Таємниця стільців із Закарпаття розкрилася через 22 роки!

У 1987 році я придбав у вітальню гарнітур. Радості дружини, дітей та внуків не було меж. Раділи всі, тому що гарнітур виготовили на одному з великих меблевих комбінатів нашої області. Та минали роки... Ми старалися тримати меблі у належній чистоті. Тільки наші старання в наведенні порядку з напівм'якими стільцями не давали результату. Скільки б ми не вибивали із них пилюку, «димок» продовжував з сидінь виділятися. Та ми навіть не могли таке допустити, що всередині кожного зі стільців, напевно за планом інженерів-конструкторів, знаходилася добряча лопата звичайної глини з нашої рідної закарпатської землі. Чому так чинили на меблевій фабриці - мені не відомо. Думаю, що «винахідники» хотіли на сидіннях стільчиків зробити гарну випуклість. От вони й вирішили наповнювати їх звичайною глиною - просто і дешево.
Я тільки можу уявити собі цей далекий час: робочі люди з сидіннями у руках по колу підходять до людини-«черпака», котрий кожному «напам'ять» накидає лопатою нашу землицю. Це підприємство випускало таких стільчиків по тисячі на добу. Скільки ж то землі нашої вивезли за межі області, бо гарнітури тоді продавали по всьому Радянському Союзу.
І ось цей таємничий інженерний задум розкрився тільки через 22 роки. Перед Великоднем моя донька чистила стільці. І в один момент із «секретного» стільця посипалася звичайна глина. Після Пасхи я взявся дослідити таємницю, приступивши до ремонту одного зі стільців. А там - чиста земля. Я витрусив її, зібрав у пакет і поклав на вагу. Стрілки апарата показали 1 кілограм!
С.Мараморош, м.Ужгород