ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Новости и события в Закарпатье ! Ужгород окно в Европу !

Додати новий коментар

    19 квітня 2024 п'ятниця

    Про життя ромського табору на кордоні з Євросоюзом (ФОТО)

    77 переглядів
    Велликий Березний, Закарпаття. Ромське поселення на кордоні зі Словаччиною

    Табір ромів у Великому Березному на Закарпатті налічує близько 2,5 тисячі ромів. Це майже третина всього Великого Березного.

    Ромське поселення на кордоні зі Словаччиною відвідала журналіст і фотограф Єлизавета Кузнєцова. Фоторепортаж був підготовлений спеціально для ВВС Україна.
    Роми тут ходять в українські школи, вчать українську мову, діти мають українські імена. Отож можна на 100% сказати, що це українізоване ромське поселення.
    У кожній родині по 5-6 неповнолітніх дітей. Якщо запитати чоловіка – скільки у нього в родині дітей – він відповість: що не в нього, а в жінки.
    В таборі є своя греко-католицька церква. Правда, вона зазвичай виконує 2 завдання: поховати і похрестити.
    Жителі Великого Березного негативно ставляться до ромів. Кажуть, що їхні діти постійно конфліктують з дітьми табору.
    Основний прибуток циганських сімей – збір металобрухту та виготовлення глиняної цегли. Дехто їде на Львівщину на заробітки.
    Роми тут кажуть, що вони справжні патріоти і навіть пішли б воювати. Але скаржаться, що до війська їх не беруть, так як вони неосвічені.
    Незважаючи на те, що багато ромських сімей мають автомобіль, багато хто ще розводить коней. Часто коні тікають з табору і гуляють по всьому селищі. Працівники селищної ради намагаються якнайшвидше знайти власника коня і оштрафувати його.
    Якщо взяти в руки паспорти цих ромів – більшість з них звичайні українці.
    «Гаджо» – так називають в таборі «чужинців», що в переводі означає – «білий».
    0_k__422585844-1.jpg
    0_k__422585844-2.jpg
    0_k__422585844-3.jpg
    0_k__422585844-4.jpg
    0_k__422585844-5.jpg

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору