Ужгородська влада спостерігає, як у міста відбирають дитячий садочок

Вже майже 15 років під загрозою зникнення перебуває дитячий навчальний заклад №30, що в обласному центрі Закарпаття. Після кількаразової зміни власників, будівля садочку опинилася у руках приватного підприємця.

Дитячий навчальний заклад №30 м. Ужгород

Останній, купив дошкільний навчальний заклад разом з дітьми й вихователями і взявся переводити його у приватну структуру. Завідуюча садочка Людмила Афоніна каже, що для цього бізнесмену залишається лише придбати земельну ділянку під уже купленою спорудою…



Зараз дитсадок №30 відвідує 140 дітей. Ще 50 — на черзі. У мікрорайоні є два садки, але вони переповнені.



— 1993 року трест «Закарпатбуд», у відомстві якого був садок, реорганізували у товариство «Закарпатбуд», — розповідає Людмила Афоніна. — Із 1995 по 1998 роки садочок передали в оренду відділу освіти Ужгородського міськвиконкому. Потім оренду продовжували на підставі усної домовленості голови правління ВАТ «Закрпатбуд» Олександра.Пантелеймонова та начальника управління освіти виконкому Ужгородської міської ради п. Омельяна Метелешка. Але 70 відсотків майнових акцій «Закарпатбуду», серед яких був і садочок, викупило товариство «Центр-СД-Маркет». На загальних зборах батьківського і трудового колективу, представників управління освіти та громадськості власник будівлі Федір Соханич поставив усіх перед фактом, що планує створити на базі ДНЗ №30 приватний дитячий садок.



Людмила Михайлівна розповідає, що протягом чотирьох років фактичний власник будівлі не проводив жодних ремонтних робіт, спрямованих на те, щоб дошкільний заклад набув статусу приватного. Все, на думку завідуючої дитсадка, пояснюється тим, що у його власності є тільки будівля, а земельна ділянка (0,61 гектра) — власність міста.



— За цей період, — продовжує Людмила Афоніна, — на території дошкільного закладу двічі з’являлися невідомі люди, які здійснювали екскурсії-огляди будівлі і території з метою придбати їх у власність. Виникає питання: куди подіти наших дітей? В Ужгороді не будують школи і дошкільні заклади, а навпаки — знищують і ті, що залишилися. У мікрорайоні, де розміщений ДНЗ №30, є ще два дошкільні заклади, але вони повністю укомплектовані дітьми та персоналом. Поблизу немає жодного закладу, що міг би розмістити цих дітей. Власник будівлі хоче перетворити садочок на приватний. Якщо так станеться, то батьки не зможуть платити, скажімо, по 500 гривень. Тому домагаємося, щоб дошкільний заклад залишили у власності держави…



Серед батьків дітлахів садочку № 30 ширяться чутки, що вже домовленість між міським головою Ужгорода та власником будівлі про владнання земельного питання. Мер чекає лише наступної сесії…



Тим часом батьківський комітет дошкільного навчального закладу звернулися до до депутатів усіх фракцій Ужгородської міської ради аби ті не голосували за продаж земельної ділянки під садочком. З проханням розібратися в ситуації батьки написали листа і в прокуратуру. Звернулися й особисто до мера.



«…Невже Ужгороду не потрібен дитсадок у час коли в місті зросла народжуваність, а всі дошкільні навчальні заклади переповнені? Хіба це турбота про дітей?... Ми розуміємо, що і будівля, і земельна ділянка під садочком є ласим шматком для будь-якого бізнесмена, який нічого не створив, а вже відбирає від дітей. Але сподіваємося, що у бюджеті міста знайдуться ті мізерні кошти, які затратив теперішній власник садка Федір Соханич, аби придбати дошкільний навчальний заклад у власність міста…», — йдеться у листі міському голові.



Зверталися батьки й до Президента України Ющенка з проханням «вплинути на керманичів міста, особливо на міського голову аби той не потурав бажаючим продавати та купувати будівлі дошкільних закладів, шкіл а навпаки, доклав зусилля до того, щоб повернути подібні об’єкти у власність міста.



Схоже, що місцевий гарант Конституції через щільну сітку своїх «секретарів-бюрократів» так і не дізнався про проблеми ужгородців. Адже жодної відповіді на лист батьки не отримали. У свою чергу прокуратура й контрольно-ревізійне управління вирішили «відмазатися» відписками.



Аби знайти компроміс батьки дітей, котрі відвідують ужородський садок №30 запропонуали міській раді виділити підприємцю Федору Соханичу ділянку, рівноцінну тій, на якій знаходиться дошкільний навчальний заклад. Поки що чиновники на таке прохання реагують відповідями на кшталт: «землі немає», «земля в Ужгороді продається лише через аукціон», «ми спробуємо»… Є й відповідь, у якій заступник міського голови Володимир Симулик взагалі стверджує, що з садком усе гаразд і він працює у звичному режимі. Мовляв, не видумовуйте…



У свою чергу власник будівлі стоїть на своєму. Він упевнений у своїй перемозі.



— Я маю повне право організувати приватний садок, — каже Федір Соханич. — Хотів це зробити ще раніше, але батьки протестували. Відстрочив до 2009 року. Але вони й так бунтують. Я все одно зроблю з нього приватний. Виховання дитини буде тут коштувати 200–300 або й 500 гривень на місяць.



Отож зараз залишається лише чекати наступних сесій ужгородської міськради та сподіватися, що десь глибоко в душах народних обранців та чиновників мерії прокинеться грам-другий совісті для прийняття правильного рішення. Діти ж бо у них теж є…



Павло БІЛЕЦЬКИЙ UA-Reporter.com