ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Чотириразовий «герой» Ужгорода

    28 січня 2021 четвер

    Не дивлячись, що опади в нашому краї цілком помірні, обласному центру загрожує чергова повінь. Ллють сльози ратушнякові газети. Уж не має стільки притоків, скільки газет в ужгородського мера.

    Вони усі ллють водицю на захист свого хазяїна, ображеного і з порваною студенткою-хуліганкою сорочкою. Чого не бувало у житті глави «острова несвободи», але із своїми. Тепер вже й Ізраїль розперезався: « В Ужгороді – розгул печерного антисемітизму! Мер міста – нацист! Мер Ужгорода – фашист!..» Отакої!
    А все почалося з «помаранчевої» революції. « Тоді, пише ратушняківська газета, українців облудно втягли нібито до боротьби за «свободу» і проти «бандитської влади»... і настала повна «свобода»: кради – не ховайся, бреши не соромся». Нічого не скажеш, правду чеше мерова «новинка». А далі ще крутіше. З того часу і пішли брудні провокації проти тодішнього ужгородського мера. Чого тільки не вигадували: «сміття на вулицях, розбиті вулиці та дороги, старі та зношені водогони та каналізаційні мережі, аварійні газопроводи та електромережі – все, що десятками років ламалося, трощилося, накопичувалося та смерділо...» І хто ж стояв біля штурвалу Ужгорода, коли все це «накопичувалося та смерділо»? « ... мер Сергій Ратушняк. Він уже вчетверте стає мером нашого міста... Але конфлікти між столичною владою та мером міста над Ужем виникали постійно...»
    Бачите, а ми, за словами газети мовчимо, мов телята, не стаємо на прю, захищаючи свого очільника, якого усі, кому не лінь, як ту билину при дорозі, копають та ображають. Що зробиш, наше діло теляче, раз пише «новинка», значить усе там «правда». Тільки у голові різні спогади й думи, з якими, за словами поета, одне горе.
    Про оту помаранчеву владу, наприклад. Вона, за словами підконтрольних «герою» газет, виявилася настільки бандитською, що та, колишня вже здається нам «вкраденим щастям». Не пише «новинка» тільки одного, хто саме притягнув на голову ужгородцям оте «помаранчеве» нещастя? А ми пам’ятаємо гнилі дні, коли розгрузлою дорогою від колишньої Народної ради, міськвиконкому аж до вулиці Грушевського брьохали колони «демократів», а попереду, розперезаний і щасливий головний ужгородський «революціонер» Сергій Ратушняк. І на Майдані світився наш мер, раз пораз витягуючи шию з за спини віце-президента Всеукраїнського еврейського конгресу Червоненка, щоб потрапити в телекамеру. То ж хоч знаємо, кому завдячуємо новим порядкам, коли ні красти, ні брехати стало не соромно.
    Інший любитель еврейства, який рятував їх від погромів у газових камерах, навчав: чим більша брехня, тим швидше повірять їй люди. « Він уже вчетверте стає мером нашого міста». Ого, кажуть громадяни в Одесі, Зачепилівці, чи в Ізраїлі, це ж треба, скільки доріг набудувала людина майже за двадцять років ударної роботи на благо міста, каналізацій та тепломереж, скільки сміття вивезла, щоб не смерділо! Справді, той Ратушняк – чотири рази «Герой» Ужгорода, як колись Леонід Ілліч! Призначив себе почесним громадянином Ужгорода.
    Одеса далеко, Ізраїль ще далі, а ми, за словами мерської газети, а значить і самого мера, «ужгородські телята» добре знаємо лік мерським рокам.
    Вперше, коли мовчазні телята за нього проголосували, вони не встигли насолодитися власним щастям. Мер хутко зник у напрямку духмяної Іспанії, залишивши смердючий Ужгород. Конфлікт між центральною владою і мером виник на грунті підозрілих інвестицій. Їх Ратушняк взяв для облаштування свого помістя «555», але повернення гарантував за рахунок мерії. Вороги у Києві завважали, що ужгородці не такі вже й багаті, щоб сотнями тисяч оплачувати добробут мера. Відкрилася кримінальна справа. Голова міста в єкзилі рахував собі мерський стаж, йшов він йому згодом і в ужгородському та львівському слідчих ізоляторах. Гроші довелося повертати з власної кишені, це було нестерпно, але суд підозрюваного амністував. Все стало О»кей! Щоправда, вірні соратники потім ходили з набитими пиками та ще хтось палив їм автомобілі та нерухоме майно.
    Ужгородські «телята» пожаліли гнаного борця за справедливість і знову проголосували за своє щастя. І Ратушняк став мером. Та щастя знову їм лише посміхнулося. Полишивши Ужгород, як і раніше задрипаним, народний обранець рушив до більш впорядкованого Києва. З Іспанії, з буцегарні, з Верховної Ради ця людина уважно слідкувала за ужгородськими справами. Адже мерський стаж ішов. Горе було керівникам, якщо у місті помічалося сміття, чи дороги ремонтувалися «ямочно». Гармати газет «хазяїна» били і прицільно, і по «площадям». Сьогодні, як читаємо, мерський стаж сягнув вже чотирьох обрань. Останнє, коли тікати було вже нікуди, довелося відсижувати вже не в Іспанії чи ізоляторі, а у кріслі голови міста. Ошелешені ужгородці, вперше за чотири обрання, побачили справжні таланти свого міського голови, як і раніше улюбленця революційної публіки.
    За свідченням того ж кишенькового видання, знову сміття на вулицях, розбиті дороги, зношені водогони, все розтрощене і смердить. Змінилися тільки винуватці. Раніше це були колишні голови міста. Якщо ж смердить за Ратушняка, він тут ні до чого, у всьому винна система. СИСТЕМА, великими літерами пише газета, щоб ніхто не сплутав з РАТУШНЯКОМ.
    Система, до становлення якої, як бачили, доклав рук і Ратушняк, не подобається нікому. З нею справді треба боротися. І багато міських голів в Україні це роблять. Мери Керчі, Одеси будують дороги та житло, черкаський голова безоплатно возить пенсіонерів, а київський – дітей, у Сімферополі, Харкові та Конотопі цілодобово і цілорічно в оселях гаряча вода, не говорячи про холодну. Усі вони за комунальну реформу, за розширення фінансових прав місцевих громад. Та є різні стилі роботи. Одні, як той локомотив, тягнуть за собою важкий состав, у інших вся пара виходить у свисток. Галасують, звинувачують усіх навколо, б»ють пики, а потяг ні з місця, буксує.
    Ужгород газети Ратушняка іменують останнім «островом свободи». Бо Ратушняку вдалося не допустити сюди інші клани, які б його грабували. А ще ганьблять ужгородців мовчазними, байдужими телятами. Та ужгородцям справді байдуже хто їх грабує – які клани. Як кажуть: не вмер Данило, болячка задавила.
    «А нам БРЕШУТЬ! БРЕШУТЬ! нахабно і відверто... нас просто... вважають за бидло, на яке не варто навіть втрачати енергії: «схаває» все, що дадуть!» Це теж з мерської газети.
    Про що мова? Чи не про близькі вже вибори голови міста, коли нам знову НАБРЕШУТЬ, а ми «схаваємо»? І Ратушняк начепить Пяту зірочку «Героя» Ужгорода?
    Нам, телятам, до смердіння не звикати.

    П. Медвідь

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Рейтинг: 

    Пунктів: -1

    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору