У закарпатській Кривій прийнято знімати ворота з обійсть, де живуть вередливі дівчата

А також лякати дерева...

Жителі закарпатської Кривої, що на Хустщині, святкують Старий Новий рік по-особливому. У цьому селі над Тисою на Василя заведено лякати дерева та викликати дівчат на вечорниці пострілами… А якщо дівчина не хоче вийти під хату, з її паркану знімають ворота й відносять їх далеченько від двору. За викраденням воріт у Кривій спостерігав наш кореспондент.

На вечорниці виходимо близько дев’ятнадцятої години. Нам, шістьом хлопцям, належить обійти так званий мікрорайон Долина. Маємо знайти щонайменше п’ять дівчат. Хлопці кажуть, що в центр та решту частин села йти не варто. Там – територія інших колядників.

Підходимо до хати однієї з симпатій нашого побратима. Кожен по черзі запалює петарду й кидає у двір. Виходить господар… з сокирою. Стає моторошно. «Ви до Наталки? То заходьте». Мій знайомий з Кривої каже, що зазвичай до хлопців має виходити дівчина. І лише побачивши серед парубків свого коханого, запрошує їх до хати. Однак цімбор радить не обурювати ґазду, бо той може взагалі не впустити. Поколядувавши «Добрий вечір», заходимо. Хвилин через десять заходить і господар. Виявляється, він ходив на город зі сокирою лякати дерева. «Лякати» в Кривій означає підійти до дерева, котре вродило найкраще, і, махаючи сокирою, наказувати: «Як не вродиш так, як минулого року, то зрубаю тя…». Тут вірять, що на Василя дерева, як і вся худоба на «обшарю» (господарстві, дворі), набувають людських якостей, у тому числі й лякливості…

Скуштувавши домашнього кривського вина, збираємось іти далі. Залишається завітати ще до чотирьох дівчат.

Наступна зупинка – двір Іванки – дівчини нашого побратима Миколи. Знову запалюємо петарди. До нас ніхто не виходить, хоча у вікнах бачимо світло. Робимо ще одну спробу. «Може, найшла си другого твоя Іванка?», – кепкують товариші з Миколи. Постоявши під парканом хвилин із десять, хлопці вирішують знімати ворота. Вони запевняють, що роблять це вже кілька років поспіль, і ніхто на них за це досі ще не ображався. Торік, кажуть, віднесли ворота примхливої дівчини майже до самої річки. Піднатужившись, знімаємо одну частину воріт і несемо вниз вулицею. За нами несуть другу частину. Метрів за 30-40 ставимо їх біля дороги в напівсухий «шанц» (канаву).

У решти дівчат ворота знімати не довелося. До нас люб’язно виходили господарі, разом з нами колядували і навіть дякували, що ми зайшли.

В одній чепурній хатині впадає у вічі оберемок сіна, з якого родина дістає горіхи. У нашій присутності їх розколюють з таким хвилюванням, ніби розгортають екзаменаційні білети. Виявляється, якщо зернятко в шкаралупі здорове, то бути цілий рік здоровим і його власнику. Якщо ж ні – слід чекати хвороби. А ще для здоров’я всієї родини, розповіла Йолана Фетько, бабуся однієї з дівчат, на Василя у Кривій під скатертину на розі стола кладуть шматочок часнику… Вона ж каже, що стріляють у селі вже здавна. Про таку традицію розповідала ще її прабабця. Колись, пригадує пані Йолана, стріляли порохом, який закупорювали в металеві банки. Іноді такі «феєрверки» закінчувалися сумно. Часом обурені «женихи» могли віднести ворота аж за село. Тоді хлопці ходили, здебільшого до своїх майбутніх наречених. У чиєму дворі стріляли, там протягом року, як правило, гуляли весілля.
"Високий Замок"