа свої мрії! Я ж хочу подякувати Петру Паровінчаку за добрі дороги, якими йтимемо завдяки йому, в дечому першопрохідцю, гортаючи сторінки цього фотоальбому.

Вочевидь якісну і оригінальну дизайнерську оздобу подарував авторським світлинам Петра Паровінчака розробник оригінал-макету даного альбому В’ячеслав Криштофович-мол.

Видання книги – справа, яка залишає слід не лише в теперішньому часі, непроста і дуже відповідальна. Якщо нам щось вдалося – в першу чергу завдячуючи зусиллям людини, яка підтримала і об’єднала творчі ідеї редакції – міському голові Мукачева Золтану Золтановичу Ленд’єлу.

Також хочу висловити подяку багатьом мукачівцям, за поради, ідеї, коментарі, матеріали й просто гарний настрій, який надихав і дозволяв думати, що наші зусилля не є марними: В.Пагирі, Є.Федєву, І.Лендєлу, М.Лабошу, О.Андялоші, З.Мичці, М.Рошку, В. Улиганинцю, Н.Кушнір, М.Бабич та багатьом іншим. Окрема подяка О.Стадник та усім співробітницям Мукачівської центральної бібліотеки ім. О.Духновича».