Міжгірська школа розшукала родину січовика

У далекому 1939 році у ніч з 18 на 19 березня на околиці Волового, що тепер зветься Міжгір’ям, трапилася кривава трагедія

В урочищі Тішня угорські окупанти розстріляли п’ятьох місцевих вчителів, одному з яких дивом вдалося втекти і відтак, переховуючись у сусідньому селі Лозянське, перебратися на Пряшівщину. На цьому місці кілька років тому було встановлено пам’ятний хрест. Щороку біля нього проводяться молебні за вбитими січовиками.

Місцева ЗОШ І—ІІ ступенів, що розташована у житловому масиві Поточина, особисто її директор Михайло Шагур дуже багато зробили для увіковічення пам’яті патріотів-освітян. Ще кілька десятків років тому невідомими були навіть імена загиблих, точилися різні чутки про кількість жертв. Нині уже достовірно підтверджено, що це були педагоги Степан Фігура, Яків Завальницький, Олексій Колесник та Віньяр, про єдиного з яких поки що надто обмаль фактів. У великій пригоді стали свідки того часу, зокрема міжгірці Йосип Стецюнич, Василь Мандзюк та Микола Клевець – саме він надавав допомогу пораненому Федору Григуличу, якому вдалося втекти з місця страти, і, ризикуючи життям, переховував його у зимівці. Всі вони були частими гостями школи, але, на жаль, уже покійні.

Пошуковцям навчального закладу вдалося вийти на заступника голови Городенківської райдержадміністрації (Івано-Франківська область) Я.Левкуна. Саме він досліджував життя і діяльність свого відомого земляка І.Борковського, якому разом зі Степаном Фігурою судилося у середині 20-х років минулого століття працювати лаборантами-науковцями у Празі.

Нарешті результативним виявився пошук родичів Степана Фігури. У с. Лютовиско (Старосамбірський район, Львівська обл.), у якому в 1897 році народився у бідній родині січовик, живе племінниця Ганна – дочка брата Андрія. Ще двох — Марію та Єфросинію розшукали відповідно у містах Стебник та Хирів. З ними ведеться жваве листування.

Іменами розстріляних 74 роки тому патріотів названі загальношкільна учнівська організація та класні осередки Міжгірської школи. Проводиться традиційний тенісний турнір, бо Степан Фігура любив і спорт. Але пошуки продовжаться, бо кожна знахідка має велику цінність.

Василь Пилипчинець