Додати новий коментар

Відповідно до пункту другого частини другої статті 6 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" банк зобов'язаний здійснити ідентифікацію та вивчення клієнтів.

Частиною одинадцять та дванадцять статті 9 цього ж Закону, а також статтею 64 Закону України “Про банки і банківську діяльність” визначено обсяг даних щодо клієнта, які банку необхідно встановити в процесі ідентифікації. Як зазначається в листі Національного банку України від 11.11.2011 року № 48-104/2256-13461 "Роз'яснення з питань здійснення ідентифікації клієнтів банків", відповідно до пункту другого частини четвертої статті 6 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" банк відповідно до внутрішніх процедур під час встановлення ділових відносин з клієнтом та у процесі його обслуговування виявляє факт належності клієнта або особи, що діє від його імені, до категорії публічних діячів або пов'язаних з ними осіб. Публічними діячами, відповідно до статті 1 Закону, є фізичні особи, які виконують або виконували визначені публічні функції в іноземних державах. Водночас звертається увага на те, що ряд банків шляхом надання опитувальника (окремі банки його називають анкетою для заповнення клієнтом) вимагає від клієнтів - фізичних осіб, без урахування ризику здійснення ними фінансових операцій з метою легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, надання інших даних, зокрема, про види діяльності підприємства, на якому працює клієнт; сукупний дохід сім'ї; чи є серед родичів клієнта працівники або засновники банку; чи був клієнт керівником (власником) підприємства, яке збанкрутувало (ліквідовано); чи порушувалась проти клієнта кримінальна справа; чи застосовувались проти клієнта штрафні санкції за порушення чинного законодавства; сімейний стан (одружений, неодружений, громадянський шлюб, інше); вчений ступінь; наявність транспортних засобів (кількість транспортних засобів у власності, вид, марка, модель, рік випуску). При цьому як підставу для надання клієнтом такої інформації банки зазначають пункт 3 постанови Правління Національного банку України N 22 від 31.01.2011, яким необхідність отримання такої інформації не передбачена. В той же час наголошується на необхідності коректного зазначення питань в опитувальниках, зокрема зазначення поняття "публічні діячі" в повному обсязі відповідно до визначення, передбаченого статтею 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму". Необхідним для здійснення ідентифікації клієнта є отримання документів і відомостей, які містять дані, на основі яких здійснюється ідентифікація клієнта відповідно до статті 9 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму", статті 64 Закону “Про банки і банківську діяльність” та нормативно-правових актів Національного банку України. Водночас зазначається, що якщо банк вважає за необхідне отримати додаткові дані, які не вимагаються чинним законодавством України, він має визначити перелік таких документів і відомостей та передбачити умови їх надання у договорі з клієнтом або опитувальнику. При цьому банк має поінформувати клієнта, що такий перелік документів та відомостей не є згідно з вимогами законодавства обов'язковим, а їх надання здійснюється в добровільному порядку.


Завідувач сектору представництва
інтересів держави та органів юстиції
в судах Головного управління юстиції
у Закарпатській області
Світлана Росоха