Відмінні ознаки трудового договору та договору цивільно-правового характеру

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Таким правом наділені громадяни України, іноземці, особи без громадянства. Трудове законодавство України надано право працездатній особі укласти трудовий договір,
Згідно ст. 21 КЗпП України встановлено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою.
Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі, що передбачає ст.. 24 КЗпП України. Дотримання письмової форми є обов’язковою, у разі організованому наборі працівників, укладенні контракту, при укладенні трудового договору з неповнолітнім та інших випадках.
Після чого працівник набуває передбачені законом права та обов’язки.
Водночас законодавством передбачено укладати договори цивільно – правового характеру. В такому разі, робота може виконуватися на договірних засадах.
Найчастіше на практиці застосовуються два види договорів: договір підряду та договір про надання послуг, які передбачені Цивільним кодексом України. В таких випадках, фізичних осіб можуть залучати до праці як юридичні, так і фізичні особи.
Чинним законодавством відносини, що виникають з укладенням договору підряду регулюються нормами глави 61 Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст. 837 цього Кодексу за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Поняття та порядок застосування договору про надання послуг визначено нормами глави 63 Цивільного кодексу України.
Стаття 901 цього Кодексу зазначає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
При цьому, згідно ст. 902 даного Кодексу виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором згідно ст. 903 цього ж Кодексу.
Договір про надання послуг може бути розірваний, в порядку та на підставах визначених Цивільним кодексом України, іншими законами, через односторонню відмову від договору, а також, за домовленістю сторін.
Однаковий порядок оподаткування доходів з осіб за трудовим договором, так і з осіб за договором цивільно – правового характеру.

Також, підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню громадяни, які працюють за трудовим договором та громадяни, що виконують роботу на підприємстві чи у фізичних осіб за договором цивільно – правового характеру.
Проте, відносини що виникають при укладенні трудового договору, регулюються нормами трудового права, а при укладенні договору цивільно – правового характеру нормами цивільного права.
Сторонами трудового договору є роботодавець і працівник, а договору цивільно – правового характеру замовник і виконавець (підрядник).
При укладенні трудового договору видається наказ чи розпорядження, а якщо укладається між фізичними особами, то підлягає реєстрації в державній службі зайнятості. Договір цивільно – правового характеру не потребує видання наказу чи розпорядження, а також, в державній службі зайнятості не реєструється.
Для уникнення спорів між сторонами при укладенні договору цивільно – правового характеру доцільно надавати відповідну назву цим видам договорів, визначену Цивільним кодексом України, зокрема, договір підряду або договір про надання послуг. У договорі необхідно акцентувати увагу на його цивільно – правовому характері і що, відносини між виконавцем роботи та власником підлягають регулюванню нормами цивільного права. До змісту такого договору не слід включати умови, які характерні для трудового договору.
Фізичну особу також можна залучати до роботи і за іншими договорами цивільно – правового характеру.
Згідно ст.1000 Цивільного кодексу України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.
Також, ст. 1112 цього ж Кодексу передбачений договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності.
За договором про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності одна сторона (творець - письменник, художник тощо) зобов'язується створити об'єкт права інтелектуальної власності відповідно до вимог другої сторони (замовника) та в установлений строк.
Оригінал твору образотворчого мистецтва, створеного за замовленням, переходить у власність замовника. При цьому майнові права інтелектуальної власності на цей твір залишаються за його автором, якщо інше не встановлено договором.
Правильне застосування цих договорів уникне можливих проявів суперечок між сторонами.

Провідний спеціаліст відділу кадрової роботи
та державної служби Головного управління юстиції
у Закарпатській області
М. Ф. Голубка