Додати новий коментар

Заяви щодо порушення Конвенції про захист прав та основних свобод людини, яка була підписана 4 листопада 1950 року, слід надсилати на адресу Секретаріату Європейського Суду з прав людини:

The Registrar
European Court of Human Rights
Council of Europe
F-67075 Strasbourg Cedex

Лист повинен містити такі відомості:
- ім’я, дату народження, громадянство, стать, рід занять та адресу заявника;
- найменування Договірної Сторони (держави), проти якої подається заява;
- короткий виклад суті справи;
- стислий виклад фактів порушення прав, передбачених Конвенцією, та відповідних аргументів;
- відомості про засоби правового захисту, які були використані заявником;
- перелік офіційних рішень у справі, із зазначенням дати прийняття документа та інстанції яка його видала (суд або інший номер), а також коротка інформація щодо змісту кожного документа;
- суть заяви і форма справедливої компенсації.

До заяви потрібно додати копії згаданих документів (Суд не гарантує їх повернення, тому краще надсилати копії, а не оригінали).
Суд має власний Секретаріат (канцелярію), який очолює Секретар, що обирається на пленарному засіданні Суду. Він допомагає Судові у виконанні його функцій, на нього покладена відповідальність за організацію і роботу канцелярії під керівництвом Голови Суду. У його віданні перебувають архіви, листування, він відповідає на запити про надання інформації щодо діяльності Суду.
Секретар Суду обов’язково надсилає відповідь на кожну отриману заяву. Він може звернутися до заявника за додатковою інформацією, документами чи поясненнями.
Відповідно до Регламенту Суду листування ведеться однією з офіційних мов Ради Європи – англійською, французькою або мовою держав-членів.

Заяви до Європейського Суду мають подаватися при врахуванні ряду вимог, дотримання яких є необхідним елементом для визнання заяви прийнятною для розгляду Судом. Слід мати на увазі ,що:
- Суд захищає лише права, встановлені Конвенцією та Протоколами до неї (тобто до Суду можна звертатися за захистом виключно тих прав, які проголошені у цих документах);
- судовому захисту підлягають скарги проти держав, щодо яких Конвенція набрала законної сили;
- оскаржувати в Європейський Суд можна лише дії (або бездіяльність) державних органів влади України, їх посадових осіб, що сталися після 17 вересня 1997 року – дня набуття Конвенцією чинності для України;
- Суд розглядає заяви лише після того, як скаржником були вичерпані всі засоби захисту своїх прав, передбачених національною правовою системою. Ця вимога ст. 35 Конвенції означає, що заявник перед зверненням до Суду має використати всі існуючі у державі можливості, процедури й механізми захисту своїх прав, включаючи адміністративний, судовий захист. Європейський Суд має власні критерії визначення меж такого захисту: він має бути доступним, доцільним і гарантувати ефективність звернення. Крім того, необхідно пам’ятати, що Європейський Суд вважає вичерпаними національні засоби захисту в судовому порядку в тому випадку, коли особа звернулась за захистом своїх прав до суду першої та другої інстанції. І тільки в тому разі, коли звернення за захистом до національних установ не призвели до відновлення порушених прав, виникають правові підстави оскаржити дії чи рішення державних органів, їх посадових осіб до Європейського Суду з прав людини;
- Суд приймає до розгляду скарги, подані не пізніше шести місяців від дати прийняття остаточного рішення в справі національним органом;
- Суд розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність органів влади або їх посадових осіб. Суд не приймає скарги на дії приватних осіб.

Начальник відділу документування,
контролю виконання та звернень громадян Т.М.Ляшук