Кому, за що і скільки платять мешканці Ужгорода за транспортні перевезення?

Ціни, ціни, ціни. Ми вже так звикли, що мова йде про збільшення, а відтак забуваємо, що навіть існує поняття зменшення вартості.

Цього разу знову про підвищення тарифів на пасажирські перевезення в Ужгороді. Нині вартість проїзду 2 гривні 30 копійок, перевізники хочуть три гривні. Громада не готова витрачати більше грошей за той самий спектр надаваних послуг. Вони мають бути якісно нові. Сьогоднішні умови автотранспортної інфраструктури радше призводять до збитковості. Тому про заробіток говорити не можна. Разом з тим, вимога водіїв продиктована збільшенням цін на пальне. А це, у свою чергу, вплине на вартість проїзду в ужгородських маршрутках. Перевізники звернулися до міської ради з проханням підняти тарифи до трьох гривень. Запевняють - чистий прибуток при цьому становитиме 6 відсотків, тобто 20 копійок.

Наразі ж змушені працювати збитково. Здебільшого нарікають на подорожчання палива. Про наболіле розповідає директор ПАТ «Ужгородське АТП 12107» Володимир Козун: «Різко зросли наші витрати на експлуатацію наших автобусів. До прикладу, дизельне паливо зросло в ціні у півтора рази, стиснений газ на 35%. В собівартості перевезень вартість палива складає 40%. Вже ця складова є підставою для підняття цін на перевезення. Але, ціни на пальне нас до цього стрімко ведуть. На початку року стиснений газ вартував 6,60грн. за куб. м. Зараз ціна – 8,94 грн. Дизельне паливо: якщо раніше ціна була 9-9,30 грн. за літр, то зараз ми бачимо – до 15 грн. Весь цей ресурс Україна купує за валюту, тому й маємо таку ціну. Також автоматично зростають ціни на запчастини (вітчизняної продукції майже немає), а імпортні поставники індексують товар за нинішнім курсом. Ці витрати з’їдають всі прибутки, тому зараз всі перевезення нерентабельні. Що стосується міжміських перевезень, то обласна адміністрація вже розглянула пропозицію щодо підняття тарифів, а по місту це рішення ще не прийнято».

Комісія з питань цінової політики транспортних перевезень звернення підприємців пообіцяла розглянути через місяць. За цей час воно має пройти громадське обговорення. На думку представників міської ради, у розрахунках перевізників не враховані всі аспекти ціноутворення.

Ярослав Шафарь, заступник Ужгородського міського голови каже: «Не була взята до уваги методика саме врахування пасажиропотоків. Тому, що в Ужгороді не існує електронної системи білетів, тому ми не можемо порахувати, скільки пасажирів купують білети у перевізника. Наразі ми готуємось вивчити всі дані, а відтак визначитись із ціною. Сьогодні треба враховувати позитивний досвід тих міст, де питання транспортної інфраструктури вирішено на всіх рівнях. Уніфіковану систему спільної роботи комунального і приватного транспортну можна привести до ладу. треба шукати нові підходи. Мені, наприклад, не подобається, що ціна за проїзд на всіх маршрутах однакова. Треба ввести абсолютно новий вид транспорту – експрес маршрутне таксі – це в ранковий час, вечірній пік (тобто без зупинок); треба зробити кілька таких головних маршрутів: новий район – площа Корятовича, новий район – мікрорайон Горяни, БАМ і т.д. Такі новації мають якісно змінити ситуацію в транспортному Ужгороді».

Громадські активісти, в свою чергу, нагадали перевізникам про минулорічні обіцянки щодо якості надання послуг. Зокрема, 2013-го підприємці в обмін на підвищення тарифів погодилися оновити автопарк та обладнати маршрутки системами GPS. Про переваги новітніх оснащень говорить громадський активіст, член комісії Юрій Угрин: «Ця система дозволить статистично розрахувати доцільність тієї кількості автомобілів на маршруті, аби не допускати їх скупчення на одній зупинці. Ми знову говоримо про розробку експрес-маршрутів, це все вираховує ця система, одразу і по факту. Взагалі,є елементарні, зрозумілі питання, які не стосуються технологій. Це не вимоги, а побажання».

Перевізники на це запевняють - готові встановити пристрої одразу після проведення тендеру. У міській раді додають - незабаром влаштують конкурс, на який вже зголосилися три фірми з Ужгорода, Луцька та Києва. Це потрібно було зробити раніше, однак встановлення супутникової системи загальмувалось через всеукраїнські події, які так чи інакше вплинули на всі офіційні рішення і практичні дії.

Щойно економічна Україна розквітне, до роботи візьмуться з особливим потягом. Наразі ж говорять оновлення транспортного парку. Допоки не надто квапливі, але зрушення є. Володимир Козун, директор ПАТ «Ужгородське АТП 12107» каже: «За цей час на міські перевезення ми поставили чотири нові автобуси. Тобто, це реальне те, що придбано. Хоча й придбано за кредитні кошти, але ми це все ж таки зробили. Щодо іншого транспорту, то за новими умовами конкурсу на пасажирські перевезення, маленькі автобуси (до 14-ти пасажирів) будуть зняті з маршрутів. У нас таких близько 20 авто. Це буде тільки металолом, покупців на такі машини немає. А щоб закупити нові 20 автобусів за новими вимогами (18 сидячих місць), потрібно понад 8 млн. грн. Таких грошей ми не маємо».

І представники влади, і громадські активісти сходяться в одному: якщо піднімати ціни на проїзд в ужгородських маршрутках, то й якість надання цих послуг має підвищитися. Перевізники ж сподіваються, до їх прохання поставляться з розумінням. Володимир Козун, директор ПАТ «Ужгородське АТП 12107» зауважив: «Ми порахували всі свої витрати і просили встановити вартість проїзду по місту 3 грн. Сьогодні це 6% рентабельності, тобто в цих 3 гривнях – прибуток лише 6%. Такі наші розрахунки. Але місто, коли приймає рішення по перевезеннях, враховують всіх перевізників, які діють в місті. Тому, виводять середню ціну. Наразі вона ще не відома».

Тож, що пересічні в обласному центрі думають про подорожчання тарифів на комунально-житлові послуги?

Якщо сьогодні за законами ринку ця ціна виправдана, я готовий платити більше. Якщо на цьому хочуть нажитись спекулянти, які торгують нафтопродуктами, то, звісно, ні.
Можливо, й потрібно платити більше, але наші зарплати цього не витримають. Підвищення тарифів найперше вплине на пасажирів, а для перевізників це ще одна можливість навести лад на їх ринку.
Я користуюсь пільгами інваліда, тому не сплачую за проїзд у міському транспорті, але вважаю, що три гривні це виправдана ціна і це нормально.
В Ужгороді 3 грн. це забагато, у нас не такі великі відстані, що платити такі гроші. У порівняння, у Львові ціни менші, а протяжність маршрутів довша. Тому ту, в Ужгороді це не правильно.
Я не дуже готовий платити більше, але доводиться, той сплачую. Пересуватись по місту ж потрібно.
За проїзд у маршрутках можливо, й потрібно платити більше, тому що бензин подорожчав.
Я не готова платити 3 грн. Якість не та, комфорт не той. І взагалі, я б радила зняти ці автобуси з експлуатації, а повернути старі великі автобуси.
Я можу й пішки пройтись, за 40 хвилин через все місто. Тому, хто не може платити 3 грн., або ж не претендує на пільги, може ходити пішки. Ну, а кому вже конче необхідно, заплатить.

Витривалість і чи не виживаність української нації сьогодні очевидна. Однозначно й те, що громадяни готові навіть із гарячими серцями і холодним розумом вимагати справедливості. Водночас, готові й до важких кроків державотворення, які безпосередньо торкаються побутових потреб і їх наслідків.

Валерія Громицька для Ужгород.net

- See more at: http://www.uzhgorod.net.ua/news/62022#sthash.Y3OP4Tbm.dpufТранспортні перевезення в Ужгороді: кому, за що і скільки?
15.05.14 (17:05)

Ціни, ціни, ціни. Ми вже так звикли, що мова йде про збільшення, а відтак забуваємо, що навіть існує поняття зменшення вартості. Цього разу знову про підвищення тарифів на пасажирські перевезення в Ужгороді. Нині вартість проїзду 2 гривні 30 копійок, перевізники хочуть три гривні. Громада не готова витрачати більше грошей за той самий спектр надаваних послуг. Вони мають бути якісно нові.

Сьогоднішні умови автотранспортної інфраструктури радше призводять до збитковості. Тому про заробіток говорити не можна. Разом з тим, вимога водіїв продиктована збільшенням цін на пальне. А це, у свою чергу, вплине на вартість проїзду в ужгородських маршрутках. Перевізники звернулися до міської ради з проханням підняти тарифи до трьох гривень. Запевняють - чистий прибуток при цьому становитиме 6 відсотків, тобто 20 копійок.

Наразі ж змушені працювати збитково. Здебільшого нарікають на подорожчання палива. Про наболіле розповідає директор ПАТ «Ужгородське АТП 12107» Володимир Козун: «Різко зросли наші витрати на експлуатацію наших автобусів. До прикладу, дизельне паливо зросло в ціні у півтора рази, стиснений газ на 35%. В собівартості перевезень вартість палива складає 40%. Вже ця складова є підставою для підняття цін на перевезення. Але, ціни на пальне нас до цього стрімко ведуть. На початку року стиснений газ вартував 6,60грн. за куб. м. Зараз ціна – 8,94 грн. Дизельне паливо: якщо раніше ціна була 9-9,30 грн. за літр, то зараз ми бачимо – до 15 грн. Весь цей ресурс Україна купує за валюту, тому й маємо таку ціну. Також автоматично зростають ціни на запчастини (вітчизняної продукції майже немає), а імпортні поставники індексують товар за нинішнім курсом. Ці витрати з’їдають всі прибутки, тому зараз всі перевезення нерентабельні. Що стосується міжміських перевезень, то обласна адміністрація вже розглянула пропозицію щодо підняття тарифів, а по місту це рішення ще не прийнято».

Комісія з питань цінової політики транспортних перевезень звернення підприємців пообіцяла розглянути через місяць. За цей час воно має пройти громадське обговорення. На думку представників міської ради, у розрахунках перевізників не враховані всі аспекти ціноутворення.

Ярослав Шафарь, заступник Ужгородського міського голови каже: «Не була взята до уваги методика саме врахування пасажиропотоків. Тому, що в Ужгороді не існує електронної системи білетів, тому ми не можемо порахувати, скільки пасажирів купують білети у перевізника. Наразі ми готуємось вивчити всі дані, а відтак визначитись із ціною. Сьогодні треба враховувати позитивний досвід тих міст, де питання транспортної інфраструктури вирішено на всіх рівнях. Уніфіковану систему спільної роботи комунального і приватного транспортну можна привести до ладу. треба шукати нові підходи. Мені, наприклад, не подобається, що ціна за проїзд на всіх маршрутах однакова. Треба ввести абсолютно новий вид транспорту – експрес маршрутне таксі – це в ранковий час, вечірній пік (тобто без зупинок); треба зробити кілька таких головних маршрутів: новий район – площа Корятовича, новий район – мікрорайон Горяни, БАМ і т.д. Такі новації мають якісно змінити ситуацію в транспортному Ужгороді».

Громадські активісти, в свою чергу, нагадали перевізникам про минулорічні обіцянки щодо якості надання послуг. Зокрема, 2013-го підприємці в обмін на підвищення тарифів погодилися оновити автопарк та обладнати маршрутки системами GPS. Про переваги новітніх оснащень говорить громадський активіст, член комісії Юрій Угрин: «Ця система дозволить статистично розрахувати доцільність тієї кількості автомобілів на маршруті, аби не допускати їх скупчення на одній зупинці. Ми знову говоримо про розробку експрес-маршрутів, це все вираховує ця система, одразу і по факту. Взагалі,є елементарні, зрозумілі питання, які не стосуються технологій. Це не вимоги, а побажання».

Перевізники на це запевняють - готові встановити пристрої одразу після проведення тендеру. У міській раді додають - незабаром влаштують конкурс, на який вже зголосилися три фірми з Ужгорода, Луцька та Києва. Це потрібно було зробити раніше, однак встановлення супутникової системи загальмувалось через всеукраїнські події, які так чи інакше вплинули на всі офіційні рішення і практичні дії.

Щойно економічна Україна розквітне, до роботи візьмуться з особливим потягом. Наразі ж говорять оновлення транспортного парку. Допоки не надто квапливі, але зрушення є. Володимир Козун, директор ПАТ «Ужгородське АТП 12107» каже: «За цей час на міські перевезення ми поставили чотири нові автобуси. Тобто, це реальне те, що придбано. Хоча й придбано за кредитні кошти, але ми це все ж таки зробили. Щодо іншого транспорту, то за новими умовами конкурсу на пасажирські перевезення, маленькі автобуси (до 14-ти пасажирів) будуть зняті з маршрутів. У нас таких близько 20 авто. Це буде тільки металолом, покупців на такі машини немає. А щоб закупити нові 20 автобусів за новими вимогами (18 сидячих місць), потрібно понад 8 млн. грн. Таких грошей ми не маємо».

І представники влади, і громадські активісти сходяться в одному: якщо піднімати ціни на проїзд в ужгородських маршрутках, то й якість надання цих послуг має підвищитися. Перевізники ж сподіваються, до їх прохання поставляться з розумінням. Володимир Козун, директор ПАТ «Ужгородське АТП 12107» зауважив: «Ми порахували всі свої витрати і просили встановити вартість проїзду по місту 3 грн. Сьогодні це 6% рентабельності, тобто в цих 3 гривнях – прибуток лише 6%. Такі наші розрахунки. Але місто, коли приймає рішення по перевезеннях, враховують всіх перевізників, які діють в місті. Тому, виводять середню ціну. Наразі вона ще не відома».

Тож, що пересічні в обласному центрі думають про подорожчання тарифів на комунально-житлові послуги?

Якщо сьогодні за законами ринку ця ціна виправдана, я готовий платити більше. Якщо на цьому хочуть нажитись спекулянти, які торгують нафтопродуктами, то, звісно, ні.
Можливо, й потрібно платити більше, але наші зарплати цього не витримають. Підвищення тарифів найперше вплине на пасажирів, а для перевізників це ще одна можливість навести лад на їх ринку.
Я користуюсь пільгами інваліда, тому не сплачую за проїзд у міському транспорті, але вважаю, що три гривні це виправдана ціна і це нормально.
В Ужгороді 3 грн. це забагато, у нас не такі великі відстані, що платити такі гроші. У порівняння, у Львові ціни менші, а протяжність маршрутів довша. Тому ту, в Ужгороді це не правильно.
Я не дуже готовий платити більше, але доводиться, той сплачую. Пересуватись по місту ж потрібно.
За проїзд у маршрутках можливо, й потрібно платити більше, тому що бензин подорожчав.
Я не готова платити 3 грн. Якість не та, комфорт не той. І взагалі, я б радила зняти ці автобуси з експлуатації, а повернути старі великі автобуси.
Я можу й пішки пройтись, за 40 хвилин через все місто. Тому, хто не може платити 3 грн., або ж не претендує на пільги, може ходити пішки. Ну, а кому вже конче необхідно, заплатить.

Витривалість і чи не виживаність української нації сьогодні очевидна. Однозначно й те, що громадяни готові навіть із гарячими серцями і холодним розумом вимагати справедливості. Водночас, готові й до важких кроків державотворення, які безпосередньо торкаються побутових потреб і їх наслідків.

Валерія Громицька для Ужгород.net

- See more at: http://www.uzhgorod.net.ua/news/62022#sthash.Y3OP4Tbm.dpuf