У закарпатських селах прагнуть зберегти давні традиції ткацтва

Червоним по білому. Це - традиційні кольори орнаментів села Великі Береги, де живе переважно угорськомовна громада. Орнамент тут вважають оберегом, неодмінною частиною життя.

Андрея Мештер (вчителька): “Дуже багато видів орнаментів. Ідеї для них підказує сама природа. Це листки і квіти, он як маки, жолуді, розмарин чи троянда. Навіть зірки можуть стати основою орнаменту. Є взірці, які символізують людей - небагато, але є. Птахи теж підказують теми узорів, от як пави”.
І квіти, і пави, і зірки, і “вовчий слід” - традиційні узори живуть у вишивці і ткацтві. Голкою і ниткою відтворити простіше - можна змішувати кольори. У ткацтві ж барви можуть лише поступово змінювати одна одну. На Берегівщині жінки завжди ткали. От і сьогодні нитками і човником дівчата не просто роблять рушники і скатертини, вони продовжують традиції Великих Берегів.
Андрея Мештер (вчителька): “Ми навчаємо передовсім традиціям. Основне завдання - аби дівчата засвоїли те, що робили їх предки, аби це збереглося”.
72-річна Іда Фюзеш - єдина у селі ткаля, яка продовжує цю справу у себе вдома. Наука роботи на старовинних кроснах - непроста - каже жінка, адже потребує, уваги і терпіння.
Іда Фюзеш (ткаля): “Не хочуть жінки. Навіть моя дочка не хоче ткати. Вміє, але не береться, говорить, краще в городі попрацюю, тільки не ткати. Не має терпіння”.
Твори пані Іди є у Росії, Німеччині, Америці, і в Угорщині. Та для ткалі найважливіше, що не тільки на її кроснах, але й дівочими руками продовжує творитися орнамент Великих Берегів. Червоним по білому.