ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Домисли, розраховані на наївних (або про статтю про так звану в’язницю ЦРУ в Мукачеві)

    30 жовтня 2020 п'ятниця

    Загалом автори «повідомлення» про тюрми ЦРУ на території колишнього СРСР не так уже й старалися з точки зору викладу матеріалу в стрункому логічному ряду із наведенням конкретних імен, дат, точних географічних назв. Мало того, на самому початку публікації, коли автор «бере бика за роги» і повинен наводити найбільш вагомі аргументи для підтвердження своєї версії розвитку подій, - тут пішли явно спекулятивним шляхом: почали з трирічної відставки котрогось, чомусь безіменного з українських міністрів – здогадуйся, читачу, сам.

    І тут потрапили пальцем у небо, адже в Україні склади уряду змінювалися так часто, що таке «могло мати місце». Одначе, знову-таки абсолютно ніякої «заглибленої» конкретики. Друге, ось який «розмитий факт»: «в постсоветских странах действует как минимум четыре секретные тюрьмы ЦРУ, а пятая в Молдавии вот-вот примет первых заключенных»…Зауважмо: чи таке велике число 4, аби до нього додавати ще «как минимум»? Явна неточність. Далі - як у тому анекдоті радянських часів: почали якщо не з чукчів, то молдаван. А для «переконливості» ще й використали ім`я президента Молдови Вороніна. Та забули, що цей товариш «твердих комуністичних переконань» і на явні «переговори» з безіменними американцями, тим паче «друзями»-румунами, перед якими закрив кордони і які хотіли, що довели молдовські спецслужби, здійснити в Кишиневі державний переворот, - іти не міг.
    Ще одна «деталь» з алогічних доводів автора згаданої статті: якщо Молдова, то Гагаузія (Камрат), якщо Україна, то Закарпаття (Мукачево). Їм, десь там за кам`яними столичними мурами, для надання вигадкам більшої ймовірності, потрібні «захолустные уголки». От і обрали. Та не знають, сердешні, що в густонаселеному Закарпатті, а тим паче у 90-тисячному Мукачеві, де люди за роки спільного проживання практично пізнають в обличчя кожного другого, а родичі і куми, сусіди і свати також між собою спілкуються якщо не на родинних гостинах, то на великі свята і на весіллях. Тому знають усі тут усе і про всіх. І якщо тим паче зараз, у часи кризи, щось будувалося б, а це має бути об`єкт таки не для ліліпутів, то про це вже усі би балакали. Закарпатці, особливо мукачівці, після не такого уже й давноминулого протистояння з військовою машиною СРСР щодо закриття Пістрялівської РЛС, показали, на щo здатні. І перемігши раз, удруге не потерпіли б жодних «об`єктів», якими б стратегічними вони не були. І на це необхідно би зважати, панове! Тим паче, у нас нічого вже не приховаєш… Та й пенітенціарна система в Україні, як і все у нашому суспільстві, - відкрита. А враховуючи наявне протистояння на регіональному рівні різних політичних сил, цілу низку різноманітних газет і електронних ЗМІ, нереально нині «замовчати» щось подібне. Треба знати, шановні, місцеву специфіку!
    Щодо загадкової швейцарської газети «Зонтаґ блік».Чому не вказано, в якому такому великому місті вона виходить, що саме до неї звернулися європарламентарі за послугою, аби надрукувати свої сенсаційні матеріали? І чому таку «ходову» тему не підхопили інші видання, чому мовчить всюдисуща телевізія? У автора чи авторів статті у свідомості «гальмує» явна совковість: написала газета, до того ж одна – цього достатньо. Ні, панове, такі речі у вільному світі громадська думка обговорює довго і на них є суспільний попит, через це все прийнято доводити до логічного кінця. Тобто, до кінцевого з`ясування усіх деталей і персон «героїв». Тут ви також не доганяєте. Тому й видно вуха брехача і підбрехача, тобто замовника і виконавця, – ваші учорашні штучки уже не проходять: час не той!..
    Наступний «факт», наведений у статті, який цілком і повністю підтверджує нашу думку, висловлену у попередньому абзаці. Процитуємо: «Эти двое растревожили осиное гнездо (європейські парламентарі –Авт.): американцам, в общем-то, было наплевать на мнение европейцев по поводу их незаконной деятельности, это доказывает и тот факт, что после скандального разоблачения в системе ЦРУ и Госдепартамента не последовало ни одной показательной отставки. Но вот самим европейцам оказалось отнюдь не все равно. Последовала серия крупных политических скандалов, своих постов лишилось семеро министров в тех странах, где действовали - незаконно! - американские спецтюрьмы. Журналисты, естественно, попытались просочиться на их территорию. Но безуспешно. Получалось, что в реальности этих тюрем как бы и нет.»
    По-перше, такого все європейського скандалу з такою кількістю міністрів якось не пригадати. По-друге, журналісти проникли б куди завгодно.
    Оце тут, скоріше за все і видали чисту правду – хай і підсвідомо – автори. А далі можна і не йти за їхніми розлогими вимислами і неаргументованими домислами – і так усе зрозуміло. Мета цього опису зіграти на протиріччях європейців з американцями, кинувши одночасно тінь і на Україну. А також її сусідів – зокрема, молдаван. Та й інших «за походом». Безумовно, «для пущего устрашения» звернулися і до 1939 р. та старої тернопільської тюрми з кількома поверхами вглибину, налякали недавніми виборами в Тернополі, ультраправим Тягнибоком, негайним перенесенням (хрен редьки не слаще) в»язниці звідти до Львова, а нарешті «зупинка» у Мукачеві… у жовтні-листопаді. Посилаються і на добре відомого політолога, колишнього одесита і батька великого сімейства, Гліба Павловського, у котрого є ненав`язливі цитати, як не дивно, - на всі випадки використання будь-яких тем і піар-технологій. Одна заковика, минули часи обманливої пропаганди і гри в одні ворота, бо ж панове призабули, одначе, що вже минуло 20 років, відколи впала Берлінська стіна і попит на подібне в країнах європейської демократії, куди можемо без застережень, віднести й Україну, - зник. Тож, як звикли казати у Мукачеві, шкода бензину і старань, панове. Переступіть із учора в сьогодні. І, можливо, станете іншими.

    Петро РУДОШ.

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Рейтинг: 

    Пунктів: 0

    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору