ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Новости и события в Закарпатье ! Ужгород окно в Европу !

Кому заважає Ужгородська Українська богословська академія імені святих Кирила і Мефодія?

    29 березня 2024 п'ятниця
    46 переглядів

    Головною фігурою, на яку нападають противники та заздрісники єдиного в Україні духовно-навчально-наукового комплексу Української Православної Церкви та Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України – «Ужгородська українська богословська академія імені святих Кирила і Мефодія – Карпатський університет імені Августина Волошина» є його ректор архімандрит о. Віктор (Бедь).


    Що пишуть за ректора
    Звісно, що головною фігурою, на яку нападають противники та заздрісники єдиного в Україні духовно-навчально-наукового комплексу Української Православної Церкви та Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України – «Ужгородська українська богословська академія імені святих Кирила і Мефодія – Карпатський університет імені Августина Волошина» є його ректор архімандрит о. Віктор (Бедь). Якого бруду тільки не «виливають» на нього час від часу в інтернет-просторі та через систему «ОБС» («Одна баба сказала»)! Періодично якийсь новий заангажований та добре проспонсований «розумник» дає о. Віктору якесь літературне ім’я. Лишимо на совісті цих людей ці безчесні порівняння, а перейдемо до суті звинувачень.
    Церковна національно-патріотична позиція о. Віктора викликає неабияке хвилювання в різних шовіністичних колах. Безпідставно цитуючи одного російського псевдомісіонерського протодиякона, який на весь світ заявляє, що українців як народу не існує, довірливі люди слід за ним щиро вірять у те, що нібито архімандрит Віктор (Бедь) «шантажує» Київську Митрополію тим, що «якщо не будуть визнавати його діяльність, то він перейде до Філарета», тобто до неканонічної УПЦ КП! На це можна сказати наступне:
    ü заявляючи таке брутальне обвинувачення, Кураєв не наводить будь-яких джерел, звідки він узяв таку інформацію. Воно й не дивно – їх просто немає, бо це відверта безпідставна брехня; те бажане, що цей диякон, що заздрить та відробляє замовлення видає за дійсне;
    ü навіть якщо на долю секунди припустити вірність такої думки, невже б такий шантаж потерпів би Предстоятель Української Православної Церкви, Священний Синод та Єпископат? Засновником Ужгородської української богословської академії імені святих Кирила і Мефодія є Київська Митрополія Української Православної Церкви. Саме вона вирішує хто буде ректором УУБА. Якщо б о. Віктор почав шантажувати Митрополію, то вона би просто зняла би його з посади ректора академії та призначила нового. Невже так важко усвідомити, що, якби архімандрит Віктор (Бедь) справді хотів би бути в УПЦ КП, то він би вже давно там був та можливо би обіймав одну з ключових посад у «Київському Патріархаті». І, думається, що представники цієї церкви були б не проти залучили до своїх лав таку людину, яка вперше в історії української православної духовної освіти домоглася реалізації ліцензування світської спеціальності «богослов’я», відокремленого від напрямку філософії, чого не має на всьому пострадянському просторі!
    ü останнє й найважливіше заперечення цієї очевидної брехні полягає в ставленні архімандрита Віктора (Бедь) до Предстоятеля Української Православної Церкви, Блаженнійшого Митрополита Володимира. Будь-хто в академії та університеті (від викладача до студента) знає з якою любов’ю та повагою він завжди говорить про Блаженнійшого. І ця повага проявляється не стільки на словах, скільки на ділі – фактично рідко яке видання газети «Срібна Земля» не містить в собі інформації про Предстоятеля Святої Української Православної Церкви (його промови, або діяльність); будь яка справа, яка започатковується в академії, розпочинається словами «з благословіння Блаженнійшого Володимира, Митрополита Київського і всієї України. Предстоятеля Української Православної Церкви…». Тому слова про кимось вигаданий «шантаж» о. Віктором щодо Блаженнійшого просто образливі та негідні цих двох високодостойних людей.
    Іноді можна зустріти спомин про те, що о. Віктор націоналіст та «мазепинець». Мова йде про загальновідому статтю, в якій о. Віктор (Бедь) змістовно та ґрунтовно говорить про недійсність та антиканонічність «анафеми», накладеної на великого ктітора (благодійника) Української Православної Церкви та видатного гетьмана України Івана Мазепу. У цій статті ми не будемо детально розглядати окреслену проблематику. Слід зазначити, що навіть у Києві дехто не розуміє суті питання та повторює чужі думки про те, що Мазепа «анафематствований зрадник». Однак у самому серці України Святої Успенській Києво-Печерській Лаврі гетьмана Івана Мазепу поминають на Великому вході! Мова йде про храми Лаври, які була побудовані, або відреставровані, у свій час, за власні кошти саме гетьманом України Іваном Мазепою. Кожен православний християнин знає, що спомин під час Великого входу дуже важливий для віруючої людини. Тож перш, ніж повторювати чужі думки, слід замислитися над тим, чи відповідають ці думки дійсності.
    Нещодавно ректора академії звинуватили в тому, що він, нібито, не вміє правильно служити. Кожен, хто хоча б раз у своєму житті спілкувався з о. Віктором, знає, що він розмовляє літературною українською мовою. У своїй освітній діяльності він також спрямований на розвиток української богословської мови, про що говорилося раніше. Під час служіння біля Престолу ректор академії, виголошуючи возгласи, промовляє їх за давньою українською традицією читання церковнослов’янського тексту за т.зв. «київським ізводом». Ця манера читання була поширена по всій Україні до моменту юрисдикційного перепідпорядкування Святої Київської Митрополії (Української Православної Церкви) Російській Церкві у 1686 р. «Київський ізвод» (або, як зараз кажуть «українська вимова») передбачає читання слов’янської букви – е не як «є» а як «е», и не як «і», а як «и», буква – Ђ (ять) у київській редакції читається не як «є», а як саме «і». Як людина широкоспектральних знань та патріот, ректор УУБА намагається відродити ту манеру читання церковнослов’янського тексту, яка була на Україні з моменту заснування Святої Київської Митрополії в 862 р. за часів Великого київського князя-мученика Оскольда до початку XVIII століття. Тому для деяких випускників російських духовних навчальних закладів возгласи о. Віктора здаються незрозумілими: замість «єсі» вони чують «єси», замість «Хрістє» – «Христе», замість «веков» - «віков» і т.п. Відповідно через нестачу знань, або просто через елементарну необ’єктивність, такі люди починають поширювати чутки, що ректор академії «не вміє служити». Вміє. Лише він намагається вимовляти богослужбові тексти так, як їх вимовляли наші славні предки від св. Митрополита Іларіона до св. Митрополита Петра Могили.
    Рівень викладання в УУБА
    В одній з останніх публікацій провокаційного характеру зазначалося, що УУБА має низький рівень викладання, бо «переважна більшість її викладачів це випускники самої ж УУБА». «Серйозність» аргументації заслуговує на те, аби приділити цьому увагу. Так, в УУБА більшість викладачів це колишні випускники самої академії. Але хіба це може свідчити про низький рівень викладання? Жодним чином. Чому ніхто не задається питанням про низький рівень викладання в будь-якому національному університеті України, адже там так само більшість професорсько-викладацького складу це колишні студенти цих ВНЗ? Звісно, що нікого це не бентежить, бо всі знають, що на викладацьку роботу залишають кращих студентів. От і відповідь на запитання: якщо в академію запрошують викладачем студента, то це один з кращих студентів, а кращі студенти просто не можуть бути поганими викладачами вже за самим визначенням поняття. Крім того, особисто про себе я не можу сказати, що являюсь випускником УУБА, бо після Харківської Духовної Семінарії я закінчив Київську Духовну Академію. Тож, якщо ніхто не сумнівається в духовному на науковому рівні цих закладів, тоді чому когось бентежить цей рівень в УУБА?
    Серед недругів академії активно обговорюється тематика відкриття вищого православного богословського навчального закладу людиною, яка сама на той час не мала духовної освіти. На перший погляд це може здатися аргументованим фактом, який, все ж таки, говорить не на корить о. Віктора. А тепер поглянемо в церковну історію, аби подивитися чи були подібні приклади? Були. Найперший приклад – святий князь Володимир Великий. Ця видатна особа не мала жодної богословської освіти (ані початкової, ані вищої). Але це не завадило йому щиро повірити в Господа Бога, привести до віри весь свій народ та відкрити першу на Україні школу для юнаків в Києві. У цій школі вивчали не стільки природничі науки, скільки богословські. І згодом із цих 30 юнаків виросли князі та бояри, які на високому рівні несли місію проповіді православної християнської віри своєму народу. За це всі прославляють князя Володимира та хвалять його мудрість: сам не вчився богослов’ю на шкільних лавах (а вивчав його самостійно), а іншим дав змогу змолоду вчити богословські науки. І це лише додало йому переваги зватися рівноапостольним. Ситуація з о. Віктором така ж сама – не володіючи спеціальною богословською освітою, але маючи декілька (!) світських вищих освіт, відповідні наукові ступені, вчені звання та полум’я чистої віри і бажання допомагати Церкві Христовій, він відкриває духовний навчальний заклад для того, аби інші змогли отримати цю освіту змолоду. Одночасно ректор, за мудрої підтримки та настанов Блаженнійшого Митрополита Володимира, допомоги досвідчених Архієреїв та священиків, проникає в самі глибини богословської науки, та за заочною формою освіти здобуває вищу освіту магістра богослов’я (і духовну і світську). Як випускник Харківської Духовної Семінарії та Київської Духовної Академії, я можу свідчити про високий рівень богословських знань нашого ректора. Більше того, на відміну від деяких дипломованих випускників семінарій та академій, які після випуску майже не відкривають книгу, архімандрит Віктор постійно підвищує свій рівень, знаходячи серед купи справ, вільну хвилинку для того, аби довідатися про щось нове, досі невідоме на ниві богословської освіти і науки.
    Але можуть заперечити, що з часів князя Володимира минули століття і тепер все відбувається інакше. Можливо. Та хочу заперечити таким «правдолюбам» іншим прикладом із життя нашої Святої Матері Церкви. Не так давно пішов у вічність, іще пам’ятний багатьом, Патріарх Московський Пімен Ізвєков, що не мав жодної духовної освіти. Але це не завадило йому очолити РПЦ у сані Патріарха та сприяти розвитку богословської освіти та науки …
    Часто від нападників на академію можна почути/прочитати те, що ректор академії нібито провів махінацію з привласнення будівлі, де розташована академія та університет. Інакше, як заздрістю співробітників МАУП’у (який раніше розташовувався в приміщенні академії), українофобів, противників Православ’я та нечистих на руку бізнесменів це пояснити не можна. Не вдаючись у подробиці стосовно діяльності МАУП’у, можна відзначити, що коли керівництво цього закладу вирішило провести фінансово-адміністративну махінацію з метою привласнення приміщення в м. Ужгороді на пл. Театральній 5 – 7[5], то ректор академії повстав проти цієї протизаконності та зберіг приміщення для вже відкритої на той час богословської академії та університету. Досвід юриста дуже допоміг о. Віктору в тій скрутній ситуації – противники навіть намагалися викрасти документи на власність та сфальсифікувати проти нього кримінальну справу.
    Певно комусь і у наш час не по душі бачити в серцевині міста Ужгорода та Європи вивіску із назвою Української Православної Церкви та святим символом – православним Хрестом посередині. Бо за останні час і це почало мозолити очі поодиноким ревнителям «благочестя».
    Поряд із цим всі ми є свідками новітніх нападок на архімандрита Віктора (Бедь) з боку окремих бізнес-депутатів Ужгородської міської ради (що прикриваються приналежністю до новітніх політичних партій), які, переслідуючи власні користолюбиві цілі, спрямовані на привласнення приміщень в яких розміщується Ужгородська українська богословська академія імені святих Кирила і Мефодія та Карпатський університет імені Августина Волошина, розпочали чергову кампанію відвертого наклепництва.
    Поряд із вищенаведеними фактами, багато кому із противників та заздрісників архімандрита Віктора (Бедь) не дає спокою його важливий життєвий вибір – прийняття чернецтва. Півтора роки тому ректор УУБА прийняв чернецтво в монастирі святої Феодори в Салоніках (Греція). Постриг було здійснено безпосередньо Святійшим Анфімом, Митрополитом Салонікійським Елладської Православної Церкви. Цю важливу подію в житті о. Віктора більшість сприйняла з належною повагою та підтримкою. Але хтось знову почав шукати привід для чергового звинувачення о. ректора і на цей раз … у непатріотизмі! На цей раз дехто не може зрозуміти, чому постриг прийнято не в Україні, а в Греції. Але справа в тому, що рішення про час та місце постригу о. Віктора вирішував не він, а Предстоятель Святої Української Православної Церкви Блаженнійший Митрополит Володимир. Перед Блаженнійшим був вибір: або постригти ректора в Україні, або в місці, де народилися та виросли святі рівноапостольні Кирило і Мефодій на честь яких названо Ужгородську українську богословську академію. Зваживши всі обставини та враховуючи те велике значення, яке для Закарпаття мають святі Кирило і Мефодій, Предстоятель благословив о. Віктору прийняти чернечий постриг саме в Салоніках.
    Наостанок слід зазначити про зневажливий до о. Віктора тон деяких публікацій, у яких висловлюється пряма образа на адресу його священного сану. Написання його «дияконом», «священником» саме в лапках, та сарказм з приводу прийняття цією високодостойною людиною священства та чернецтва, говорить про авторів цих публікацій як про людей абсолютно далеких не тільки від віри в Бога, але й від елементарної церковної та світської культури та журналістської необ’єктивності. Той факт, що до кола найближчих соратників о. Віктора входять такі стовпи православної віри на Закарпатті як протоієрей Іван Моланич-старший, протоієрей Миколай Кабаці, архімандрит Василій Садварій та інші, говорить про таку ж високу гідність й людини, з якою вони співпрацюють с перших днів початку богословсько-освітньої діяльності нашої академії. Вони повірили йому колись, вони вірять йому й тепер після стількох років спілкування та величезної маси пережитого. Не дарма в нашому народі кажуть: «Скажи мені хто твій друг і я скажу хто ти». Подивившись на цих людей, вдивившись в образ їхнього спілкування з ректором академії не можна не помітити великої поваги та любові во Христі, які вони проявляють одне до одного. А це не ті люди, які будуть усміхатись з якихось меркантильних мотивів. Ні. Вони поважають о. Віктора (Бедь). Так само як його поважають всі співробітники та студенти академії та університету. Так само його поважає й Предстоятель нашої Церкви.
    Усі подібні звинувачення колись лунали на адресу Митрополита Петра Могили, який, розриваючи уніатську блокаду, підняв богословський рівень Української Православної Церкви на належний рівень, чим фактично врятував її від свавілля католиків. Невже декому теж буде потрібно 300 років, аби зрозуміти хибність своїх поглядів?
    Кожен, хто робить якийсь напад в бік академії, її ректора та викладачів, тим самим чіпляє гідність всієї професорсько-викладацької корпорації. Якби хоча б щось із вищезазначеного було правдою, то ніхто б з тих, хто зараз працює в академії, не працював би ані в академії, ані з її ректором. Більшість тих, хто висуває різні звинувачення до УУБА, її ректора та викладачів ніколи не були в академії. Тож хай віднайдуть в собі мужність подивитись в очі ректору, викладачам та студентам та перед усіма повторити все те, що мають смілість писати поза очі. А розмахувати прапором з-за кордону чи з іншої області, або навіть і в Ужгороді, але за спиною – для цього не треба мати сміливості й все це говорить про цих противників як про тих овець, що заблукали, але поки що не усвідомили цього.
    Висновок
    Усі добрі справи, що відбувається в академії, відбувається виключно з благословіння Блаженнійшого Володимира, Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля Української Православної Церкви, бо Ужгородська українська богословська академія імені святих Кирила і Мефодія напряму підпорядкована Предстоятелю Української Православної Церкви і перебуває у його віданні. Навіть внутрішній розпорядок для студентів не набуває чинності до тих пір, поки він не буде підписаний Блаженнішим Митрополитом Володимиром. Якщо Першосвятитель і один із найповажніших Митрополитів Церкви Христової дав життя академії, то чому ніхто не замислиться над тим, що він є її батьком, а вона – його дитиною? Недарма епіграфом до статті були обрані євангельські слова про взаємосприйняття. Якщо накласти їх на тематику статті, то вийдемо на такий зв’язок: той, хто зрікається та нехтує Ужгородською українською богословською академією імені святих Кирила і Мефодія зрікається її засновника та батька – Блаженнійшого Володимира, Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля Святої Української Православної Церкви.
    Тож нехай кожна тверезо та об’єктивно мисляча людина замислиться над тим, що тут написано та зробить відповідні висновки на питання: «Кому заважає Ужгородська українська богословська академія імені святих Кирила і Мефодія» ? А може не лише академія та її ректор?..



    Архімандрит Арсеній (Бочкарь)

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору

    Коментарі