ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Ратушняк знайшов нового покровителя – націоналіста Тягнибока

    17 січня 2021 неділя

    Меру Ужгорода Сергію Ратушняку, здавалось би, вже нема чим здивувати закарпатців: до його екстравагантних, щоб не сказати більше, вибриків вони давно звикли. Але теперішня антиєврейська кампанія керівника обласного центру України, завважте – посадової особи, змусила задуматися навіть байдужих до всього громадян: що ж це криється за таким несподівано палким патріотизмом Ратушняка?

    А все, як виявляється, дуже просто: Сергій Миколайович готує собі черговий політичний плацдарм. Причому у цьому його істеричному вереску про Яценюка і загалом євреїв явно пробиваються панічні нотки: нескінченні інтерв\'ю з образами ні у кого не викликають сумнівів в тому, що Рата злякався всерйоз. Побувавши вже практично у всіх політичних партіях і з тріском з них вилетівши, Ратушняк цього разу вирішив розіграти націоналістичну карту. Сьогодні його команда придумала \"прекрасний\" план порятунку. Бігти куди? Природно, до ще одного антисеміта – Тягнибока – іншого місця для порятунку в ужгородського мера вже просто немає. Адже жоден із політиків всеукраїнського масштабу водити дружбу зі скандально відомим ужгородським градоначальником вже не бажає. Навіть Тимошенко, якій доволі допікає рейтинг Яценюка, вирішила не спонсорувати технічного кандидата в президенти Ратушняка. Так-так, «кандидата у президенти» – Сергій Миколайович, підтримуючи свій імідж мученика за ідею і рятівника української нації, заявив, що йде на президентські вибори. Схоже на те, що антисемітські висловлювання Сергія Миколайовича, його намір балотуватися на посаду президента «дістали» і його номінального партійного лідера – голову Народної партії, спікера парламенту Володимира Литвина. Подейкують, що після останніх витівок головний народник вирішив остаточно відмежуватися від ужгородського міського голови. Останній факт і змусив Сергія Миколайовича кинутися в обійми затятого націоналіста, ворожого до всього «жидо-москальського» Олега Тягнибока.
    Двоє скандальних політиків, подейкують, вже знайшли спільну мову. Висловлювання ужгородського мера на адресу Арсенія Яценюка ще всі добре пам’ятають. Вислови Тягнибока про представників єврейського народу не менш різкі, трохи давніші, але теж свого часу наробили чимало галасу. Так, у 2004 році маловідомий народний депутат Олег Тягнибок на могилі одного з командирів УПА заявив наступне (наводимо дослівно): «Вони не боялися і ми зараз не маємо боятися, вони взяли автомат на шию і пішли в тії ліси, вони готувалися і боролися з москалями, боролися з жидвою, з іншою нечистю, яка хотіла забрати в нас нашу українську державу… Треба віддати Україну, нарешті, українцям. Оті молоді люди і ви, сивочолі, оце є та суміш, якої боїться москальсько-жидівська мафія, яка сьогодні керує в Україні». Тоді Тягнибока за цей словесний вибрик виключили з фракції «Наша Україна». Але цей скандал зіграв на руку молодому лідеру Соціал-націоналістичної партії, згодом перейменованої у Всеукраїнське об’єднання «Свобода». А у серпні цього року мер Ужгорода Сергій Ратушняк теж «прославився», повністю змавпувавши Олега Тягнибока.
    Що ж могло зблизити обох політиків? В першу чергу популізм, адже ні один із них, перебуваючи на посадах (перший – народного депутата, другий – міського голови, а ще раніше – теж нардепа), нічим примітним запам’ятатися для пересічних людей, окрім скандалів, не зміг. Реверанси в бік один одного з’явилися на початку вересня. Їх почергово виконали підконтрольна Ратушняку «Трибуна» та прес-служба Закарпатської обласної організації ВО «Свобода». Так, в одному з останніх номерів ратушняківського рупора, характеризуючи всіх кандидатів у президенти, у статті «Спекотна осінь» позитивні відгуки можна знайти чомусь лише про Олега Тягнибока. «Україні дуже бракує потужного націонал-патріотичного табору. Цими днями відзначається 20-річчя Руху, від якого нині лишилися ріжки та ніжки. Також УНП має декілька своїх чоловік у парламенті, але погоди там не робить. Інші партії цього спектру ще менш впливові. На сьогодні практично єдина активна сила в цьому спектрі – це «Свобода» Олега Тягнибока». Не забарилася з відповіддю й інша сторона: всього через день прес-служба Закарпатської обласної організації ВО «Свобода» опублікувала матеріал «Шапка на злодієві горить, або Хто насправді розпалює міжнаціональну ворожнечу», де закарпатцям «роз’яснюється», наскільки білий та пухнастий в єврейських питаннях Сергій Миколайович і наскільки насолили представники одного з древніх народів українцям протягом багатьох століть.
    Дружба обох політиків цілком закономірна. Тягнибок намагається знайти підтримку в області, де його особистий рейтинг та рейтинг очолюваної ним політсили є не вельми високий. Ратушняк у свою чергу готує плацдарм для майбутніх виборів в обласну раду завдяки тягнибоківській «Свободі». Подейкують, що нові партійні побратими вже й крісла та землі ділять.
    Чим Сергій Миколайович ще здивує електорат не тільки закарпатський, а й український загалом, покаже час. Але вже зараз зрозуміло, що навіть факт наявності у нього певної кількості захисників (недарма ж він всім намагається вселити, яку корисну справу для країни робить, викриваючи одного з кандидатів у президенти), ні до чого хорошого мера не привів і, звичайно ж, не приведе. Тим часом відомо, на ксенофобських настроях намагаються зіграти лише маргінальні політичні сили та кандидати. Механізмом протидії витівкам таких горе-політиків має бути реакція здорового суспільства, яке не сміє вибачати подібні вчинки. В будь-якій іншій країні до ратушняків люди мали б повернутися спинами в прямому і переносному значенні – оголосити їм бойкот і вимагати негайних перевиборів. Ми ж поки що терпимо…

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Рейтинг: 

    Пунктів: 0

    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору