Обмеження у праві вчинення нотаріальних дій

Стаття 3 Закону України «Про нотаріат» (далі - Закон) дає нам визначення поняття «нотаріус». Нотаріус - це уповноважена державою фізична особа,

яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Нотаріусом може бути громадянин України, який має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи у сфері права не менш як шість років, з них помічником нотаріуса або консультантом державної нотаріальної контори - не менш як три роки, склав кваліфікаційний іспит і отримав свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
Не може бути нотаріусом особа, яка має судимість, обмежена у дієздатності або визнана недієздатною за рішенням суду.
Нотаріусу забороняється використовувати свої повноваження з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки чи пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб.
Нотаріус не може займатися підприємницькою, адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об’єднань, перебувати на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування, у штаті інших юридичних осіб, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої діяльності.
Поряд з цим, Законом встановлено обмеження у праві вчинення нотаріальних дій.
Так, ст. 9 Закону передбачено, що нотаріус та посадова особа органу місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, не вправі вчиняти нотаріальні дії на своє ім'я і від свого імені, на ім'я і від імені свого чоловіка чи своєї дружини, його (її) та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер), а також на ім'я і від імені працівників даної нотаріальної контори, працівників, що перебувають у трудових відносинах з приватним нотаріусом, або працівників даного виконавчого комітету. Посадові особи органів місцевого самоврядування не вправі вчиняти нотаріальні дії також на ім'я і від імені даного виконавчого комітету. У зазначених випадках нотаріальні дії вчиняються в будь-якій іншій державній нотаріальній конторі, у приватного нотаріуса чи у виконавчому комітеті іншої сільської, селищної, міської Ради народних депутатів. Посадові особи, перелічені у статті 40 цього Закону, не вправі посвідчувати заповіти та доручення на своє ім'я і від свого імені, на ім'я і від імені свого чоловіка або своєї дружини, його (її) та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер). Нотаріальні і прирівняні до них дії, вчинені з порушенням встановлених цією статтею правил, є недійсними.
Стаття встановлює обмеження повноважень осіб, які мають право вчиняти нотаріальні дії, зокрема, нотаріусів та посадових осіб органів місцевого самоврядування. Це положення є необхідним для забезпечення важливих принципів неупередженості і незалежності під час вчинення нотаріальних дій. Очевидно, що у випадку вчинення дії, яка характеризується особистою зацікавленістю нотаріуса, не можна говорити про дотримання об'єктивності під час її вчинення. Тому зазначені обмеження видаються правомірними і обґрунтованими.
Важливо звернути увагу на правові наслідки порушення встановлених даною статтею заборон. У положенні ст. 9 Закону України "Про нотаріат" йдеться про недійсність у такому випадку вчинюваних дій.

Головний спеціаліст відділу нотаріату
Головного управління юстиції у Закарпатській області
Тетяна Русин