ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Новости и события в Закарпатье ! Ужгород окно в Европу !

Додати новий коментар

    28 березня 2024 четвер

    КОЛИ АГРАРНИЙ КОЛЕДЖ СТАЄ ВОТЧИНОЮ ДИРЕКТОРА…

    53 переглядів

    Ось і знову літо, пора вступних іспитів. В основному це стосується учнів, які закінчили 9 класів і прагнуть продовжити своє навчання. То ж куди податися хлопцям і дівчатам? Ті, хто володіє інформацією, скажуть: куди завгодно, тільки не в відокремлений підрозділ Національного університету біоресурсів і природокористування України «Мукачівський аграрний коледж», поки там директорує Надія Йосипівна Балаж.

    І не тому, що в ньому немає цікавих відділень, а зовсім з іншої причини…
    Про Мукачівський аграрний коледж серед простого люду точиться багато розмов. В основному про те, що керівник цього закладу Балаж Надія Йосипівна перетворила його на свою вотчину й робить з підлеглими та студентами, а також фінансами коледжу все, що їй заманеться. Роками й - безкарно! Таке враження, що відповідні органи оглухли, осліпли й оніміли, тому не чують, не бачать та нічого не кажуть директрисі, від чого вона з кожним роком стає все впевненішою в своїх діях та цинічнішою. Факти, подані в скаргах на неї, директриса заставляє суди визнавати такими, що не відповідають дійсності, та ще й вимагає грошової компенсації «за моральні збитки». Із цього народ робить висновок, що з Надією Йосипівною марно боротися. А обізнаніші пошепки додають: «За нею стоїть Київ»…
    Не знаю й знати не хочу, що за такий «Київ» у пані Балаж за спиною, а от те, що довелося почути про її діяльність на посаді директора навчального закладу, хочу донести до широкого загалу. А він, отой загал, до якого відносяться й правоохоронні та контролюючі органи, хай бере собі все на замітку й відповідним чином реагує. Хоч зразу попереджаю: те реагування неодмінно буде регулюватися «бабками» директриси, яких у неї, за чутками, кури не клюють. Саме вони й роблять служивих глухими, сліпими та німими. Але маю надію, що все-таки знайдеться хоч один такий, на кого чари «баксів» не подіють, і він таки почує, побачить і скаже те, що твориться насправді…
    Почну з інформації про те, що на адміністративних посадах працюють родичі, кумове, хресники, племінники, сестри Надії Йосипівни. Так, готелем, який фінансово підпорядкований коледжу, керує її рідна сестра – Іванова Єлизавета Йосипівна. У гуртожитку закладу вихователем працює двоюрідна сестра – Чорней Е.Е. Та не сама – з чоловіком Чорнеєм В.А., який обіймає посаду коменданта. Кажуть, ця сімейна пара керує різними махінаціями з грошима студентів. Просить здавати кошти на ремонт, потрібний гуртожитку інвентар, а подальшої долі цих фінансів ніхто не знає.
    На посаду головного бухгалтера коледжу прийнято племінницю директриси – Іванову Зоряну. Ті, що знають, про що кажуть, стверджують: для прикриття різних махінацій з грошима закладу.
    Однак цим перелік взятих на роботу родичів (а родичі-підлеглі - це протизаконно), не закінчується. Сказано ж – вотчина: що хочу, те й роблю! І вже на посаді директора по практичній частині опиняється кум-механік з Давидкова Мукачівського району, Попович В.В. Він же, не маючи педагогічної освіти, викладає ще й ряд дисциплін! Відповідальність за свою роботу покладає на викладачів, караючи доганами. А ще універсальний кум керує курсами водіїв, за великі гроші домовляється в Державтоінспекції про екзамен. На посаду водія-інструктора запросив свого кума.
    Якщо вотчина, то вотчина, вирішила Надія Йосипівна, й на посади викладачів влаштувала свою племінницю Балаж Ю.С. та невістку Балаж-Токар Я.І. То нічого, що для викладання відповідних дисциплін вони не мають повної вищої освіти та освіти педагогічної. Обидві вчаться на заочному відділенні (держзамовлення) в коледжі та є кураторами академічних груп.
    У відділі кадрів та на заочному відділенні лаборантами працюють ще дві племінниці пані директриси – Балаж Л.І. та Балаж О.І., які керують відомостями та заліковими книжками заочної та стаціонарної форми навчання. А це багато про що говорить…
    А який же заклад, що себе поважає, не матиме юриста? І в «Мукачівському аграрному коледжі» він є. А посаду цю обіймає студент заочного відділення університету, якому підпорядковується коледж, Русин М.О. Ті, що добре знають стан справ, стверджують, що він весь час вирішує в суді не лишень питання закладу, а й особисті справи директора. Пан Русин за сумісництвом є й викладачем даного коледжу. Без педагогічної освіти читає базові дисципліни на юридичному відділенні. А під час вступної кампанії є секретарем комісії, що вирішує долю вступників.
    Всі перераховані вище люди в коледжі свою заробітну плату отримують лише на пластикових картках, тоді як інші мусять розписуватися в відомостях. Чому такий поділ? А як же? Котлети повинні бути окремо від мух! А в іншому разі буде виникати чимало справедливих запитань з приводу розмірів зарплати «вибраних». Воно пані директрисі потрібне?
    Злі язики плещуть, що «Мукачівський аграрний коледж» давно діє за формою фінансової піраміди. А на вершині тої піраміди воссідає Надія Йосипівна, й розпоряджається всіма законними та незаконними коштами. Правда, для прикриття неправомірних дій створили Спілку спонсорської допомоги. Від батьків першокурсників та випускників як денної, так і заочної форми навчання, збирають по 100 гривень на потреби коледжу (пластикові вікна, ремонт готелю, гуртожитку і т.д.). Батьки ставлять свої підписи в відомостях. А ще від батьків вимагають чималі суми грошей, які вже, кажуть, по відомостях не проходять. У подальшому осідають в кишенях адміністрації. Так, за те, щоби сина чи доньку прийняли на навчання за державним замовленням, просять 1500 гривень, обіцяючи платити студентам стипендію. Мовляв, за 4 роки ці гроші батькам повернуться. Але під час навчання заставляють викладачів ставити таким студентам погані оцінки, й стипендію відбирають.
    «Скубуть» і тих, хто поступає на навчання на контрактній основі. З таких, стверджують знаючі, вимагають по 800 доларів США. Той, хто відмовляється давати «на лапу», просто не поступить в коледж…
    Все це, вище перераховане, здається зі сфери фантастики. Адже з корупцією й хабарництвом у нашій країні повним ходом йде боротьба. А в «Мукачівському аграрному коледжі» на цю боротьбу чхати хотіли. На вступні іспити запрошують впродовж років одних і тих же викладачів, яких вже давно підкупили. Стверджують, що вступників заставляють писати однаковими ручками, щоб потім виправляти роботи, як цього вимагає ситуація: когось «підтягнути», когось «понизити»…
    Про Надію Йосипівну Балаж кажуть, що вона добре знає, що робить. Тому й обставила себе такими, якими легко керувати й які ласі на дармову копійчину. Серед них, стверджують, і Біляк Ольга Вікторівна, яка працює завідувачем заочного відділення. Саме вона, за чутками, за великі гроші «вирішує» сесію студентам-заочникам. Навіть тим, які на її момент знаходяться на заробітках за кордоном. Саме Ольга Вікторівна приносить стосик заліковок викладачеві, який студентів і в очі не бачив, і вимагає ставити оцінки чи залік. Власники таких книжечок відкрито заявляють, що за це пані Біляк збирає від них по 600 гривень. Сама ж Ольга Вікторівна, кажуть, на своє виправдання відповідає, що 400 гривень несе директору. А скільки таких студентів за роки існування закладу? Ото ж то воно й є…
    За згаданою завідуючою заочним відділенням водяться ще й інші «дивацтва». Як студенти, так і викладачі коледжу розповідають, що занять вона не проводить, хоч за розкладом мала б це робити. Під час занять вирішує свої питання, хоч, згідно з положенням, викладач не має права покидати аудиторію до перерви. Та Ольгу Вікторівну це мало турбує. Цю проблему вона вирішує дуже просто: студентів або відпускає на всі чотири боки, або ж вони від нудьги роблять усе, що хочуть. В тому числі й шкоду…
    Щодо плинності кадрів, то вона в «Мукачівському аграрному коледжі» дуже велика. Викладачів і технічних працівників безпідставно заставляють писати заяви на звільнення за власним бажанням. Хто не хоче – того за статтею. Про мікроклімат в колективі й говорити годі: постійні догани, вияснення стосунків, придирання на рівному місці, вимагання щоразу нових документів і т.д. Словом, створюються такі умови роботи, що працівник морально, та й фізично також, не витримує.
    Сказати, що люди не стають на свій захист проти свавілля директора Надії Йосипівни Балаж – покривити душею. Так, колишній секретар заочного відділення Магдалина Ладжун одна з перших забила тривогу, коли її скоротили, не надавши жодних пояснень. Жінка подала керівництво коледжу до суду. Відбувся суд першої інстанції, який вона програла. А от суд апеляційний виніс рішення про поновлення пані Магдалини на роботі. Те саме вирішив і Верховний Суд. Але незворушна директриса не спішила виконувати ці рішення. Казала, що посади для колишнього секретаря немає. Пропонувала їй іти працювати… підсобним робітником на ферму. Склала проти неї акт про невихід на роботу. Намагаючись захистити Магдалину Ладжун, судовий виконавець подає до прокуратури вимогу про відкриття кримінальної справи щодо незаконних дій директора. Та з цього нічого не вийшло. Врешті-решт виконавча служба цю справу взагалі закрила. Отака сила в пані Балаж!
    Боровся й продовжує боротися за справедливість і колишній заступник директора з виховної роботи Валерій Воронов. Він також подав на пані Балаж до суду, а також написав листа ректорові Національного аграрного університету, розповівши про всі викрутаси директриси й прохаючи розібратися в цій справі. Та з Києва комісія приїхала, однак (ох, що роблять з людьми «бакси»!) написала висновок, що факти, викладені в листі, не підтвердилися.
    А тих фактів – хоч греблю гати! Як тільки пан Воронов мав необережність не погодитися в деяких питаннях з Надією Йосипівною, тут же життя його, колишнього афганця, відомого в Україні тренера з гандболу, стало нестерпним. Звільняють його дружину, а потім і самого Валерія Васильовича, який у цей час перебував у відпустці, що є грубим порушенням чинного законодавства.
    Доходило до того, що викладачів заставляли возити студентів додому до директора, де вони працювали (прибирали сміття, копали землю, вивозили на машині коледжу будівельні відходи з території приватного будинку пані Балаж). Інші студенти лакували-фарбували дошки для її сауни. Неодноразово студенти закладу їздили та й продовжують їздити на фірму Балажів, де знову ж таки їхня дармова робоча сила використовується для прибирання території.
    Керівництво коледжу на всім уміє заробляти гроші. Так, аби не набирати робочих та не платити їм по 50-100 гривень на день на збиранні урожаю зернових у господарстві коледжу в с. Ключарки, заставляли це робити студентів. Ніхто не дбав про те, що хлопці без спеціальної підготовки та інструктажу. Останні ще й харчувалися за свій рахунок, а вже про якусь платню і Бог забув!
    Кажуть, що пані Балаж може з людиною преспокійно розмовляти сьогодні, а завтра ця людина дізнається, що її звільнено. І така практика має місце вже роки. Так, за короткий проміжок часу були звільнені без попередження художній керівник Когут Р.В., а також викладачі агрономічного відділення Попелич Г.Ф. та Ластомирський Й.А., а також викладач фізвиховання Сивоус В.І. Мало того, ще й не розрахувалася з останнім за відрядження в Умань, в яке він ще з трьома студентами їздив за власні кошти.
    Отак уміють збагачуватися за рахунок інших у «Мукачівському аграрному коледжі». До речі, коледжі-самозванцеві, коледжі-привиді! Адже, згідно з Законом України «Про освіту», навчальний заклад може називатися коледжем, якщо має відповідну матеріально-технічну базу для навчання. А ще – щонайменше 40% викладачів, у яких є відповідний вчений ступінь: кандидатів і докторів наук. Станом на вересень 2009 року, в закладі працювало всього 86 викладачів, і тільки два із них – із відповідним вченим ступенем, хоч ця цифра мала сягати не менше 35 осіб!
    Та й саме призначення наказом по Національному університету біоресурсів і природокористування України пані Балаж на посаду директора також пройшло з порушенням Закону України «Про вищу освіту». Адже не було оголошення конкурсу на проведення виборів керівника в цьому навчальному закладі.
    Про «достоїнства» керівництва «Мукачівського аграрного коледжу» можна говорити й говорити, що й буде зроблено. Адже міф про «всесильну і могутню» пані Балаж і «Київ за її плечима» мусить бути розвінчаний. А за незаконні дії у правовій державі винні повинні відповідати. Бо перед законом усі рівні. Про цей факт вельмишановна Надія Йосипівна, зі всього видно, забула. Як і про те, що гроші, ставку на які тут так люблять робити, мають неприємну властивість закінчуватися. Ми ж постараємося, щоб це відбулося якомога швидше. І від вас, люди, з якими ця дама обійшлася несправедливо, це у великій мірі залежить. Тому приєднуйте свої голоси, й разом будемо домагатися правди. Щоб наші діти вчилися не під керівництвом отаких, що «в вогні не горять і в воді не тонуть», які наживаються на нас та набирають в якості викладачів родичів-неуків, а кваліфікованим показують на двері, а справді дбали про хороший мікроклімат у ввіреному їм закладі й про високий рівень освіти студентів, яким розбудовувати нашу Україну. Не вотчиною, а улюбленим місцем роботи повинен бути навчальний заклад як для директора, так адміністрації й викладачів. Тоді все буде добре, як цього й вимагає закон.

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору