Додати новий коментар

Можливість захисту прав та інтересів у багатьох випадках залежить від дотримання процесуальних строків.

Процесуальні строки – це строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються судом.

Законом встановлена переважна більшість процесуальних строків. Так, строк видачі судового наказу, строк відкриття провадження у справі, строки апеляційного оскарження рішень суду і набрання ними законної сили тощо встановлено законом. Строків, що встановлюються судом, значно менше. Це, наприклад, строк для усунення недоліків позовної заяви, строк для подання доказів до суду, у справі про розірвання шлюбу суд може відкласти розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення. Строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями. Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано її початок. Так, наприклад, якщо рішення суду першої інстанції було ухвалене 01.10.2011 року, то строк на подання апеляційної скарги починає збігати 02.10.2011 року. Причому, якщо початок строку припадає на неробочий день, то на відміну від його закінчення, строк починає текти саме з неробочого, а не наступного за ним робочого дня. Правильне визначення моменту закінчення процесуального строку має важливе значення, оскільки із закінченням процесуального строку втрачається право особи на здійснення процесуальної дії.

Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується у момент закінчення цього часу. У судах, як правило, встановлюється час, протягом якого канцелярія здійснює прийом громадян, їх заяв і скарг. Це необхідно пам'ятати при визначенні моменту закінчення процесуального строку.

Окрім безпосереднього пред'явлення документів, інших матеріалів до суду, закон передбачає можливість їх пересилання поштою або іншими існуючими засобами зв'язку. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку. Процесуальні строки є специфічними юридичними фактами. Юридичні факти - це обставини об'єктивної дійсності, з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення прав і обов'язків суб'єктів правовідносин. Процесуальні строки - це юридичні факти процесуального права, тобто вони впливають на виникнення, зміну або припинення процесуальних прав і обов'язків суб'єктів. Наслідком закінчення процесуального строку, встановленого законом або судом, є втрата права на здійснення процесуальної дії.

Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку.

Суд поновлює або продовжує строк за клопотанням заінтересованої особи у разі його пропущення з поважної причини. Процесуальні строки, встановлені законом, підлягають поновленню, а встановлені судом - продовженню.

Главою 19 Цивільного кодексу України встановлено поняття позовної давності, строк позовної давності, умови її зупинення та переривання, наслідки спливу позовної давності тощо.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені); 2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації. У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості; 3) про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (стаття 362 ЦК України); 4) у зв'язку з недоліками проданого товару (стаття 681 ЦК України); 5) про розірвання договору дарування (стаття 728 ЦК України); 6) у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 ЦК України); 7) про оскарження дій виконавця заповіту (стаття 1293 ЦК України). Позовна давність у п'ять років застосовується до вимог про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обману. Позовна давність у десять років застосовується до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину. Позовна давність не поширюється: 1) на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом; 2) на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу; 3) на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, крім випадків завдання такої шкоди внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію; 4) на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право; 5) на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування); 6) на вимогу центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, стосовно виконання зобов'язань, що випливають із Закону України "Про державний матеріальний резерв". Законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність. Одночасно слід зазначити, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Завідувач сектору представництва інтересів держави та органів юстиції в судах Головного управління юстиції у Закарпатській області Світлана Росоха