Додати новий коментар

У ексклюзивному інтерв’ю для Голосу Карпат мукачівське подружжя Ваджарієвих розповіло про деталі прогулянки довжиною у 1000 кілометрів.

В 13 років лікарі сказали Таміру, що через травму хребта він не зможе ходити. А зараз чоловік долає неймовірні відстані пішки та робить по 5 тисяч відтискань за раз. Подружжя Ваджарієвих займається воркаутом, практикує психо-фізичні тренінги, оздоровчо-лікувальну реабілітацію, бійцівські, акробатичні практики, силову гімнастику.

"Можливості людини немають кордонів. Головне викорінити із своєї свідомості рамки, стандарти та обмеження. Повірити, що немає нічого неможливого", - впевнений Тамір.

- Нещодавно ви повернулися із дуже незвичайної прогулянки, довжиною у понад 1000 кілометрів, чому і для чого ви вирішили це зробити?

- Насправді, ми й в Одесу дісталися пішки. Тільки туди ми бігли через гори і дорогою зробили 7-10 зупинок, під час яких я виконував по 5 тисяч відтискань. Після вправи мені на кисті рук виливали ємність з окропом. Бачите, жодних слідів немає. Це - один із моїх численних експериментів, так я перевіряю наскільки здатен контролювати своє тіло і свої можливості. У зворотню дорогу ми вирішили йти без зупинок. Стартували із Одеси 21 червня о 17.00, а вже 24-го по опівдні дісталися Ужгорода.

- Що найбільше запам’яталося із подорожі? Чи траплялися дорогою якісь курйозні ситуації?

- У першу чергу вся подорож - це неймовірні спогади на все життя. Нас постійно хтось пропонував підвезти, і дуже дивувались, коли ми відмовлялися. Одного разу ми все ж таки зупинилися, розвели величезне багаття, коли потрапили під зливу. Це найяскравіший спогад у мене, ті потужні емоції при спогляданні вогню і води. Для мене це була перша така тривала прогулянка", - ділиться спогадами Тамара Ваджарієва.

- Ми не боялися дощу і не ховалися від зливи, це було частиною нашого настрою. Адже злива - це природньо. Зима ж не боїться снігу, а літо не боїться спеки. Просто зупинилися на кілька годин, щоб обсохнути, зробити певні записи, роздуми, потренуватися. Коли дружина втомилася і заснула, я ніс її та усі змоклі речі на руках. Важко не було, навпаки, я тішився з того, що можу бути вільним, доторкнутися до чогось нового і новим відкриттям, можливостями у собі, сили волі, м’язів, думок. Використовувати волю, силу, свідомість, мислення... Насправді це величезний досвід, - додає Тамір.

- Коли, за 3,5 доби ви дісталися Ужгорода, певно дуже втомились, що зробили у першу чергу про прибутті?

- Спочатку - щастя, поза любих умов! Ви не повірите, але втоми не було, навпаки, було відчуття, що ми взагалі нічого не зробили, що йшли повільно, мало. Тому, ми вирішили ще пробігтися. Спочатку планували до Мукачева і назад, але у ході пробіжки добігли до Свалявського району і повернулися. Ми постійно проводимо подібні експерименти-тренування з різних вправ. Для мене це не є важко, я абстрагуюся від втоми. Знаєте, люди часто кажуть, що немає часу на відпочинок, а у мене немає часу на втому. Намагаюсь постійно відкривати нові можливості, поєднувати, пізнавати. Дружина мене у всьому підтримує і самовдосконалюється разом зі мною.

- Ваші численні експерименти певно займають чимало часу, як усе встигаєте, як поєднуєте улюблену справу і роботу?

- Насправді все дуже просто. Треба навчитися не бачити в роботі тільки роботу. Моя особиста методика "Ключ Дракона" доводить, що в одній грані можна поєднати і заробіток, і дохід, і допомогу ближнім, і самовдосконалення та навчання. При цьому займатися улюбленою справою. Дія породжує дію, притягає взаємодопомогу. Головне - плекати свої можливості, не втрачати час, працьовитість, спрямовувати на добру вдачу, самому створювати свій успіх. Тоді успіх сам йтиме за вами. Кожна людина - сама собі держава, сама собі Всесвіт, головне - зламати стереотипи та принципи у самому собі. Головна проблема людства, на мою думку у тому, що люди першочергово намагаються все відчути не через себе, а через посередництво, телевізор, інтернет... А для того, щоб зрозуміти і осягнути, потрібно відчути це на собі.

- Коли плануєте провести свій наступний експеримент чи квест у рідному Закарптті, розкажіть про про плани на майбутнє?

- Планів дуже багато. Найближчі, це створити цілий ланцюг марафонів не тільки в масштабах Закарпаття, а й України. Це може бути біг, відтискання чи присідання, до прикладу. Моєю метою є показати на своєму прикладі, що кожна людина може набагато більше, ніж їй показують якимись рекордами чи планками. Багато людей не вірять, доки не побачать на власні очі. Я надзвичайно щасливий, що своїми діями, я, ми, допомагаємо людям знайти себе, мотивуємо повірити у власні можливості, побачити і відчути в одній речі мільйон граней. Не загубити власну природу і потенціал у благах цивілізації. Тим паче, коли бачу, що це допомагає", - резюмував Тамір Ваджарієв.