Начальник зміни АЕС Рогожкін призвів до вакханалії і водневого вибуху

Наші співбесідники, зібрані воєдино Т.І.Шавариним, ліквідатори першої категорії. Вони брали участь у ліквідації цієї катастрофи 26, 27, 28 квітня.

Василь Рябець — старший інженер Чорнобильської АЕС — в першу ніч керував організацією ліквідації аварії. Він вважає, що панічно мобілізовані сили не знали навіть, що треба брати засоби індивідуального зазисту.

А справа з Чорнобильською катавасією, якою ми мучимося зараз, була так:

— Було проектне випробування — дати енергію на випадок спалаху атомної війни. Блок для роботи бере на себе 55 мегават. Їх вирішили залишити спершу на четвертому енергоблоці. Інститут “Донтехенерго” розробив плаваюче збудження. Відтак споживання різко відключили. Пройшло надто швидке гальмування. Оберти впали до двох тисяч. Поплавилися кілька каналів енергоблоку. На даху прорвало воронку 900 на 1400 міліметрів. Це нікому не загрожувало. Та для чогось хтось викликав пожежників. Без допуску, на жаль, вони проникли на реактор. Найстрашніше в таких випадках — вода. Від неї й стався водневий вибух. І трапилося те, що було. Закидували чим могли. Свинець на десятки кілометрів у радіусі розлітався: реактор працював, як вулкан. Перший радіоактивний удар пішов у напрямку Брянської області і Москви. Головний винуватець усієї вакханалії з людськими жертвами — начальник зміни станції Рогожкін, який не потрудився відкрити спеціальний пакет і прочитати, що першим ділом треба робити при “НП”.Тому були мимовільні герої, героїзм яких виявився багато в чому фатальним. О… 1.36 сталася аварія. О першій 45 я був на блоці. Мені досі незрозуміло, хто пригнав сюди таку масу пожежників. Не дай Боже, щоби взявся хтось і далі подавати воду. Крім перших шістьох, на превелике щастя, нікому не дали більше гасити.

— Не можна сказати,що нас вели під дулами, — сказав другий ліквідатор, працівник органів МВС Павло Білошицький. — Ми свідомо забезпечували охорону правопорядку. Не допускали, щоби евакуйовані сиділи на землі в очікуванні транспорту, заводили людей з-під відкритого неба в приміщення. Я дві доби тоді не спав. Мій архів у Житомирській області багато чого може розповісти про ті дні. Василь ЗУБАЧ