Порядок усиновлення згідно Сімейного кодексу України

Усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім’ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду.

Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя. Усиновленою може бути дитина (згідно статті 6 Сімейного кодексу України правовий статус дитини має особа до досягненню нею повноліття).У виняткових випадках суд може постановити рішення про усиновлення повнолітньої особи, яка не має матері,батька або була позбавлена їхнього піклування. Дитина, покинута в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров’я або яку відмовилися забрати з них батьки, інші родичі, може бути усиновлена після досягнення нею двомісячного віку. Дитина, яку було підкинуто чи знайдено, може бути усиновлена після спливу двох місяців з часу її знайдення. Якщо на обліку для можливого усиновлення перебувають рідні брати та сестри, вони не можуть бути роз’єднані при їх усиновленні. За наявності обставин, що мають істотне значення, суд за згодою органу опіки та піклування може постановити рішення про усиновлення когось із них або усиновлення їх різними особами. Якщо усиновлення для дитини не є таємним, брат та сестра мають право знати про нове місце її проживання. Усиновлювачем дитини може бути повнолітня дієздатна особа, що старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менш як на п’ятнадцять років. У разі усиновлення повнолітньої особи різниця у віці не може бути меншою ніж вісімнадцять років. Особи, які не перебувають у шлюбі між собою, не можуть усиновити одну і ту ж дитину. Якщо такі особи проживають однією сім’єю, суд може постановити рішення про усиновлення ними дитини. Кількість дітей, яку може усиновити один усиновлювач, не обмежується. Не можуть бути усиновлювачами особи, які: обмежені у дієздатності; визнані недієздатними; позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені; були усиновлювачами іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним з їхньої вини; перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері; зловживають спирними напоями або наркотичними засобами; не мають постійного місця проживання та постійного заробітку; страждають на хвороби, перелік яких затверджений МОЗ України. За наявності кількох осіб, які виявили бажання усиновити одну і ту ж дитину, переважне право на її усиновлення має громадянин України: в сім’ї якого виховується дитина; який є чоловіком матері,дружиною батька дитини, яка усиновлюється; який усиновлює кількох дітей, які є братами і сестрами; який є родичем дитини.
Крім цього переважне право на усиновлення дитини має подружжя. Згідно Закону України «Про ратифікацію Європейської конвенції про усиновлення дітей (переглянутої)». Дана Конвенція запроваджує сучасні правові стандарти у сфері усиновлення з метою максимального врахуванням найвищих інтересів дитини. При цьому, відповідно до статті 7 Конвенції дозволяється усиновлювати дитину: 1) двом особам різної статі; 2) які перебувають у шлюбі між собою або; 3) які перебувають у зареєстрованому партнерстві, якщо такий інститут існує; 4) одній особі. Держави можуть поширювати дію цієї Конвенції на одностатеві пари, які одружені або перебувають у зареєстрованому партнерстві. Вони також можуть поширювати дію цієї Конвенції на різностатеві й одностатеві пари, які разом проживають у постійних стосунках. Проте, зазначена стаття дає право (а не встановлює обов’язок) державам, враховуючи їх національне законодавство, поширювати дію цієї Конвенції на одностатеві пари. При цьому, згідно з частинами третьою та четвертою статті 211 Сімейного кодексу України усиновлювачами не можуть бути особи однієї статі. Крім того, особи, які не перебувають у шлюбі між собою, не можуть усиновити одну і ту ж дитину. Якщо такі особи проживають однією сім’єю, рішення про усиновлення ними дитини може постановити суд. Відповідно до п. 212 Положення про порядок унесення змін, доповнення, поновлення та анулювання актових записів цивільного стану, затвердженого наказом міністра юстиції України 26.09.2002 р. № 86/5, державний орган реєстрації актів цивільного стану вносить зміни до актового запису про народження дитини на підставі рішення суду про усиновлення і за заявою зацікавленої особи у разі, якщо:
1) усиновлювачі записуються матір'ю, батьком дитини (ст. 229 СК);
2) змінено дату і (або) місце народження дитини (ст. 230 СК);
3) змінено прізвище і (або) ім'я і (або) по батькові дитини (ст. 231 СК).
На підставі зазначених змін видається нова свідоцтво про народження дитини. Свідоцтво про народження, що було раніше, анулюється.

У разі якщо неможливо витребувати копії актових записів цивільного стану або підтвердження відповідності відомостей у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян даним паперового носія актового запису цивільного стану у зв’язку з тимчасовою окупацією території України, державна реєстрація актів цивільного стану підтверджується відповідними свідоцтвами про державну реєстрацію актів цивільного стану, витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, якщо вони не містять незастережених виправлень, дописок чи явних ознак підробки.Усиновлення вважається здійсненим у день набрання чинності рішенням суду.
Коротко проаналізувавши юридичні аспекти усиновлення за українським законодавством, насамкінець хотілось би зазначити про його правові наслідки. Як передбачено Сімейним кодексом України, з моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов'язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням. З моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов'язки між особою, яка усиновлена (а в майбутньому - між її дітьми, внуками), та усиновлювачем і його родичами за походженням.

Головний спеціаліст відділу Н.П.Мигалко
ДРАЦС по Ужгородському району
Ужгородського МРУЮ