Додати новий коментар

Cерію моїх щорічних мандрівок по Криму брутально обірвали відомі події, а змінити обстановку та розвіятися хотілося, отож погодилася на пропозицію подруги розвідати нові місця і відправитися в місто Берегове (Закарпаття).

Ледве зійшли з мукачівської маршрутки, як ввічливий чоловік запропонував житло. Апартаменти з усіма зручностями були розраховані десь на півтора десятка квартирантів, але в міжсезоння хазяїн був неабияк радий хоч нам двом та запропонував демократичну ціну. Він виявився майже земляком – його батько родом з Олександрійського району на Кіровоградщині, а ми спочатку думали, що, може, угорець, адже знали, що саме вони становлять десь дві третини жителів прикордонного Берегове.

Це відчулося вже з перших хвилин перебування у місті. Назви вулиць, вивіски на установах, оголошення на парканах – угорською мовою і далеко не завжди дублюються українською. Багато угорських прапорів поруч з українськими і зрідка – зі стягами Євросоюзу. Перехожі, в яких ми українською запитували дорогу, українською відповідали із зусиллями та акцентом.

Центральну площу міста прикрашає споруда винятково благородної архітектури – це педінститут, де навчання ведеться угорською мовою. Свого часу тут розташовувалися різні угорські установи (Берегове увійшло до складу України, що тоді була частиною Радянського Союзу, після другої світової війни), а також заводські цехи. До речі, більшість фото цього інституту в Інтернеті застаріли, будівля недавно капітально відреставрована.

Пам'ятник загиблим воїнам

Близькість до Угорщини, а значить, і до Європи малювала в нашій уяві європейський же антураж міста з ошатною старовиною, чистотою, порядком, розкутістю жителів і певним глянцем. Самі собі не повірили, не виявивши нічого подібного, окрім зразків шляхетної архітектури минулих епох, та й то багато будинків занедбані і не дуже вдало пристосовані під магазини, аптеки та установи. «Біднуватість» – ось яким одним словом можна передати враження від райцентру Берегове з населенням близько 30 тисяч жителів. Сміття на тротуарах і в скверах, поколупані дороги, чіткий запах каналізації, відчутність міського громадського транспорту (багато людей пересуваються на допотопних велосипедах), скромно одягнені перехожі.

Пам'ятник жертвам Чорнобильської АЕС

У центральному скверику зосереджено кілька пам’ятників – загиблим під час другої світової війни, «афганцям» (дерев’яна скульптура, як нам сказали, єдина в Україні) і статуя російської партизанки часів гітлерівської окупації Зої Космодем’янської без жодного підпису. Всі ці монументи якщо і не високохудожні, то принаймні нестандартні і привертають увагу. Хоча територія довкола не дуже впорядкована, лавочки поламані, кущі обскубані.

Майже на кожному старовинному будинку – меморіальна дошка угорською мовою на згадку про те, що тут народився, жив чи гостював якийсь видатний угорець. З радістю зустрічаю знайоме прізвище – Жигмонд Моріц, у дитинстві плакала над його зворушливим романом «Будь чесним до самої смерті».

Усі прапори разом

Меморіальні таблички та бюсти свідчать, що в Береговому в пошані угорський король Ференц Ракоці та поет Шандор Петефі. Здивував його пам’ятник у повний зріст біля колишнього казино (тепер готель) «Золота пава» – майже як п’ятнадцятирічний хлопчик. Нам пояснили, що Петефі мав слабке здоров’я і по життю важив менше 50 кілограмів.

У центрі споруджено саморобний меморіал на згадку про земляків із Небесної сотні та загиблих у зоні АТО. Прапори на угорському інституті були приспущені та оповиті чорними стрічками 40 днів з дня загибелі жителя міста на Донбасі.

Берегово. Стара хата

За містом на горі височить білий хрест. Обіч дороги до нього – менші хрести з підписами, хто з благодійників пожертвував на них кошти. Головний хрест споруджений на честь 2000-ліття Ісуса Христа, під ним закопане послання наступним поколінням. Звідси відкривається чудовий краєвид на Берегове, села в долинах і хвилясті лінії далеких Карпатських гір. Хрест є найвищим у Європі, його добре видно з угорської території. Біля нього – прапори України та Угорщини, місця для відпочинку, якісь недавні могили за замкненим парканом і недоїдки, пляшки та мотлох на місцях гулянок.

Звісно, будь-який райцентр в центральній Україні навряд чи загалом є більш фешенебельним від Берегового, але ж від «нашої Європи» очікувалося більшого. Місцеві пояснили – роботи немає, народ живе із заробітків за кордоном, виноробства та контрабанди.

Пам'ятник афганцям

Останнє слово нас обнадіяло: може, недорого розживемося якісними речами. Та на базарі з усіх щілин, що називається, злидні визирали (це стосувалося не продуктів, там усе було гаразд, а промтоварів). Деякі вироби, здається, чекають своїх покупців з 70-х років минулого століття. Навіть на блошиних ринках важко знайти таку концентрацію «пережитків». У закутках ринку можна було натрапити на циганські ряди, де з доісторичних розкладушок пропонувалися найбільш потріпані та немодні речі.

Педагогічний інститут

Бюст Ференца Ракоці

Центральна площа. Берегове

Далі буде…

Дана Готур