В Ужгородському дериваційному каналі вода не відповідає санітарним нормам

Ми вже повідомляли про те, що 100-літній дериваційний канал, який належить до 1-го класу поверхневих джерел водопостачання, нарешті почистять: на сьогодні він обмілів і настільки забруднений, що ще якийсь час — і матимемо серйозні проблеми...

За оцінкою головного державного санітарного лікаря м. Ужгорода Василя Петричка, стан самого каналу та зон санітарної очистки вздовж каналу не відповідає вимогам нормативних документів, що суттєво впливає на якість води. Про це свідчать результати бактеріологічних та вірусологічних досліджень води з дериваційного каналу. Ситуацію погіршує і те, що в зоні санітарної охорони каналу розпростерся мікрорайон Доманинці, який забудований і продовжує забудовуватися житловими масивами без підключення до міських мереж каналізації з організацією вигрібних ям, що спричиняє просочування і підживлення грунтових вод, які живлять канал. Ця проблема поступово загострюється. Міською СЕС погоджено проект водопостачання та водовідведення мікрорайону Доманинці, відповідні роботи мають провести найближчим часом за бюджетні кошти. З метою зменшення мікробіологічного забруднення води у каналі за сприяння і погодження з Держуправлінням екології та природних ресурсів КП «Водоканал» організовує промивки каналу методом «залпових» спусків води з верхнього б’єфа у період високого рівня води у р. Уж та каналі.
Протягом останніх років одним із головних джерел забруднення р. Уж у місті є міські каналізаційні очисні споруди, які не забезпечують очищення близько 2/3 стоків. При 90 тис. м куб. за добу, що надходять на каналізаційні очисні споруди, вони можуть прийняти лише 50 тис. м куб. за добу, решта ж стоків регулярно потрапляють до р. Уж без очищення як «аварійні скиди». Іншою причиною забруднення р. Уж та дериваційного каналу з джерел централізованого водопостачання є неефективність очисних споруд у м. Перечині, що призводить до забруднення ріки. Дериваційний канал, який починається в с. Кам’яниця, забруднюється по всій своїй протяжності до міста. У літній період року канал використовується для сільськогосподарських потреб, як водоймище для купання людей та птиці. Стічні води від житлових будинків, розташованих уздовж каналу, практично повністю скидаються у водоймище, повідомив Василь Петричко.
Оскільки дериваційний канал належить ВАТ «Закарпатобленерго», Ужгородська міська СЕС звернулася до голови правління товариства з аналізом грубих порушень встановленого режиму в зоні санітарної охорони дериваційного каналу. Визнано, що якість води в дериваційному каналі не відповідає вимогам санітарних норм, був зафіксований випадок несанкціонованого скидання хімічних речовин у канал, що спричинило суттєве погіршення якості питної води й скарги від мешканців м-ну «Шахта», прилегла територія інтенсивно заселяється гризунами, що становлять небезпеку виникнення та поширення лептоспірозу. З огляду на ситуацію головний державний санітарний лікар м. Ужгорода Василь Петричко звернувся з проханням провести очищення дериваційного каналу від намулу та відновити відповідний санітарний стан, а також встановити огорожу вздовж каналу в межах 2-го поясу зони санітарної охорони, забезпечити охорону і контроль за дотриманням режиму в зоні санітарної охорони дериваційного каналу.