Як подолати корупцію, як зупинити злочинність, як знайти вихід із кризи?

Безліч запитань і обмаль відповідей. Суспільство мало-помалу втрачає надію в те, що колись щось може змінитися на краще. Чому так відбувається?

На нашу думку, замість того, щоб рубати під корінь причини проблем і негараздів, ми намагаємося боротися з верхівкою.

Якби вітчизняні судді пам’ятали про те, що над кожним суддею, й навіть над суддею є Верховного Суду України, є Найвищий Суддя, то наша судова влада була б зовсім іншою.

Якби депутати Верховної Ради України розуміли, що над ними є Законодавець усіх фізичних і духовних законів, то державні закони не писалися б лише під вибраних осіб.

Якби українські лікарі не забували, що крім номінальної клятви Гіппократа, існують ще й реальні Божі заповіді, наша медицина не калічила б людей і не знущалась над ними.

Якби наша доблесна міліція розуміла, що вони несуть відповідальність не лише перед своїми шефами і що вони створені для народу, а не навпаки, то зізнання у злочинах не вибивалися б звірячими методами.

У нас немає жодних претензій до будь-яких конкретних школ чи вчителів, серед них є достатньо таких, що розуміють недосконалість сучасної системи освіти, але як підвладні особи змушені підкорятися вказівкам керівництва.

У вітчизняній школі діти отримують різноманітні знання, які є необхідними для їх подальшого життя, й нерозумно було б висувати якісь заперечення до науково встановлених і перевірених фактів. Звичайно, що ніхто не прагне переглядати закони Ньютона чи доповнювати географію концепцією плоскої Землі. У наших позовних вимогах ми також не маємо наміру рецензувати чи ставити під сумнів вчення щодо устрою та функціонування живих організмів, наші претензії торкаються лише частини навчального матеріалу, який пояснює причини та способи походження живого світу. Адже це вже є не наука, а власне філософія, яка претендує на роль правдивого інтерпретатора першооснов буття. Чому нас не влаштовує така позиція?

Кожна людина має світогляд, тобто власну систему цінностей, принципів, знань, уявлень, вірувань, поглядів на сенс і мету людського життя, які визначають її характер і діяльність, а світогляд будь-якої особистості починає формуватися змалку. Основою будь-якого світогляду є розуміння питань походження живого світу, і як проекція цього розуміння усвідомлення своєї значимості, місця у навколишньому світі, призначення та сенсу буття.

Викладання еволюційної теорії у навчальних закладах відбувається таким способом, що будь-якою ціною нас намагаються переконати, що походження життя не пов’язане із будь-яким Розумним задумом, що усе виникло самовільно і хаотично, й таким чином викреслює участь Творця в процесі формування живого і неживого світу, тобто відверто і неприховано нав’язує атеїстичну ідеологію. Викладання цієї еволюційної теорії відбувається згідно програм кількох навчальних дисциплін і постулати еволюційного вчення часто подаються із категоричною впевненістю у їх правоті і непомильності, інші концепції дійсно іноді згадуються, але учням пояснюється, що вони є цілком ненауковими, а тому й не вартими уваги та довіри. А це є ніщо інакше як забезпечення монопольного становища саме атеїстичної (матеріалістичної) ідеології.

Представники Міністерства освіти та науки України всіляко заперечують вплив викладання еволюційної теорії на формування світогляду та нав’язування матеріалістичної ідеології. І це не дивно. Але вірити їм це все-одно, що довіряти переконанням виробникам спиртних напоїв чи тютюнових виробів про нешкідливість їх продукції, а якщо бути надто довірливими рекламній пропаганді, то можна, навіть, повірити, що вживання пива певного бренду чи паління сигарет конкретної марки може сприяти молодій людині самоутвердитися, знайти хороших друзів чи досягнути успіху в житті. Подібно й еволюційна теорія, маскуючись під іменем науки та спекулюючи на довірі суспільства до наукового прогресу, нав’язує людям, і насамперед дітям, матеріалістичний світогляд.

Головною властивістю атеїстичної ідеології є те, що засвоєння постулатів еволюційної гіпотези часто відбувається непомітно, точніше приховано. Звичайно, щоб нав’язати матеріалістичний світогляд, зовсім необов’язково наголошувати на тому, що Бога немає і бути не може, цю думку можна подати людині опосередковано, але не менш ефективно, пояснивши, що походження і розвиток Всесвіту і життя відбувалося без участі будь-якого Творця, і що, нібито, наука це спроможна обґрунтовано довести.

Мабуть, мало хто пригадає, коли саме він завчив, що «два додати два дорівнює чотири», але користується цією інформацією протягом усього життя, подібно і з іншими отриманими знаннями. Дитина може багато чого забути з уроків біології чи історії стародавнього світу, але вона назавжди запам’ятає, що людина, за твердженням науки, виникла випадково внаслідок тривалого еволюційного процесу, й що її появі не передував жодний задум. Це в свою чергу безпосередньо підштовхує до переконання, що Бога немає, і отже відсутні будь-які абсолютні моральні стандарти, а тому роби, що хочеш – немає жодної відповідальності, або навпаки, що хочеш роби – немає жодної надії.

Які б не приймалися законодавчі акти чи не вживалися превентивні заходи, зовнішні мотиваційні регулятори не зможуть бути ефективними для управління суспільством, дієвими можуть стати тільки внутрішні установки кожної окремої особистості, її моральні принципи та життєві орієнтири. Зовнішні чинники можуть мати лише тимчасовий і локальний характер, а більш тривалим і надійним є тільки внутрішній моральний закон, записаний на скрижалях серця.

Крім того, ми б не висували жодних заперечень, якби сучасна наука могла представити мотивовані аргументи та серйозні доводи на підтвердження підтримуваної нею еволюційної гіпотези. Але в будь-якому навчальному підручнику відсутні такі докази, переважно в них бажане видається за дійсне, і теоретичне за практичне, замість науково обґрунтованих доказів наявні лише гіпотетичні припущення, сумнівні інтерпретації наукових фактів, відверті фальсифікації та хибна аргументація по колу.

Ми не заперечуємо, коли в дитячому садочку дітям читають казку, в якій жаба внаслідок поцілунку принца перетворюється в Принцесу, але ж не можна ці байки розповідати учням в школі і змушувати вірити в те, що ця ж сама жаба може якимось чудом перетворитися в атеїста-філософа.

Звичайно, ми не стверджуємо, що фальшива теорія еволюції це єдиний бич нашого суспільства і винуватець усіх бід і негараздів, але саме вона є каталізатором матеріалістичної (атеїстичної) ідеології, яка, в свою чергу, служить ширмою для прикриття своїх егоїстичних вчинків та анестезійним засобом для заспокоєння власної совісті.

А якщо совість спить, то чим її розбудити?

Володимир Шепетько