ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Новости и события в Закарпатье ! Ужгород окно в Европу !

В Івано-Франківську 85% пам’яток історії й архітектури відійшли у приватні руки

    29 березня 2024 п'ятниця
    42 переглядів

    І це в центральній частині міста, незважаючи на заборону приватизації пам’яток культурної спадщини.

    Будівлі приватизовані без охоронних договорів і паспортів. Відповідно, їх власники не мають чітких зобов’язань щодо цільового використання пам’яток і утримання їх у належному стані. Як приклад — приміщення колишньої фотогалереї Василя Пилип’юка.

    85% пам’яток історії й архітектури в центральній частині Івано-Франківська відійшли у приватні руки, незважаючи на заборону приватизації пам’яток культурної спадщини.

    На одну галерею менше
    В будинку на Академіка Гнатюка, 1, де колись розташовувалася галерея фотохудожника, заслуженого діяча мистецтв України, власника видавництва „Світло й Тінь” (Львів) і однойменного журналу Василя Пилип’юка, віднедавна знаходиться туристична агенція „Акура”. Наразі в приміщенні йде ремонт, відкриття агенції, як повідомили робітники, „буде десь за два тижні”. Власник турагенції, на жаль, на прохання поспілкуватися не відгукнувся. Тож невідомо, чи він усвідомлює, що вселився у пам’ятку архітектури.
    Вулиця Гнатюка — одна з найцікавіших у місті. Її сміливо можна назвати унікальною: з-поміж трьох десятків будинків 19 занесено до реєстру пам’яток місцевого значення. Будинок №1 також має статус пам’ятки кінця 19 – початку 20 століття. Відповідно до ЗУ „Про тимчасову заборону приватизації пам’яток культурної спадщини”, такі будівлі чи їх частини до жовтня-2008 можна було лише орендувати. Спочатку так і було. Приміщення, де була фотогалерея, потім кафе „Медове”, потім передвиборні офіси кількох партій, приватне підприємство „Світло й Тінь” орендувало у громади міста — більше трьох років, аж до 18 липня ц. р. Тоді, незважаючи на зазначений закон, воно стало приватною власністю підприємства.

    Маневри
    Як повідомили у відділі приватизації Фонду комунального майна Івано-Франківська, пан Пилип’юк приватизував частину будинку №1 (в ньому ще розташовані квартири). Фактично громаду міста зобов’язали продати нежитлове приміщення видавництву „Світло й тінь”. Договір купівлі-продажу був укладений 18 липня ц.р. за рішенням господарського суду Івано-Франківської області (від 20 червня, №3482).
    За ст. 23 ЗУ „Про охорону культурної спадщини”, усі власники пам’яток чи їхніх частин зобов’язані укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини. Оскільки мерія такого не має, то власник мав би звернутися у відділ Державної служби охорони культурної спадщини Головного управління туризму і культури ОДА. Аж ні, у відділ з приводу приватизації будинку №1 на Гнатюка ніхто не звертався, охоронного договору немає. Начальник відділу Андрій Давидюк дізнався про те, що частина будинку приватизована, від нашого кореспондента.
    У Фонді комунального майна стверджують, що не зобов’язані повідомляти охоронну структуру. В договорі купівлі-продажу (п.5.11) передбачено, що „покупець зобов’язаний забезпечити охорону пам’ятки в частині приватизованих приміщень, відповідно до ЗУ „Про охорону культурної спадщини”, а якщо передає приміщення в оренду, то перекласти зобов’язання на орендаря — і цього досить. Але саме цей закон зобов’язує власника пам’ятки (в нашому випадку це був Фонд комунального майна міста) повідомляти охоронний орган про факт і умови її продажу (ст.20, ч.1).

    Підходи й схеми
    Цей приклад — типовий. З 2005 року, в час дії закону „Про тимчасову заборону приватизації пам’яток...”, у Франківську повністю чи частково були приватизовані, як повідомив пан Давидюк, 85% із 200 пам’яток архітектури в центральній частині міста. Істотна частина — за рішенням суду. „У випадку приватизації через суд ми безсилі, — констатував начальник відділу. — Згідно з принципом верховенства права, рішення суду обов’язкове до виконання. Були випадки, коли Фонд комунального майна подавав касаційні скарги, але суди вищої інстанції залишали рішення без змін”. За словами пана Давидюка, чимало підприємців у місті й області використали цю „своєрідну лазівку”, щоби законно обійти закон.
    Приватизовані таким чином пам’ятки не мають охоронних договорів. Зокрема через те, що не мають паспортів. Такий документ коштує від 5 до 7 тис. грн. Місто не фінансує їх виготовлення (паспорти на пам’ятки місцевого значення безкоштовно виготовляє міська рада). І в принципі не вирішує проблему (як-от шляхом часткового фінансування чи пропорційного розподілу видатків на виготовлення паспорта між усіма власниками пам’ятки тощо). Тож власники не мають чітких зобов’язань щодо цільового використання пам’яток і утримання їх у належному стані. Результати можна бачити, наприклад, на площі Ринок і прилеглих вулицях.
    З жовтня ц.р. вступив у дію ЗУ „Про Перелік пам’яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації” (у Франківську — дев’ять). Нарешті прописано механізм передачі пам’яток у приватні руки і обов’язки власників за охоронним договором, який тепер є обов’язковим (відсутність — підстава для скасування права власності). А що стосується днів минулих? „Ми не можемо зобов’язати укласти охоронні договори всіх, хто вже приватизував пам’ятки, — підсумував пан Давидюк. — Робимо це поступово, коли до нас звертаються з приводу перепланування, зовнішніх робіт, оренди чи зміни власника. Торік по місту й області уклали 100 договорів”. В області є 1423 пам’ятки архітектури.

    До речі
    За оцінками Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, країна щорічно втрачає близько тисячі пам’яток. У переважній більшості — місцевого значення, через їх саморуйнування чи незаконне знесення з наступною багатоквартирною забудовою.

    "Галицький Кореспондент"

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору