На Закарпатті проходить тиждень безпеки дорожнього руху

19 квітня 2024 п'ятниця

54 переглядів

08.05.2013 (12:23)

На Закарпатті проводиться Другий глобальний тиждень безпеки дорожнього руху ООН, присвячений проблематиці безпеки пішоходів.

З 6 по 12 травня 2013 року в Україні, а також в Закарпатській області та і в усьому світі проводиться Другий глобальний тиждень безпеки дорожнього руху ООН, присвячений проблематиці безпеки пішоходів. Мета Тижня – привернути увагу суспільства до необхідності забезпечення безпеки пішоходів, як найуразливішої категорії учасників дорожнього руху, започаткувати активні дії щодо реалізації заходів, спрямованих на їх захист, і сприяти досягненню цілей Десятиліття дій з безпеки дорожнього руху, проголошеного ООН на 2011-2020 роки й підтриманого Україною. Цей захід відкриває унікальну можливість звернути увагу на проблему безпеки пішоходів, а відтак вжити заходів для того, щоб наш світ став зручнішим для ходіння, а пішоходи отримали безпечні, надійні і доступні технічні засоби для пересування вулицями і дорогами населених пунктів.

Подбати про безпеку пішоходів - вкрай актуально, як для всієї країни так і для Закарпаття. Статистика свідчить, що кожного дня в Україні трапляється близько 70 ДТП з постраждалими, в яких гине від 11 до 13 осіб, а ще близько 100 осіб отримують різноманітні травми і ушкодження.
Кількість загиблих у дорожньо-транспортних пригодах становить 106 осіб на 1 млн. населення, тоді як у країнах Європейського Союзу в середньому − 61 особа (за офіційними даними ЄС 2011 р.). Високий рівень смертності і травматизму на українських дорогах вимагає від усіх нас активних дій із збереження людських життів.
Особливе занепокоєння у нас викликає той факт, що впродовж останніх років в Україні зростає кількість загиблих і травмованих пішоходів, які є наймасовішою і найуразливішою категорією учасників дорожнього руху. За статистичними даними, тільки протягом 2012 року під колесами автомототранспорту в Україні загинули 1875 пішоходів (в тому числі 134 дитини). Всього ж за останні п’ять років в нашій державі загинуло більше 10 тисяч пішоходів і близько 60 тисяч були травмовані. На долю пішоходів в Україні припадає близько 40% усіх смертельних ДТП, що є одним найвищих показників у Європейському регіоні. Високий рівень смертності і травматизму на українських дорогах вимагає від усіх нас активних дій із
збереження людських життів.
Сьогодні наша країна здригається від надвисокого рівня аварійності на дорогах, від свого трагічного лідерства в травмуванні пішоходів, пасажирів та водіїв, від розбитості доріг та їх примітивного облаштування. Власники транспортних засобів та підприємства несуть величезні збитки. Нашими дорогами не бажають користуватися іноземні водії, через що країна втрачає транзитну та туристичну економіку. Перелік негараздів довгий. Тому створення умов безпеки, комфорту та культури для всіх категорій учасників руху виходить на рівень найактуальніших завдань держави та суспільства.
В більшості країн світу, незалежно від різниці в темпах автомобілізації або в концепціях містобудування, проблемами безпеки стала опікуватися влада. Ухвалюються та удосконалюються закони і правила, з’являються дорожня поліція, інші служби. І сьогодні в багатьох цивілізованих країнах влада не шкодує уваги і витрат на те, щоб уберегти своїх співвітчизників від негативних наслідків автомобілізації та створити умови для безпечного і комфортного пересування. Для них створюють пішохідні зони і велосипедні доріжки, розробляють спеціальні заходи і програми, які спрямовані на підтримку екологічно чистого транспорту та немоторизованих видів пересування (велосипеди, ролики, піша хода). Турбота про безпеку людей на дорогах у багатьох країнах стала важливою частиною національних стратегій. Особливе місце в них відводиться таким вразливим категоріям учасників дорожнього руху, як пішоходи, діти, люди похилого віку.
Якщо аналізувати роботу з пішоходами в Україні та у нашому краї, то вона переважно зводиться до активізації інформаційно-роз’яснювальної роботи та проведення органами ДАІ, Укртрансінспекції оперативно-профілактичних заходів на кшталт щорічного Тижня безпеки учасників дорожнього руху, акцій «Увага! Діти на дорозі!», «Увага! Пішохід!» та інших. Але, як показує досвід та аналіз статистичних даних, подібні заходи є малоефективними, тому практично не впливають на покращення безпеки дорожнього руху і зниження кількості дорожньо-транспортних пригод.
Основними причинами недостатнього рівня забезпечення безпеки пішоходів в Україні
порівняно з відповідним рівнем країн Європейського Союзу є: відсутність цілеспрямованої державної політики, спрямованої на захист пішоходів і популяризацію пішохідного руху та окремого органу, який би координував реалізацію
цієї політики як на державному, так і на місцевому рівнях;
недостатність заходів, спрямованих на зниження рівня аварійності на дорогах, та
відсутність системних підходів до проведення аналізу ефективності фінансування
таких заходів; недосконалість механізмів збору і обробки статистичної інформації щодо ДТП за участю пішоходів і аналізу всіх умов, які сприяють виникненню таких аварій; неефективність місцевих програм з підвищення безпеки дорожнього руху,
неврахування в них потреб та інтересів пішоходів різних вікових категорій;
низький рівень дорожньої дисципліни учасників дорожнього руху, зокрема,
пішоходів, та недосконала практика щодо притягнення їх до адміністративної
відповідальності за порушення Правил дорожнього руху; недостатній рівень профілактичної та інформаційно-просвітницької роботи з пішоходами, зокрема через засоби соціальної реклами; недостатня ефективність системи організаційно-планувальних та інженерно-технічних заходів, спрямованих на вдосконалення організації руху транспорту та пішоходів, створення безпечних і комфортних умов руху, зокрема на пішохідних переходах; перевищення безпечної швидкості руху транспортних засобів у населених пунктах; неефективність механізмів управління швидкісними режимами; низький рівень використання автоматизованих засобів контролю та регулювання дорожнього руху, зокрема, перед пішохідними переходами та у житлових зонах; недосконалість нормативно-правової бази щодо створення і функціонування пішохідних зон та зон з обмеженим рухом транспорту;
відсутність наукових досліджень, спрямованих на вивчення потреб пішоходів та
особливостей їхньої поведінки в дорожніх умовах; недосконалість системи оповіщення про дорожньо-транспортні пригоди та надання першої медичної допомоги потерпілим пішоходам; недосконалість механізмів надання реабілітаційної та медико-психологічної допомоги пішоходам, які потрапили в ДТП;
відсутність дієвих механізмів страхування життя та здоров’я пішоходів.
Крім того, значне збільшення кількості автомобілів протягом останнього десятиріччя,
зокрема, у великих містах, призвело до погіршення екологічної ситуації, яке проявляється у збільшенні викидів шкідливих газів, шумового і вібраційного навантаження, що теж негативно впливає на безпеку і здоров’я пішоходів.
Розв’язання цих проблем потребує застосування програмно-цільового підходу із
здійсненням комплексу заходів, спрямованих на підвищення загального рівня безпеки
дорожнього руху та безпеки вразливих користувачів доріг: пішоходів, дітей, людей похилого віку, інвалідів.
Виходячи з цього, експертами були розроблені комплексні рекомендації щодо підвищення безпеки дорожнього руху в Україні, а також розроблено проект Стратегії підвищення безпеки дорожнього руху, розрахований на п’ятирічний термін. Принципова позиція розробників цього проекту полягала в тому, що «безпека дорожнього руху є важливою соціальною проблемою в Україні, і уряд
повинен розглядати це питання в якості пріоритетного». Тому серед першочергових заходів, викладених у проекті Стратегії підвищення безпеки дорожнього руху, експерти рекомендували урядовим структурам удосконалити систему управління безпекою дорожнього руху, змінити систему підготовки водіїв та запровадити її моніторинг, розробити дієві механізми управління швидкістю, розпочати реалізацію широких освітніх програм тощо.
Як позитивний факт слід відзначити те, що розробники урядової Стратегії підвищення
безпеки дорожнього руху в Україні на період до 2015 року все-таки визнали необхідність врахування досвіду європейських держав, зокрема, в питаннях удосконалення нормативно-правової бази з питань проектування, будівництва та експлуатації доріг і вулиць, а також удосконалення організації дорожнього руху в містах. У зв’язку з цим на Мінінфраструктури, МВС та Мін’юст було
покладено завдання щодо «вивчення та аналізу досвіду застосування норм законодавства ЄС у сфері безпеки дорожнього руху з метою подальшої адаптації національного законодавства до законодавства ЄС і розроблення відповідних нормативно-правових актів».
Ще однією перевагою цього проекту є те, що в ньому вперше у вітчизняній практиці, як окремий напрямок підвищення безпеки дорожнього руху, була виділена робота з пішоходами.
Причому автори проекту не обмежилися загальними рекомендаціями, а виробили цілком конкретний план заходів з підвищення безпеки пішоходів. Зокрема, вони наголосили, що «в жодній країні ЄС головним інструментом досягнення успіху не був жорсткий контроль за виконанням правил пішоходами.
Що дійсно є успішним, так це фізичне відділення пішоходів і транспортних засобів, наприклад, забезпечення безпечних засобів для переходу та тротуарів, розмежування інфраструктури видів транспорту з різними швидкостями, уважне землекористування та містопланування. В країнах ЄС діє правило: швидкість руху через пішохідні переходи (зебри) не повинна перевищувати 50 км/год».
Міжнародний транспортний форум (міжурядова організація була створена у Брюсселі 17 жовтня 1953 року як Європейська конференція міністрів транспорту (ЄКМТ), і у 2006 році перейменована на МТФ) розробив 12 рекомендацій, що спираються на системне бачення питань розвитку пішохідного руху:
1. Врахування потреб пішоходів у проектах міського планування і розвитку транспортних систем на їх початкових стадіях.
2. Встановлення чітких адміністративних правил на всіх рівнях державного управління з метою координації ініціатив зі сприяння пішохідному руху.
3. Удосконалення знань про пішохідний рух: створення стандартизованої методології
оцінки, звітності і моніторингу про мобільність пішоходів. Створення національних центрів розвитку пішохідного руху і заохочення до обміну міжнародним досвідом.
4. Розвиток послуг громадського транспорту як складової частини розвитку нових міських районів. Це може передбачати перехід до більш високої щільності, змішаного використання пішохідних і транзитно орієнтованих транспортних маршрутів.
5. Створення пішохідних зон у центрах міст. Забезпечення легкого, безпечного та
Благоустроєного пішохідного доступу до громадського транспорту і центрів міст. Запобігання надмірному використанню автомобілів у центрах міст і паркуванню на тротуарах та пішохідних переходах.
6. Розроблення для місцевих адміністрацій національних правил з планування пішохідних зон.
Плани повинні постійно враховувати вплив містобудівних проектів на пішоходів і велосипедистів. Вони також повинні включати перспективні плани щодо розвитку пішохідного руху.
7. Заохочення роботодавців до створення стимулів для своїх співробітників, що ходять на роботу пішки або приїздять на велосипеді.
8. Прийняття концепції «безпечної системи», що передбачає створення безпечного середовища при проектуванні дорожньо-транспортної мережі. (Підхід «безпечна система» передбачає, що учасники дорожнього руху можуть робити помилки, і це має враховуватися при проектуванні доріг, щоб зменшити ризик отримання ними серйозних травм).
9. Створення у районах з високою активністю пішоходів зон із швидкістю руху транспортних засобів до 30 км/год.
10. Впровадження якісних навчальних програм з безпеки дорожнього руху у школах і посилення уваги до цього питання з боку місцевих органів влади.
11. Моніторинг законодавчої бази і зміцнення правової та фінансової основи для захисту пішоходів.
12. Проведення подальших досліджень з метою кращого вивчення ситуації і тенденцій в дорожньому русі.