Додати новий коментар

Діти – це наше сьогодення і наше майбутнє. Заради їхнього щастя, миру, блага, сердечних щирих посмішок, ясних очей: ми – дорослі робимо все, щоб вони не засмучувались, не почували себе не потрібними, самотніми без ласки, турботи та любові.

Нам, благополучним людям, які виховувалися у родинах, важко навіть уявити собі, що відчуває у своєму серці маленька дитина, від якої відмовились батьки, або ж якщо їх позбавляють батьківських прав. У такому випадку, майже самотній й безпорадний маленький ангел залишається наодинці з сьогоднішнім по своєму жорстоким та несправедливим навколишнім світом, у якому дуже мало щирої любові та справедливості. Адже все це мала б дати дитині родина, але, на превеликий жаль, не в кожного дитяти вона є. Малюки позбавлені батьківської турботи, уваги потребують більшої підтримки та піклування, а головне любові, і тут не останнє слово за владою, за людьми, які не залишаються осторонь до сирітської долі, до сирітського життя.
Так, на початку тижня, 24 жовтня, в Закарпатській ОДА за круглим столом пройшла нарада під головуванням першого заступника керівника краю Івана Івановича Бушка. На ній обговорювали й вирішували подальшу долю Виноградівського дошкільного навчального закладу (дитячого будинку) інтернатного типу та його вихованців. На нараді були присудні начальник управління освіти і науки Михайло Андрійович Мотильчак, керівник служби у справах дітей Світлана Степанівна Якімеліна, обласні депутати, представники ЗМІ та дитбудинку «Берізка» . Проблема, яка нависла над працівниками цього закладу, стала предметом для активних обговорень та дискусій не тільки у Виноградові, але й по всій Закарпатській області. Адже, по нашому краї ширяться чутки, начебто хтось запланував там відкрити елітний дитсадок для дітей "багатеньких Буратіно", інші десь чули "дзвін", що депутати хочуть привласнити цей "райський куточок" і влаштувати там приватний санаторій і т.д. У чому ж дійсно суть цієї "пекучої" й наболілої проблеми спробували розібратися представники різних сторін та журналісти, які взяли участь у нараді.
А проблемних питань тут виявилося чимало. Зокрема, працівники «Берізки» наголосили на тому, що в Закарпатській області є багато дітей, які, фактично, залишилися без батьківського піклування, а також дітей, батьки яких знаходяться у скрутному матеріальному становищі і не в змозі забезпечувати своїм дітям належні умови для проживання, навчання та розвитку. Такі діти, з метою захисту їх прав та інтересів, могли б тимчасово влаштовуватися до їхнього закладу до усунення причин та умов, які були підставою влаштування, або до встановлення статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування.
Проте з певних причин ні служби у справах дітей, зокрема Виноградівської РДА, ні виконавчі комітети сільських та селищних рад, в т.ч. Виноградівського району, не використовують можливості тимчасового влаштування таких дітей до Виноградівського дошкільного навчального закладу (дитячого будинку) інтернатного типу.
Як наслідок, служба у справах дітей тимчасово направляє виявлених дітей, що залишилися без батьківського піклування, лише в центр, реабілітаційний центр чи притулок. На це є дві причини: по-перше, Служба має можливість влаштовувати туди дітей за своїм направленням (ці заклади їм підпорядковані), по-друге, це простіше, аніж їхати з дитиною в м. Ужгород, забезпечувати там для неї одержання висновку медико-психолого-педагогічної комісії.
Хочу звернути увагу на те, що на зустрічі за круглим столом представник дитбудинку «Берізка» зачитав витяг з протоколу загальних зборів трудового колективу Виноградівського дошкільного навчального закладу (дитячого будинку) інтернатного типу Закарпатської обласної ради від 22 жовтня 2011 року, який адресований Голові Закарпатської обласної ради І.І. Балозі. У ньому, до прикладу, говориться: "...Майже у кожному населеному пункті області наявні бездоглядні та безпритульні діти, які опинилися у складних життєвих обставинах при живих батьках (залишені без батьківського піклування) і нас цікавить, чи достатньо вивчено та проаналізовано відповідними службами стан умов проживання та виховання дітей наведених у розділі 3 п. 4 Положення, перед тим як вирішувати питання ліквідації дитячого будинку; а також чи повністю проведена робота по виявленню дітей, залишених без батьківського піклування, та інших, які можуть бути віднесені до категорій розділу 3 п. 4 Положення з наданням відповідного статусу.
Також вважаємо звернути увагу чи у достатньому об’ємі проводиться відібрання дітей у батьків за рішенням суду без позбавлення їх батьківських прав з метою захисту інтересів дітей, чи ж, лякаючи батьків позбавленням прав на дітей, сім’я залишається наодинці зі своїми проблемами, діти поза закладом, який міг би надати їм належні матеріально-побутові умови, харчування, виховання, освіту, психологічну та логопедичну корекцію, медичний нагляд, соціальний захист.
Діти відібрані у батьків за рішенням суду без позбавлення їх батьківських прав могли б отримати у нашому закладі все необхідне – те право, на що кожній дитині гарантує Конституція, і чого, по певних причинах, вони не отримують на даний момент...
Можливо, не враховано, що у дитячих садках міста також знаходяться на вихованні чимало дітей жителів сіл Виноградівського району, які вимушені доїжджати до ДНЗ, і для створення умов для повного охоплення дошкільним вихованням треба створювати (чи відновлювати) дитячі садки у сільській місцевості, а не ліквідовувати дитячий будинок.
Виходячи з пріоритетності сімейних форм виховання, в одному закладі повинні виховуватися всі брати й сестри, у нашому ж дитячому будинку розірвано сім’ї – старших братів і сестер направлено в Перечинську загальноосвітню школу-інтернат І-ІІ ступенів Закарпатської обласної ради, молодші залишились у Виноградові. Наші клопотання перед Управління освіти дозволити залишити дітей на подальше виховання разом з молодшими братами й сестрами залишені без розгляду, хоча були випадки, коли наші випускники, переведені до школи–інтернату, готові були на колінах благати повернути їх у Виноградівський дитбудинок. Значить, вони відчули тут родинне тепло, почувалися як вдома. У нас є все необхідне для проживання, навчання та виховання дітей. Працівники – фахівці своєї справи, працюють над розвитком здібностей дітей, їх талантів. Фольклорний ансамбль «Виноградівчанка» отримав звання «Взірцевий» від Міністерств освіти та культури, став переможцем Всеукраїнських конкурсів «Крок до зірок», «Назустріч мрії», «Містерія танцю», був запрошений виступати та їздив в Угорщину. У школі-інтернаті ж виховання в одній родинній групі рідних братів і сестер шкільного та дошкільного віку кардинально неможливе...".
Вислухавши уважно представників колективу дитячого будинку, які приїхали на нараду, Іван Бушко висловив свою думку щодо ситуації, яка склалася у дитячому будинку «Берізка»: «Якою би не була база дитячого будинку, вона ніколи не замінить дитині родину. Я вам скажу, що мене також серце болить за долю дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування, які виховуються у дитбудинках. І тому, насамперед, ми зобов'язані думати про те, щоб вони мали сім’ю, бо це дуже важливо для кожного дитяти».
У Виноградові є більша потреба у дошкільному навчальному закладі. Адже на сьогоднішній день є 800 заяв від батьків, які хочуть влаштувати своїх малюків у садочок. А в Виноградівському дошкільному навчальному закладі (дитячого будинку) інтернатного типу є можливість влаштувати до 200 діточок-дошкільнят.
– Якщо дехто вважає, що приміщення Виноградівського дитячого будинку хтось може забрати, то хочу зазначити – цього бути не може. Є рішення обласної ради, є постанови Міністерства, згідно з якими перепрофілюватися заклади освіти не можуть. І я, і фракція, будуть голосувати за те, щоб «Берізку» реорганізували. До речі, тут чимало дітей «непрофільних», а «профільних» – тільки 25. Їх обслуговують аж 108 працівників. Серед них є чимало й пенсіонерів. На рахунок цих людей, то по всім повинна бути інформація. Якщо говорити в цілому, то скажу вам, що вони ж так само можуть працювати і в дошкільному навчальному закладі не тільки у самому Виноградові, а й у найближчих селах — Підвиноградові, Дротинцях та ін., де з часом будуть відкриті нові групи. Це простіше для декого. Тим більше , що серед працівників виноградівського закладу є й такі, що проживають у цих селах. То чи не буде їм краще працювати вдома, ніж доїжджати на роботу у Виноградово ?... На мою думку, так буде простіше й зручніше. Але хочу сказати вам й те, що працівники того закладу, які ще не досягли пенсійного віку без роботи не залишаться. Люди будуть трудитися не тільки у «Берізці», вже як у дитячому садочку, але й у найближчих селах, поряд з домівкою, в групах дошкільних навчальних закладах, які вже функціонують і будуть незабаром відкриті.
Щодо утримання, то майбутній дошкільний заклад вже не буде обласним, як «Берізка», а буде, скоріш за все, міським. Він перейде під опіку Виноградівській міській раді.
– За цим круглим столом прозвучали слова, що міський бюджет Виноградова порожній, у них немає грошей на утримання такого дитячого садочку. Отож, на ці слова скажу вам так, що перший рік з обласного бюджету надходитимуть субвенції, щоб допомогти казні Виноградова, а вже під час формування держбюджету на наступний рік буде враховано і потреби нового дитячого закладу. Такого не може бути, щоб через нестачу грошей у міському бюджеті Виноградівський дитячий будинок хтось собі привласнив – приватизував, – додає Іван Бушко.
– Ми повинні працювати над тим, щоб відновити батьків у їх правах, повернути дитину в її біологічну родину. На сьогоднішній день у Закарпатській області налічується 2383 дитини-сироти та діти, батьки яких позбавлені батьківського піклування. Якщо за останні роки в Україні кількість дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування на 4000 зменшилась, то у нашій області вона зросла, – говорить Світлана Степанівна.
У нашій державі є всього близько 4 – 5 областей, де кількість статусних дітей збільшується. Але, на жаль, ми посеред них, найперші за збільшенням кількості дітей сиріт .
– У нас щороку збільшується на 200 статусних дітей. Це дуже й дуже багато. Окрім цього, у нашій області зростає кількість малюків із статусом «дитина-сирота» та тих, що позбавлені батьківського піклування – понад 500 малюків.
До прикладу, у 2007році було – 530 дітей, 2009 — 529, а вже у 2010—595 дітей. За 9 місяців поточного року налічується вже 359 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Це означає, що майже 500 дітей на рік позбавляються батьків. Наша область входить в трійку областей, де найбільше відбирають дітей від батьків. Ми розуміємо, що відібрати дитину від родини – це крайній метод. Тому ми боремося. Більше того, нам до останнього потрібно боротися, аби дитина залишалася з батьками. Основне наше завдання – зберегти родину, — говорить Світлана Якімеліна.
Як уже зазначив Іван Іванович Бушко, у Виноградові на сьогодні є потреба відкрити ще один дитячий садочок. Саме на базі «Берізки» він і може бути заснованим. Про це наголосив Михайло Мотильчак. Він також запевнив працівників дитячого будинку, що жоден з них «на вулиці» не залишиться. Щодо вихованців цього закладу, то одних дітей, скоріш за все, переведуть у Перечин, інших – у дитбудинок, що в с. Чинадієво Мукачівського району. Там, до речі, потужність закладу не використана повністю.
– Як уже говорилося, у Виноградівському дошкільному навчальному закладі на сьогоднішній день працює 108 працівників. Із них: 33 педагогічні працівники, у тому числі 6 – пенсійного віку, 19 людей доїжджає на роботу із навколишніх сіл, зокрема, Сасово, Підвиноградово, Дротинці, Ком’яти, Копаня, Буково тощо. 61 працівник – це обслуговуючий персонал, 6 з яких – пенсіонери. 33 людей з обслуговуючого персоналу також доїжджають із навколишніх сіл. Чому я наголошую на словах, що «доїжджають із навколишніх сіл»? А це тому, що коли буде вирішуватися питання подальшого працевлаштування, то ми разом із відділом освіти Виноградівської райдержадміністрації та самою райдержадміністрацією бачимо перспективу в тому, аби розширювати дошкільну освіту. А це збільшення діючих дошкільних закладів і число груп, що забезпечить працевлаштування людей. А оскільки співробітники Виноградівського дитбудинку мають відповідно дошкільну освіту, то вони можуть працювати у будь-якому дошкільному навчальному закладі, а не тільки у дитячому будинку.
Отож, за інформацією відділу освіти Виноградівської райдержадміністрації, у таких селах, як Сасово, Підвиноградово, Дротинці, Велика Копаня є можливість працевлаштувати нинішніх освітян дитбудинку, що у Виноградові. Також, якщо буде прийнято відповідне рішення сесії обласної ради, то створиться на базі нині діючого дитбудинку дошкільний навчальний заклад – дошкільний навчальний заклад Виноградівської міської ради.. Туди будуть переведені, а, фактично, залишаться на своїх місцях, частина педколективу дитячого будинку.
На думку Михайла Мотильчака, якщо добре розглянути це питання, то стає зрозумілим, що насамперед працівників Виноградівського дитбудинку налякала почута інформація про ліквідацію дитячого будинок. Це і породило в них думки, що на їхній заклад хтось «накинув оком» й бажає вже його приватизувати. Адже в 90-х роках немала кількість закарпатських дошкільних закладів, нажаль, закривалася. Тоді це пов’язували із фінансово-економічною кризою. Згодом ліквідовані заклади стали готелями, кафе, ресторанами тощо. Але зараз все по іншому. І цей конкретний випадок нічим не пов’язаний із минулими 90 роками.
Також начальник управління освіти і науки зачитав листа , який надійшов нещодавно в управління освіти і науки Закарпатської обласної державної адміністрації із Міністерства освіти і науки, молоді та спорту. Зокрема, у ньому йдеться про наступне: «…Ураховуючи об’єктивні обставини, викладені у листі, та керуючись статтею 11 Закону України « Про загальну середню освіту» Міністерство погоджує ліквідацію вищезазначеного навчального закладу.
Разом з тим, просимо забезпечити дотримання інтересів вихованців і працівників дитячого будинку відповідно до законодавства та звертаємо увагу на необхідність використання звільненої будівлі інтернатного закладу тільки за призначенням в межах задоволення потреб системи освіти.
У разі використання будівлі Виноградівського дитячого будинку не за призначенням лист Міністерства буде відкликано». Про цей лист було повідомлено й працівників Виноградівського будинку ще на минулому тижні.
На нараді обговорювалося ще багато різних питань щодо подальшої долі Виноградівського дошкільного навчального закладу (дитячого будинку) інтернатного типу та його вихованців . І в кожного доповідача своя правда та історія. А про це вже читайте у наступній публікації. З неї, шановні читачі, ви дізнаєтесь про істинну життя та подій, які були і є на сьогодні в цьому закладі. Адже жити за чутками та вигаданими історіями «казкарів» – це не знати правди й задовольнятися тільки «замилюванням очей» та вигаданими «небилицями».

Далі буде…

Т. Горянка