Як правильно підготуватися до Великого посту?

Менш ніж за тиждень розпочнеться один з найважливіших постів Православної Церкви. Чим він особливий? Як до нього підготуватися?

Як правильно поститися? На ці та інші запитання нам відповів протоієрей Віктор Палош, голова Єпархіального відділу у справах сім’ї та молоді Мукачівської Православної єпархії.

Отець Віктор, охарактеризуйте, будь ласка, основні принципи Великого посту. Чим він відрізняється від інших постів православної церкви?

Цей піст називається Великим, однак не через те, що він довготривалий, а через те, що готує нас до Великої події – Воскресіння Христового. Умовно його можна розділити на дві частини. Перша частина – Свята Чотиридесятниця – приклад посту самого Христа Спасителя, який 40 днів постився. Друга частина – Страсна седмиця, де ми згадуємо події, зв’язані зі стражданнями та смертю Іісуса Христа. Своєрідним «зв’язуючим звеном» є Лазарева субота та Вербна неділя. В ці свята піст також не порушується, щоб не порушувалася вся його цілісність. В результаті ми маємо Великий піст перед Воскресінням Христовим, який триває 49 днів.

Особливий цей піст і тим, що Церква готує до нього своїх віруючих впродовж чотирьох тижнів( які ми вже практично прожили), аби достойно ввійти в піст і щоб він став для нас усіх спасаючим. Перша підготовча неділя – Митаря і Фарисея – розповідає про найголовніше, готує нас до того, без чого взагалі піст не буде постом – до смирення. Піст без смирення – мильна бульбашка. Піст, яким людина вихваляється чи гордиться, також не буде постом, і в очах Господа така людина не буде ні виправданою, ні прощеною.

Друга підготовча неділя – неділя блудного сина – мала на меті підготувати нас до переосмислення свого життя. Навіть ми, священики, щоразу піст осмислюємо і переживаємо по-новому, і навіть Воскресіння Христове кожен рік зустрічаємо по-іншому. В цей період ми повинні зрозуміти самих себе в призмі цієї притчі не буквально, а символічно, аналізуючи те, що кожен раз в гріхах відходимо від Бога і знову повертаємося до нього через покаяння.

В третю неділю розповідалося про Страшний суд, про ту правдиву реальність, перед якою постане кожна людина. Якщо ти сам ніколи не робиш милості в своєму житті, то як можеш очікувати милості від Бога? Спаситель каже в Євангелії: «яким судом ви судитимете, таким судом я вам відмірю», або «той, хто не зробив милості – і не отримає милості». Це третя головна ціль поста – милостиня. Саме без милостині піст буде марною тратою сил. Кожна людина повинна прагнути творити добрі діла. Відвідай хворого, нагодуй голодного, навідай ув’язненого – це лише мала частина тих добрих справ, які під силу зробити кожному. Але, на жаль, дуже часто саме про це люди і забувають.

Якщо не дотримуватися цих основних постулатів посту, то дуже швидко людина впаде в «униніє». особливо, якщо піст почала тримати «по гордості своїй». Такі люди утримуються від скоромної їжі, але не ведуть духовний спосіб життя, нема в них прагнення до добрих справ, а отже і смислу посту у повній мірі вони не зможуть відчути.

В народі побутує думка: гріх не в рот, а з рота. Таким чином багато людей намагається виправдати своє «невоздєржаніє» в їжі.

Дійсно, ця фраза дуже поширена серед народу. Перефразована вона з Євангелія. Сам Спаситель говорить: не те що входить в уста оскверняє людину, а те що виходить із вуст її. Однак скажіть, або покажіть цитату, де б Православна Церква називала їжу скверною. Навпаки, ви знайдете Канон шостого Вселенського собору, в якому сказано, що ті люди, які не вживають м'ясо чи молочні продукти, бо вважають їх скверними – «да будуть прокляті» . Таке правило є. Православна церква навпаки стверджує: все, що Бог створив – це добре. Ми ж постимо не тому, що вважаємо ті продукти, від яких утримуємося, скверними. Ні. Справа в іншому. Справа в тому, що під час посту важливо утримуватись не тільки від певної їжі, а і від будь-якого задоволення. Для чого це робиться? В першу чергу для того, щоб показати можливо самому собі, що в житті пріоритетом є душа, а не тіло. Це не потрібно робити завжди, достатньо на якийсь період. Піст – ідеальний варіант. Це час, коли ми можемо не на словах довести, що головним у нашому житті є все-таки Бог.

Для прикладу. Я особисто відношуся до тих людей, які телебачення злом не вважають. Адже все залежить від того, що людина шукає в телевізорі. Бачиш зло – вимкни телевізор. Однак в піст я від телевізора відмовляюся, тобто взагалі його навіть не включаю. І до цього ж закликаю всіх віруючих людей. Я сам себе можливо в такий спосіб провіряю: що для мене важливіше, – оця «коробка», чи все-таки щось інше. Це можливість перевірити, володіє мною телевізор, чи ні. Адже, як кажуть святі отці: все в житті корисно, але лише до тих пір, поки воно не починає тобою володіти.

Приблизно те саме стосується і м’яса, наприклад. Людина, яка говорить, що не може без нього прожити – є рабом м’яса. Але ж ми християни – раби Божі. І саме це слід щоразу доводити. Ми не маємо бути рабами ні м’яса, ні молочних продуктів, ні інтернету, ні чогось іншого (список можна продовжувати безкінечно). Ми повинні бути рабами Христа.

Якщо їжа скверною не буває, то чому саме від певних продуктів слід відмовлятися під час посту?

Святитель Ігнатій Брянчанінов каже, що їжа тваринного походження, перетравлюючись, виділяє «пари», що впливають на наш мозок не найкращим чином. Вживаючи їжу тваринного походження, ми не здатні оцінити власний світогляд так, як можемо це робити, вживаючи їжу рослинного походження. І ця думка сьогодні підтверджується навіть медициною. Взагалі ще до часів Ноя люди вживали їжу рослинного походження, а також деякі продукти тваринного походження (крім м’яса). Однак після потопу люди дуже ослабли і Бог дозволив харчуватися навіть м’ясом.

Якими є «кулінарні особливості» цього посту? Більшість людей знає, що цей піст є строгим і навіть рибу не дозволяється вживати (крім Благовіщення, та Вербної неділі).

По церковному уставу Великий піст ділиться на чотири своєрідні категорії: дні, коли дозволяється їжа приготована з олією; дні, коли дозволяється варена їжа, але без олії; дні сухоядєнія і дні повного утримання від їжі (понеділок, вівторок і четвер першого тижня посту, а також Великодня П’ятниця Страсної седмиці). Ось такі особливості посту по Уставу. Однак в наш час через погіршення екології, через фізичний стан сучасної людини, через якість продуктів (коли їжа тваринного походження насправді невідомо якого походження) та багато інших факторів, святі отці сучасності рекомендують акцентувати увагу на добрих справах, на покаянні. Молочні продукти, м'ясо і риба виключаються з раціону – і це вже є дотриманням посту. А те, чи з олією, чи без олії людина буде харчуватися, ми залишаємо на її власний розсуд. Звісно, потрібно радитися з духівником, однак потрібно враховувати свої можливості і знати в усьому міру.

Досить «популярним» сьогодні є термін «синдром постящихся». Зовнішнім виглядом ми можемо виказувати те, що тримаємо піст. З одного боку, не вживаючи ту їжу, до якої звикли, організм слабне, і від цього людина стає роздратованою. З іншого боку людина стає замкнутою – як наслідок бажання «змінитися на краще». Як втримати рівновагу між постом внутрішнім і зовнішнім?

З «синдромом постящихся» потрібно усілякими способами боротися. Людина повинна усіляко уникати унинія під час посту, адже піст веде нас до Любові, до Радості. Причому таку Радість не може нам дати ніхто і ніщо в світі. Втримуючи «золоту середину» (не перегинаючи ні в одну сторону, ні в іншу) людина саме в пості зможе зібрати ті плоди любові, які будуть штовхати її на добрі справи. Звісно, ми зустрічаємо людей, які піст тримають суто зовнішньо. Написано сухоядєніє, отже людина їсть лише хліб і п’є воду, не роблячи добрих справ. В результаті ота роздратованість, униніє і «синдром постящогося», оволодівають і тілом і душею. Тому я наголошую, що надзвичайно важливо триматися «золотої середини».

Як бути людині, що тримає піст, в колективі «не постящихся». Часто на роботі колеги навіть зневажливо ставляться до таких людей, вважають їх «білими воронами» (в негативному значенні цього слова). Більше того, навіть у сім’ї виникають з цим серйозні проблеми. Як не виділятися між такими людьми, чи можливо таки варто виділитися?

В рамках сім’ї кожен має право вибору. Однозначно важко приходиться в першу чергу жінкам, бо частіше за все саме жінка піст тримає і їй доводиться готувати пісну їжу для себе і не пісну – для чоловіка. Це звісно, важко, однак це буде невеличким подвигом. Силою змушувати всіх членів родини до посту ні в якому разі не потрібно. Піст – це справа доброї волі.

До речі на Афоні до сьогодні збереглася традиція носити камилавки, що закривають і бокову частину лиця. В таких камилавках на трапезі монахи не бачать скільки і що саме їсть монах, що сидить поряд. Таким чином ні гордості, ні осуду не виникає.

Якщо ж говорити про колектив, то тут потрібна неабияка мужність. Але однозначно не потрібно приховувати те, що ви тримаєте піст, але і не вихвалятися ним. Ми живемо в Православній країні, де більшість людей саме так себе позиціонують і тому можна сміливо сказати: так, я тримаю піст. Колег можна підтримати, але не порушуючи при цьому посту.

Не можемо не згадати «тілесне воздержаніє» в шлюбі. Як бути жінкам, чиї чоловіки піст не сприймають, а отже і не розуміють цього «утримання»?

Апостол Павел каже так: сильніший повинен завжди слугувати слабшому. В даному випадку слабшим буде той, хто вимагає оцього подружнього обов’язку, статевих стосунків у піст. Для тої ж людини, яка дотримується посту, отаке «невоздєржаніє» не буде порушенням посту. Адже спроби насильно змінити думку чоловіка, змусити його так само дотримуватися тілесного воздєржанія часом можуть дати мікротріщини в сімейному житті, а це в свою чергу в подальшому може вилитися розпадом сім’ї. Слід пам’ятати, що фізична близькість має бути гарантом і духовної близькості.

Як під час посту вдосконалити свій внутрішній світ? Чим підкріпити своє духовне життя?

Ніколи не намагайтеся перевершити свої сили. Починайте з найменшого, з того, що в даний момент ви можете виконати досконало. Спортом ми займаємося поступово, так само і в духовному житті – потрібна поступовість. Радість – головний критерій посту.

Людина, яка поститься, повинна прочитувати хоча б одну главу Євангелія в день. Однак не потрібно забувати про найголовніше – про молитву. Вона під час посту має бути усиленою. Особисто я рекомендую читати під час посту Псалтир, бо це є вершиною молитви. Однак багато людей скаржаться, що вони читають Псалтир, але не розуміють значення цього молитовного послання. Щоб зрозуміти Псалтир, потрібно підготуватися до того, що це є особлива молитва, це молитва, яка дозволяє нам глянути на світ очима самого Бога. Святі, що писали Псалтир, вкусили цю область і дали можливість людині розмірковувати разом з Богом. Святі отці читання Псалтирі називають «Богомислієм».

Піст і діти. З чого, коли і як починати?

Ми знаємо, що Пресвята Богородиця у трирічному віці була віддана до Храму. З Святого Письма ми також знаємо, що при тому храмі жила пророчиця Анна. Про неї сказано досить коротко, однак можливо зробити певні висновки. Так, сказано, що Анна день і ніч перебувала у молитві і пості. Цілком імовірно, що будучи поряд з такою людиною, як Анна, і сама Богородиця вже з трьох років притримувалася і посту. Оце і має бути для всіх нас певним прикладом.

Я можу також з власного досвіду радити, як потрібно привчати дітей до посту. Адже те, що закладемо ми в своїх дітей в самому ранньому дитинстві – залишиться з ними на все життя. Те, чому мама навчила в дитинстві, супроводжує людину і у дорослому житті. Привчаючи дітей до посту, ми вчимо їх керувати своєю волею. Своїх дівчат (6 і 7 років) ми почали привчати до посту якраз з 6-тирічного віку, коли вони почали йти до сповіді. Спочатку повністю відмовлялися від м’яса, молочні продукти діти вживали, але крім середи і п’ятниці. Старша ж донька Великий піст уже тримає з нами на рівні.

Чи потрібно враховувати бажання дитини?

Якщо йти «на поводу» у дитини, то до посту навряд чи вдасться її привчити, бо ж вона самостійно згодиться на піст хіба що у дорослому віці. Дітям потрібно пояснювати,для чого слід тримати піст, однак найбільшу силу має власний приклад: мама постить, давай спробуємо разом.

Піст і покаяння. Як часто потрібно йти до сповіді і причащатися Христових Таїн?

Особисто я для себе зробив такий висновок (вивчаючи звісно надбання святих наших отців), що чим рідше людина причащається, тим вона є слабшою у духовному житті. Наш Владика Феодор, Архієпископ Мукачівський і Ужгородський, певною мірою «заразив» мене думкою, що чим частіше ми причащаємося Христових Таїн, тим краще. Звісно, цьому повинно передувати глибоке покаяння, а не лише зовнішній вид духовного життя. Причащаючись у піст, ніби першою нашою «їжею» є сам Бог, а те, що ми їмо після причастя – це їжа з рук самого Спасителя.

Чи правильно на вашу думку постяться сучасні православні християни? Чого нам бракує?

На жаль, крайності трапляються. Ми часто можемо бачити людей з «синдромом перепощених», або як я часом говорю «синдром занадто православних», однак ми не будемо зараз говорити про ці крайності, тому що загальна картина справляє все-таки хороше враження. Особисто я бачу у своїх прихожан плоди правильного посту. Людину, яка витримала Великий піст дуже легко відчути і побачити в свято Христового Воскресіння. Вона світиться від щастя, бо все-таки Великий піст – це є радісний піст.