Основні правила посвідчення заповітів

Статтею 1233 Цивільного кодексу України (далі-ЦК) визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок її смерті.

Складаючи заповіт, заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права і обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому.
Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю (ст. 1234 ЦК), яка вправі на випадок своєї смерті розпорядитися усім належним їй майном або його частиною на свій розсуд, шляхом посвідчення заповіту на ім'я однієї або кількох осіб, як тих, що входять, так і тих, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також на ім'я держави або юридичної особи. Особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті, виконане в установленій законом формі, називається заповітом. Заповіт повинен бути складений у письмовій формі допускається як власноручне написання заповіту, так і за допомогою загальноприйнятих технічних засобів, і посвідчений нотаріально. Недотримання норм щодо встановленої форми тягне за собою недійсність заповіту, тобто письмове розпорядження, яке не було посвідчено нотаріально або усне розпорядження на випадок своєї смерті, навіть, у присутності свідків, не має юридичної сили.
Право на заповіт здійснюється особисто. Не допускається вчинення заповіту через представника по довіреності. Також заповідач має право заповісти своє майно будь-кому на власний розсуд не зважаючи на родинні, сімейні стосунки спадкодавця та спадкоємців. Крім того, заповідач має право позбавити прав на спадкування без зазначення причини будь-кого з числа спадкоємців за законом.
Необхідно звернути увагу, що законодавець захищає права малолітніх, неповнолітніх, повнолітніх непрацездатних вдову (вдівця), батьків, оскільки дана категорія громадян має право на спадкування обов'язкової частки у спадщині незалежно від змісту заповіту. Вони спадкують половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
При посвідченні заповітів нотаріус перевіряє, чи не містить заповіт розпоряджень, що суперечать чинному законодавству.
За заповітом майно може бути заповідане тільки у власність. Проте, заповідач може покласти на спадкоємця, до якого переходить зокрема, житловий будинок, квартира або інше рухоме чи нерухоме майно, зобов'язаний надати іншій особі право користування цим майном або певною його частиною.
Заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання (ст. 1247 ЦК).
Заповіт має бути підписаний особисто заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої ст. 207 ЦК, тобто якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст заповіту у її присутності та присутності нотаріуса цей документ підписує інша особа. Про причини, з яких фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не могла підписати документ, зазначається у посвідчувальному написі.
Фізична особа, на користь якої заповідається майно, не вправі підписувати заповіт за заповідача.
Статтею 1248 ЦК України визначено нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.
Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках.
Окрім того, законодавець передбачив випадок, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт може бути посвідчений посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування. При посвідченні заповітів такі особи мають керуватися Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, затвердженою наказом Мін'юсту України від 25.08.1994 “22/5.
Статтею 1252 ЦК України передбачено, що заповіт особи, яка перебуває на лікуванні у лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров'я, а також особи, яка проживає в будинку для осіб похилого віку та інвалідів, може бути посвідчений головним лікарем, його заступником з медичної частини або черговим лікарем цієї лікарні, госпіталю, іншого стаціонарного закладу охорони здоров'я, а також начальником госпіталю, директором або головним лікарем будинку для осіб похилого віку та інвалідів.
Заповіт особи, яка перебуває під час плавання на морському, річковому судні, що ходить під прапором України, може бути посвідчений капітаном цього судна.
Заповіт особи, яка перебуває у пошуковій або іншій експедиції, може бути посвідчений начальником цієї експедиції.
Заповіт військовослужбовця, а в пунктах дислокації військових частин, з'єднань, установ, військово-навчальних закладів, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії, також заповіт працівника, члена його сім'ї і члена сім'ї військовослужбовця може бути посвідчений командиром (начальником) цих частини, з'єднання, установи або закладу.
Заповіт особи, яка тримається в установі виконання покарань, може бути посвідчений начальником такої установи.
Заповіт особи, яка тримається у слідчому ізоляторі, може бути посвідчений начальником слідчого ізолятора.
Перелік осіб, які вправі посвідчувати прирівняні до нотаріальної форми заповіти, є вичерпним і законодавчо закріпленим, а тому поширенню не підлягає.

Заступник начальника управління –
начальник відділу нотаріату та
контролю за наданням правничих послуг
Головного управління юстиції у Закарпатській області
Микола Дан